Содержание:
  1. ПРО ПРИХІД У ВЛАДУ
  2. ПРО ЕКОНОМІЧНУ ПОЛІТИКУ НОВОГО УРЯДУ
  3. ПРО РОБОТУ НАЦБАНКУ
  4. ПРО БЕЗРОБІТТЯ, МІГРАЦІЮ ТА ВІДНОВЛЕННЯ МІНАГРО

Вже два місяці міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства очолює Ігор Петрашко. Новий міністр - колишній топ-менеджер найбільшого аграрія України та екс-власника двох банків-банкрутів Олега Бахматюка та давній друг прем'єр-міністра Дениса Шмигаля.

Його прихід став несподіванкою. Петрашко, топ-менеджер з мільйонними заробітками, раптом погодився на роботу в державному секторі за нижчу у 20 разів зарплатню. І це в розпал коронакризи, коли економіка страждає через карантинні обмеження, українці масово втрачають роботу. А плану порятунку - нема.

Окрім кількох програм підтримки бізнесу, які Петрашко кілька разів озвучував на телеефірах, та які досі майже не працюють, міністр поки не запропонував революційних ідей. Втім, він критикує роботу наявних систем - від банків до Prozorro

В своєму першому інтерв'ю міністр розповів про те, як потрапив в уряд, як виводитиме Україну з кризи та чим йому не подобається політика Нацбанку.

ПРО ПРИХІД У ВЛАДУ

- Ваша поява у міністерстві стала сюрпризом для багатьох не тільки бізнесменів, але й чиновників. Розкажіть, як ви потрапили в Кабмін і чому власне вирішили змінити бізнес на роботу чиновника?

- Так, дійсно, рішення прийти у владу не було заплановане. Я все життя працював у корпоративному секторі і до державного сектору ніколи відношення не мав. Напевно свою роль зіграло те, що ми знайомі з прем’єром Денисом Шмигалем з 16 років, з першого курсу, ми разом навчалися в університеті. 

- Прем’єр запропонував вам обійняти посаду міністра особисто? Як довго ви думали?

- Так, ми з Денисом обговорювали це питання. Потім із президентом зустріч була. І багато часу на роздуми не було – треба було приймати рішення. Це був початок боротьби із коронавірусом, тому зволікати не було можливості.

- Ви консультуватися з приводу завдань, які доведеться вирішувати, зі своїми попередниками?

- Ні, ні з ким не спілкувався. Я не маю практики зустрічей  з попередниками. Якщо є бажання – треба просто працювати.

- Практично разом із попереднім очільником міністерства Тимофієм Миловановим пішли кілька його заступників – Павло Кухта, Сергій Ніколайчук, а наразі аграрні асоціації хвилюються, що посади можуть позбавити й аграрного заступника Тараса Висоцького. Водночас ваш колишній бос Олег Бахматюк розповідає про те, що ви запросили до співпраці свого колишнього колегу по EY, директора по інвестиціям агрохолдинга Укрлендфармінг Олексія Єргієва. Якою буде його сфера відповідальності?

- Ми з Олексієм дійсно ведемо такі розмови. Він, на мою думку, один з кращих економістів України, і його роль я бачу в тому, аби допомогти реалізувати тут програму економічних реформ. Він був би дуже ефективним у переговорах з міжнародними фінансовими організаціями, а не замом по аграрній політиці, як пишуть у ЗМІ. Тому із кріслом Тараса Висоцького все в порядку.

Загалом я вважаю, що не можна приходити на роботу і міняти всю команду. У корпоративному секторі, коли ти приходиш на посаду директора, ти ж не міняєш всіх людей, то чому я мав би робити це тут? Звісно, з часом команда буде посилюватись і мінятись.

ПРО ЕКОНОМІЧНУ ПОЛІТИКУ НОВОГО УРЯДУ

- Наразі немає розуміння, якою буде економічна політика України у найближчому майбутньому. Які завдання стоять перед вами першочергово?

- Насправді, вони є. І прості, і складні. Не секрет, що економічна ситуація в Україні погіршується вже не один десяток років. Чомусь ні в кого не вийшло її виправити, незважаючи на велику кількість різних програм. Ми розуміємо, що інвестиції у нас падають, кредитування фактично відсутнє, система закупівель побудована так, що не сприяє українським виробникам. Плюс криза, війна. Тому моя задача, яку ми обговорювали і з прем’єром, і з президентом – зрозуміти, чому все так погано, чому у нас не виходить зробити краще і запропонувати рішення.

