Залишилось зовсім мало країн, де казино нелегальні. Які там закони та чи карають гравців?

У світі налічується півтора десятка країн, де азартні ігри табуйовані цілковито чи частково. Ось список держав, які опираються розповсюдженню лудоманії радикальними методами: Китай, Північна Корея, Об'єднані Арабські Емірати, Сінгапур, Бруней, Камбоджа. Також обмеження є на Кайманових Островах, в Афганістані, Індонезії, Алжирі, Ватикані та Пакистані. 

Поряд з цим деякі країни, такі як Китай і Японія, дотримуючись жорсткого ставлення до азартних ігор, останнім часом послаблюють рівень обмеження.

На сайтах деяких операторів є цілий перелік заборонених для роботи юрисдикцій. 

Бразильці позбавлені можливості грати в азартні ігри. Заборону було введено в 1941 році. Легальними є державні лотереї та покер. Наразі країна розробляє закони для легалізації гемблінгу та беттингу. 

У В’єтнамі діють дуже суворі правила та обмеження. Тут заборонена більшість форм азартних ігор, вони сприймаються як злочин. Наземні казино можуть бути розміщені у розкішних готелях, але вони призначені лише для гостей готелю. Для місцевих жителів легально доступна тільки лотерея.

У Катарі всі форми азартних ігор вважаються цілком незаконними, навіть ставки на спорт і лотереї. Проте підпільна індустрія процвітає ― катарці грають в казино через VPN. Згідно з кримінальним кодексом країни, будь-який гравець, викритий в азартних іграх, чи то онлайн, чи офлайн, може бути засуджений до трьох місяців тюремного ув’язнення та штрафу у розмірі $825.

У Камбоджі грати в азартні ігри також можуть тільки туристи. Тут після легалізації сфери в 1990-х роках та надмірного попиту на такі розваги ухвалено закон про боротьбу з азартним бізнесом: відкликали усі ліцензії, видані операторам.

У Китаї казино та азарт повністю заборонені, за винятком державної лотереї та деяких форм ставок на спорт. Комуністична партія Китаю протягом десятиліть стримувала попит на азартні ігри. Єдиним офшорним притулком для індустрії став спеціальний адміністративний район Аоминь, або Макао. Тут наразі досить активно розвивається гемблінговий бізнес. 

Азартні ігри на Кубі заборонені повністю, однак на острові діють підпільні гральні будинки при готелях та навіть проводяться нелегальні покерні турніри. 

А в Норвегії дозволені тільки певні напрями ігор, що контролюються державою. Офіційну ліцензію мають дві компанії: Norsk Tipping та Norsk Rikstoto. Перша володіє ексклюзивними правами на лотереї, ігри казино та ставки на спорт; а друга ― на кінські перегони.  

Схожа ситуація у Фінляндії. Там дозволено працювати тільки державним операторам азартних ігор. Але існує і проблема нелегального гемблінгу.

Азартні ігри в ОАЕ є формально забороненими з релігійних міркувань. Регулятор телекомунікацій контролює весь онлайн-контент та блокує доступ до будь-якого грального сайту. І якщо жителя ОАЕ буде спіймано владою в процесі гри, скажімо, в рулетку, то він може бути засуджений до двох років тюрми. 

Північнокорейці, ймовірно, зовсім не знають, що таке азартні ігри. Онлайн- та офлайн-гемблінг повністю заборонено в країні. Наземні казино діють у Пхеньяні та північній частині країни, але дозволено їх відвідувати лише іноземним туристам з гідом. 

У Польщі заборона стосується тільки онлайн-операторів з-за кордону. За гру на неліцензованих гемблінг-сайтах гравців у Польщі можуть оштрафувати. Водночас у Польщі чимало наземних казино, які працюють передусім для туристів.

Жителі Сінгапуру не зможуть грати в онлайн-казино, бо тут такі розваги незаконні та караються штрафом до $500 000. Проте дозволені ставки та лотереї для окремих операторів. Фізичні казино працюють тут легально з 2005 року. 

У Сирії протягом десятиліть заборонено азартні ігри у будь-якому форматі. Проте у 2011 році зробили спробу побудувати в Дамаску легальне казино для отримання нових податкових надходжень. Але заклад проіснував лише кілька місяців. Коли у 2012 році розпочалася громадянська війна, уряд вирішив його закрити. З того часу в Сирії відсутній легальний гральний бізнес. Онлайн-гемблінг заборонено також.