Хроническая болезнь общества: коронавирус для нас страшнее коррупции. Что делать

Є суспільні недуги, якими держави хворіють значно довше, ніж коронавірусом. Насмілюся припустити, що одна вірусна інфекція, може менше вразити економіку та забрати людських життів, ніж хронічна корупція. Чомусь останньої ми не так боїмось.

Коли нічого не загрожує життю, ми почуваємось у безпеці. І, звичайно, не замислюємося про пряму залежність якості свого життя від корупції при призначенні на посади чиновників, вибірковому правосудді чи реалізації держмайна і податків. Але ця залежність існує.

Коронавірусна криза, як і будь-яка інша, надихає задуматися, скільки б можна було уникнути втрат, якби державні ресурси використовувались ефективніше. Сьогодні хочу більш детально поговорити про прозору приватизацію як можливий курс лікування при гострій економічній недостатності.

Симптоми сектору

Частина прибутку від державних підприємств і дивідендів на державну частку в компаніях складає біля 7% від усього доходу держбюджету України на 2020 рік. Основну частину виконання цього плану можуть забезпечити державні компанії енергетичного сектору. 

Наприклад, станом на сьогодні за даними порталу ДП України, лідерами за сплаченим податком на прибуток у 2019-му зокрема стали: Украерорух - сплатили до бюджету 331,9 млн грн, Енергоринок - 270,8 млн грн та Миронградвугілля - 63,8 млн грн, відповідно. Але слід зауважити, що не всі ДП ще подали до МЕРТ фінзвітність за 2019 рік.

За даними порталу ProZvit, в Україні існує 3740 державних підприємств. З них 2163 працює, і тільки 661 – прибуткові. Якщо проаналізувати детальніше, можна знайти такі, де працює один-два штатні працівники. Є й такі, що у фінансовій звітності за 2019 рік показали витрати на оплату праці у розмірі менше ніж 1 000 грн, а їх річний чистий дохід склав аж 5000-7000 грн. Виходить, що вклад в економіку таких підприємств рівний нулю.

Щодо комунальних підприємств, то за даними Youcontrol, їх в Україні зареєстровано понад 23 400. Але яка частка з них прибуткова або збиткова, достеменно невідомо, адже централізованої статистики по збитках комунальних підприємств сьогодні просто немає.

Є ще й інші проблеми – якість послуг та неефективне управління майном. Як правило, збиткові державні чи комунальні компанії не є клієнтоорієнтованими. 

Тож постає питання: навіщо державі як власнику потрібні підприємства, що не розвивають економіку і не дають якісного сервісу?

Причинами цих невтішних "симптомів" у секторі є погане управління, відсутність стратегій розвитку, політики управління власністю та часто корупція. 

НАБУ оцінює втрати держави від корупції у 18 млрд грн, це 0,5% ВВП. Враховуючи, що йдеться тільки про кримінальні провадження, екс-замміністр економіки Павло Кухта оцінює загальні втрати у розмірі 1% ВВП. Така ж сума набіжить за фактами, які не розслідуються. 

Курс лікування – приватизація

Загроза покарання не врятує держкомпанії від правопорушень у розпорядженні коштами чи майном. А реформа корпоративного управління не виключить на 100% можливого політичного впливу.

У більшості випадків тільки продаж держкомпаній та їхнього майна може допомогти зменшити корупцію та її ризики у державному секторі економіки. Тому приватизація є найкращими ліками. Але чи хочемо ми лікуватися?

Роками в Україні спостерігають неспішні темпи приватизації. Від 1992-го і дотепер було тільки два випадки (пере)виконання планових надходжень від приватизації: повторний продаж Криворіжсталі за неочікувану ціну у $4,8 млрд та Укртелекому за $1,3 млрд. Хоча Укртелеком держава намагалася повернути через порушення покупцем інвестиційних зобов'язань. Ще успішним кейсом міг стати продаж Одеського припортового заводу, але, як бачимо, досі не складається.

Все ж таки, надія змінити ситуацію зажевріла минулого року. Ми чули про серйозну налаштованість на результативну приватизацію від президента Володимира Зеленського і бачимо активізацію від нового менеджменту Фонду держмайна.

Ще восени минулого року парламент скасував мораторій на приватизацію більше тисячі підприємств. За підрахунками Мінекономіки, продаж 300 малих і п’яти великих активів дасть по 6 млрд грн. Наче все для цього є, навіть чарівна пігулка у вигляді системи електронних аукціонів ProZorro.Продажі. 

Але в умовах нової кризи у зв’язку з поширенням коронавірусу, про велику приватизацію залишається знову мріяти. 13 квітня народні депутати підтримали оновлений "антикризовий" бюджет.

Дохід від приватизації скоротили з 12 млрд до півмільярда гривень. Хоча попри кризу, ФДМУ все ж устиг продати на 380 млн грн у першому кварталі. Минулого року у першому кварталі надійшло 50 млн грн. Погодьтеся, це суттєва різниця.

Читайте також - Бюджет є, а грошей - немає. Як Кабмін змінив головний фінансовий план. Розбір 

Ліки – прозорі аукціони

Жодна приватизація не буде ефективною без кінцевої складової – правил чесного та прозорого продажу. Сьогодні всі об’єкти малої приватизації реалізуються через електронну торгову систему ProZorro.Продажі. Це одне з досягнень України, за яке не соромно.

Чому? Завдяки принципу системи "всі бачать все" та її бізнес-моделі довіра учасників ринку та громадськості значно вища. А отже, конкуренція гарантована.

Наприклад, навіть у таких важких обставинах є досить успішні, навіть рекордні аукціони. 9 квітня за продаж приміщення контори у центральній частині Львова прийшло змагатись 59 учасників. Ця конкуренція показала, наскільки ринок готовий заплатити за об’єкт,  ціна зросла з 17800 грн до 20 млн грн.

За даними аналітичного модуля аукціонів продаж, до 15 травня заплановано провести 138 аукціонів по об’єктах малої приватизації, зокрема державну частку акцій АТ Хімтекстильмашу. 

Приватизація має стати протоколом лікування від неефективного управління державною власністю. Практика показує, що електронні аукціони не бояться COVID-19 і працюють. Більше того, чесна і прозора приватизація — одна із можливостей наповнити бюджет. А це зараз необхідно, як ніколи.