Один із функціоналів, який є в Мінекономіки, - це побудова системи економічних правил в державі: якою має бути економіка – ліберальною чи протекціоністською, якими мають бути відносини між державою та приватними компаніями, яка має бути мікро- та макрополітика.

- Що на цьому шляху уже зроблено?

Я вважаю, що ріст неможливий без доступу до кредитних ресурсів. Ми працюємо над програмами, які ми хочемо запустити, аби дати доступні кредити для підприємців. Перше, це субсидування відсоткової ставки. На жаль, поки що відсоткова ставка НБУ і ризикові політики банків не дозволяють кредитувати під нормальну адекватну ставку. Немає й доступу до довгого кредитного ресурсу.

І другий напрямок – це доступ до портфельних гарантій для банків, це питання зараз знаходиться на розгляді у Верховній Раді. Це потрібно для того, аби кредитувати пріоритетні сектори економіки, підсилювати певні галузі, які страждають від тієї чи іншої кризи. Якщо це буде проголосовано, у нас з’явиться новий інструмент, і ми будем частково брати на себе ризики разом із фінустановами за пул кредитів для різних галузей.

- Сюди входить програма 5-7-9, коли невеликі підприємства також зможуть використовувати державні гарантії?

- Так, державні гарантії будуть надаватися банкам для кредитування підприємств, які підпадатимуть під певні критерії. Наразі мікро– і малий бізнес не може отримати нові гроші. Підприємець приходить у банк, а там просять показати грошовий потік. Але підприємство, яке було закрите через карантин протягом двох місяців, та ще три місяці виходитиме з кризи, не може надати цю інформацію. І банк такі компанії не кредитує.

Якщо гарантії будуть прийняті радою, то держава дасть банкам гарантії під ресурс близько 30 млрд грн на погашення зарплат, комунальних платежів тощо. Згодом перелік напрямів фінансування може бути розширеним.

Игорь Петрашко. Фото - пресс-служба Минэкономики

- Які результати по працюючій програмі 5-7-9, яку зараз теж реформуть, привязуючи до держгарантій?

- На жаль, програма, де-факто, не запрацювала на повну потужність. До оновлення програми, за 3 місяці всіма банками-партнерами програми "доступні кредити 5-7-9" видано 451 кредит на загальну суму 276 млн грн. Це дуже мало. І ми розуміємо, що вона не буде працювати зараз, бо банки не хочуть брати на себе ризики видачі коштів. Тому портфельні гарантії можуть стати рушієм кредитування.

Що ми пропонуємо зараз по програмі 5-7-9 і чим уже можна скористатися. Якщо ваш бізнес має оборот до 10 млн євро і ви маєте кредит в банку, держава компенсує вам погашення процентів протягом одного року. Тобто, ваші проценти будь 0%. В бюджеті під цей напрямок виділено 4 млрд гривень. З нашого точки зору, цього буде достатньо, але якщо буде потрібно більше, ми будемо вносити зміни до бюджету. 

- Ідея Нацбанку про довгостроковий рефінанс, яка мала на меті стимулювання економіки, на вашу думку, працює?

- Ця ідея завідомо не така. Від того, що НБУ видає рефінанс, стимулювання економіки не з’явиться. Реальність сьогодні така, що гроші, отримані від рефінансу, підуть на фінансування державного бюджету.

В той же час, ресурс банків заморожено через депозитні сертифікати. Тобто ресурсу недостатньо, а той що є банків, йде не на кредитування економіки.

Ще раз наголошу, що без кредитування росту економіки не буде. Для того, щоб ми почали рости на 7-8% в рік, нам треба близько 400 млрд грн кредитів щорічно видавала банківська система. Цього треба досягти. Більшість банків рапортує про те, що на кредити немає попиту, якісного позичальника немає. А як йому з’явитися, коли ставка 20%? Маємо радикально змінити правила на банківському ринку.

Для того, щоб ми почали рости на 7-8% в рік, нам треба близько 400 млрд грн кредитів щорічно видавала банківська система

- Чи змінилися ваші очікування про відновлення економіки з часу розробки макропрогнозу у березні?

- Ми не міняємо прогноз. Падіння ВВП у цьому році – на рівні 5%. Але окрім того, щоб якомога швидше вийти з кризи, ми маємо думати над тим, як закласти підвалини для "українського економічного дива" у наступні роки. Ми повинні зростати темпами 7-8%. Що для цього потрібно? Перш за все, щоб у банків з’явилася мотивація кредитувати. По-друге, точкова допомога від держави, як-от додаткові держгарантії для секторів, які або постраждали чи-то від карантину, чи-то, наприклад, від засухи, або потребують інноваційного розвитку.

Так само державі треба частково брати ризики у довгострокових інфраструктурних проєктах. Чому ми підтримуємо Укравтодор? Тому що розуміємо, що будувати вони будуть щороку, але термін окупності цього будівництва надто довгий. Участь держави робить такі проєкти цікавими та зрозумілими для кредиторів.

- Навіть з держгарантією Укравтодор зміг залучити кошти під понад 10%. Вас це влаштовує?

- Це дуже велика ставка. Проєкти під оновлення основних фондів під таку ставку неможливі. Жоден інвестор не погодиться на такі умови, нормальне інвестиційне фінансування – це 2-3% річних, в ідеалі – близько до нуля для наукоємних і експорторієнтованих підприємств. Якщо ти хочеш залучити іноземні інвестиції, треба не лише створити хороші юридичні умови (захист прав кредитора. – Ред.), а й продемонструвати, що тут є дешеві гроші, за умови, що інвестор вкладе у проєкт своїх 30-40 відсотків.

- НБУ прогнозує, що облікова ставка не буде нижчою за 7% щонайменше до кінця 2022 року. За вашою логікою, це надзвичайно високо.

- Ми намагаємося дати аргументи НБУ, що це хибна політика. Треба визначитися: або ми хочемо рости 7-8%, або тримати високу облікову ставку при відсутньому кредитуванні економіки.

ПРО РОБОТУ НАЦБАНКУ

 

- Якою має бути політика НБУ, на вашу думку?

- Тут немає нічого нового: рецепти, що працюють у американській економіці існують ще з 30-х років. Можливо нам треба міняти закон про Нацбанк, бо він у нас дещо унікальний. Наприклад у Штатах Федеральна резервна система таргетує також зайнятість. У нас цього немає.

- Навряд чи можна таргетувати зайнятість з тіньовим сектором, що охоплює до половини економіки.

- Я веду до того, що сприяння економічному зростанню з боку центробанку має бути. Тіньовий сектор – так, але це задача для економіки в цілому. Її буде важко вирішити, якщо державні інститути матимуть різні цілі. Ми змагаємося за низьку інфляцію, але у той же час бачимо, що у економічна думка у світі вже не така категорична, тобто інфляція під час кризи – це не так і погано. У США на рівні доктрини є розуміння, що у кризу економіку треба заливати грошима. Хіба вони не розуміють, що спровокують інфляцію? Розуміють, але не бояться цього. При цьому для них долари – це те саме, що для нас гривня.

- Враховуючи масштаби американської економіки, ця емісійна інфляція "розходиться" по усьому світові, не замикаючись лише усередині США. В нас все навпаки.

- Так було колись, але зараз кожна країна також намагається розповсюдити свій вплив. Китай, Євросоюз. Тобто, звісно, ефект про який ви кажете, досі є, але він вже не настільки сильний, як було 10 років тому. До того ж, коли Штати друкують $4 трлн, вони роздають ці гроші людям, що врешті-решт позначається на споживанні, тому прямо впливає на інфляцію. Цей базовий економічний підхід не є новим: коли відбувається падіння економіки, треба збільшувати кількість грошей у системі.

- Середньострокова ціль НБУ з інфляції – 5%. Ви вважаєте, що Україна може дозволити собі вище?

- Так, для нашої недорозвинутої економіки, з моєї точки зору, має бути суттєво вище. Тому, власне, у нас так і відрізняються показники ВВП на душу населення: по звичайному ВВП в нас $2800, по паритету купівельної спроможності (ПКС) – $8000. Це означає тільки одне: щоб дійти до цього рівня за реальним ВВП ми можемо дозволити собі значно вищу інфляцію.

При зростанні ВВП на 8% на рік, інфляція може складати 11-12%. Тоді ми будемо наздоганяти ПКС темпами у 20% щорічно і таким чином подвоїти свій ВВП у валюті за 3-4 роки. 

- На якому рівні обговорюється питання можливих змін до закону про Нацбанк стосовно його незалежності?

- Такої дискусії немає. Але я вважаю, що вона повинна початися принаймні у експертному середовищі. В нас є "священні корови" – це неправильно.

- Що ви думаєте про очищення, а за версією скептиків – знищення, банківської системи 2014-2016 років?

- Наша банківська система не працює. З моменту банкопаду пройшло вже майже п’ять повних років – достатньо часу для відновлення. Але система наразі у гіршому стані, ніж у 2014-му. Вона не є реформованою по суті: варто згадати рівень NPL-кредитів у портфелях державних банків (non-performing loans, кредити, що не обслуговуються. – Ред.). Якби в нас була правильна регуляція, думаю, п’яти років цілком би вистачило для оздоровлення сектору. Про відсутність кредитування, яка є основною функцією банківської системи, ми вже говорили. 

З моменту банкопаду пройшло вже майже п’ять повних років – достатньо часу для відновлення. Але система наразі у гіршому стані, ніж у 2014-му

- Що буде, якщо ви не зможете переконати Нацбанк більше уваги приділяти стимулюванню економіки?

- Треба переконувати. Або шукати альтернативні джерела.

- Наприклад?

- Локалізація. Я маю на увазі збільшення вимоги до локалізації для участі в державних закупівлях як велико джерело для підтримки українських виробників. Якщо у них будуть замовлення, це також збільшить шанси на отримання ним кредитів під нижчу ставка.

- Тобто ви хочете обмежити участь іноземців у держзакупівлях?

- Ні, це абсолютно інше. Що таке Prozorro? Це система, яка абсолютно нормально працює для усунення зловживань у тендерних закупівлях. У основі лежать алгоритми – у них не передбачені критерії локалізації. Це абсолютно унікальна річ: локалізація існує в усіх європейських країнах, у США. Про що мова: у змаганні між локальним та іноземним постачальником перевагу має отримувати компанія з локалізацією. Ясна річ, йдеться не про безумовну перевагу: ми ще дискутуємо підходи, щоб зберегти баланс – все-таки ми маємо угоду про асоціацію з ЄС, треба це враховувати. Але зараз цей баланс спотворений, причому не на нашу користь. Ми бачимо, до чого це призвело – промислове виробництво падає. 

- Ви не можете не розуміти корупційних ризиків цієї ідеї.

- Додатковий критерій локалізації буде вводитися, не міняючи системи Prozorro. Система буде продовжувати працювати у рамках діючих алгоритмів, щоб все відбувалося абсолютно прозоро, без жодного ручного управління. Але система повинна враховувати національні критерії. Наприклад, сплата податків. Чому компанія, яка сплачує податки в Україні не повинна мати жодного пріоритету перед конкурентом, який взагалі нічого не платить до нашого держбюджету, при цьому отримуючи від свого уряду кредит під нуль процентів на експорт? Це ненормально.

Друге, для великих проєктів дуже бажано, щоб продукція збиралася/вироблялася в Україні. Є приклад Казахстану – чому у них є виробництво локомотивів GE, а до нас їх привозять (за інформацією Мінінфраструктури, зараз рівень локалізації GE на Крюковському вагонобудівному заводі складає 10%, компанії планують збільшити рівень локалізації до 40% - Ред.). Тобто загальна ідея така: хочете отримати держзамовлення, платіть гроші до бюджету України.

Игорь Петрашко. Фото - пресс-служба Минэкономики

- Коли ви плануєте приступити до реформування Prozorro?

- Я не кажу, що це відбудеться миттєво, зміни будуть поступовими, для початку хотілося б дати сигнал. Для того, щоб, наприклад, припинилися такі речі, як експорт російських комплектуючих через Білорусь. А система Prozoro – хороша, вона дуже ефективно прибрала людський фактор у переговорах про держзакупівлі. Але вона не винна, що до її алгоритмів не потрапили розумні критерії переваги виробників. При цьому ми не хочемо допустити перегибів, як було у Росії, куди завозили вертольоти, прикручували до них місцеві гвинти та казали, що це локальна продукція.

Під час розмови міністр встає і буквально вибігає з кабінету. Пояснює: запізнюється на нараду із президентом. За кілька хвилин до журналістів підходить колишній нардеп та екс-радник Олега Бахматюка Вадим Денисенко, та пропонує отримати відповіді на питання, які міністру не встигли поставити, в телефонному режимі. Проте під час узгодження тексту міністр та прес-служба вирішили надати відповіді письмово. Нижче - результат переписки.

ПРО БЕЗРОБІТТЯ, МІГРАЦІЮ ТА ВІДНОВЛЕННЯ МІНАГРО

- Сумна історія із залученням інвестицій може виправитися із залученням, скажімо, інвестиційних нянь, яких також анонсував президент? Які проекти для міжнародних інвесторів наразі може запропонувати Україна? Представники Офісу президента розповідають, що зацікавленість інвестувати в нашу країну є, проте дисконект між чиновниками та бізнесменами не сприяє їх реалізації.

- Іноземних інвесторів можна залучити багатьма проектами.  Проте ми маємо розуміти, що основне – це створити сприятливі умови для того, щоб вони приходили в Україну. І це не тільки для іноземних інвесторів, а й для внутрішніх інвесторів в тому числі. 

Щодо проектів, держава має допомагати масштабним проектам, які концептуально є важливими. Наприклад, зараз ми намагаємося активно перезапустити Юкрейн Інвест і дати йому нове дихання. Це буде допомагати інвесторам, які мають конкретні питання по проектам.

Крім того, зараз ми вже ведемо дискусію також з великими міжнародними корпораціями, які розглядають переміщення бізнесу в Україну в рамках "постковідного" періоду. Наприклад, це можуть бути проекти в автомобільній, атомній та інших галузях. 

- Наразі гостро стоїть проблема трудової міграції для українців. Ці люди щороку переказували в країну мільярди доларів. А зараз існує величезна проблема для виїзду їх за кордон. Як це питання вирішити?

- Проблема з виїздом за кордон є лише в логістиці. Але логістика не працює не тільки в нас, а й в інших країнах, які приймають. Звісно, з завершенням карантину і з відкриттям сполучення, такі речі будуть відбуватися, люди зможуть більш вільно переміщатися. Тому сподіваємось, що відкриття кордонів відбудеться з Євросоюзом синхронно, і це дасть можливість людям працювати. Ми не забороняємо нікому виїжджати, бо це взагалі неможливо і не конституційно. Але звісно ми хочемо, щоб люди працювали в Україні.

- Питання безробіття та зайнятості всередині країни стоїть через кризу як ніколи гостро. Якою є оцінка Уряду щодо кількості безробітних зараз, які прогнози на кінець року? Чи є у вас план щодо того, як зберегти робочі місця, яким чином можна створити нові та забезпечити людей роботою?

- В центрі зайнятості зараз зареєстровано близько 487 000 безробітних. За останній місяць зареєструвалося 197 000. Дійсно, є активна тенденція. Щоб зберегти робочі місця, ми впровадили програму по тимчасовому безробіттю, яка почала працювати з минулого понеділка і наразі вже документи на цю допомогу отримані від близько 9 000 підприємств для виплати зарплат 100 000 працівникам. Тому ми вважаємо, що ріст по кількості безробітних має дещо зменшитися. Також ми презентували програму про 500 000 нових робочих місць. 

- Ви постійно посилаєтесь на свій аграрний досвід, це логічно. Та чи маєте в планах відновлювати аграрне міністерство окремою структурою? Наскільки це потрібно зараз?

- Я не прихильних активних відновлень чи не відновлень. Якщо ми зараз знову почнемо щось міняти по структурі, то втратимо час на роботу. У США міністерств менше ніж у нас. Тому філософське питання, чи має бути окреме міністерство чи ні, скільки їх має бути. Я вважаю, що головне – це в організації роботи, в процесі і в результаті.

- Не секрет, що під вашу появу у владі стали виникати чутки про вирішення проблем Бахматюка та його компаній. Чи звертався він до вас по допомогу та чому, на ваш погляд, його бізнес опинився там, де є зараз?

- Вирішення проблем Бахматюка лежить не в площині Укрлендфармінгу, а в переговорах з кредиторами і там ніяких проблем немає. З кредиторами є нормальний діалог, є нормальні виплати, в тому числі державного банку, Ощадбанку. Є підписана реструктуризація. Є питання політичні щодо особи саме акціонера. І зрозуміло, що ці питання негативно впливають на діяльність бізнесу і на перспективи роботи.

Вас влаштовує зарплата (близько 50 000 грн)? Попередньому міністру вистачало лише на Uber, а вам? Яка зарплата для чиновників, на вашу думку, є справедливою?

- Зарплата чиновника має дати можливість залучати адекватних людей, але також враховувати рівень зарплат по країні. Сьогодні зарплата чиновника не перевищує 47 000 грн.