Коронавирус: конец производственной эры Китая и реальный шанс для Украины

Питання, чи буде коронавірус кінцем майже 30-річної ери Китаю як глобального виробничого хабу, все більше обговорюється провідними світовими експертами. Зокрема, минулого тижня про це писали FT і Forbes.

Падіння ринків, яке відбувається останній тиждень, можна порівняти лише з початком Великої депресії. 

Китайська економіка набагато сильніше постраждала від спалаху коронавірусу, ніж ми могли це бачити за результатами ринків. Уолл-стріт останнім відреагував на це, і S&P 500 впав понад 8%. Це найгірший показник серед усіх великих країн, у котрих виявили випадки коронавірусу. Навіть Італія, з понад тисячею інфікованих, почуває себе краще. 

Експерти погоджуються, що таке падіння – це відображення ситуації з економічною кризою в Китаї.

Проте, набагато більшою проблемою є не короткотермінове економічне падіння в Піднебесній, а потенційне руйнування ланцюгів поставок.

Карантин та обмеження щодо пересування, яке стосувалось понад 60 млн людей в країні. 
Китайські автовиробники та хімічні заводи повідомили про закриття заводів на багато довший термін. ІТ-працівники не повернулися до більшості фірм станом на минулий тиждень. Велика частина судноплавних та логістичних компанії все ще не працюють. 

Проте, коронавірус лише підсилив занепокоєння глобальних виробників та замовників. Зростання заробітних плат в Китаї та виробничих витрат, запровадження нових екологічних та інших вимог (які здорожчують та ускладнюють виробничі процеси) - все це не можна не враховувати. найбільш ефект мали торговельні обмеження, а саме додаткові мита, запроваджені минулого року США.

Тут питання не лише в митах (з ними бізнес може працювати). Гглобальний бізнес не любить невизначеності. А в торговельній війні США та Китаю і до тепер ситуація не є визначеною. Тому велика частина виробників вже перенесли чи переносять свої замовлення до В'єтнаму, Бангладешу та по всій південно-східній Азії. Туди ж дивились глобальні компанії щодо розміщення виробництв.

На фоні зростання шансів президента США Дональда Трампа на переобрання на другий термін та ситуації з коронавірусом в Китаї, все більше глобальних виробників, які продають у США, розглядають можливість альтернативного виробничого майданчику.

Проте, це не лише про США. Нещодавно, Forbes писав, що постачальники медпрепаратів в ЄС відчувають дефіцит хірургічних (медичних) масок, оскільки всі вони виробляються в Китаї. І те саме по ряду товарів першої необхідності. Чи не можуть вони вироблятись десь на європейському континенті? Можуть, зважаючи, що рівень оплати праці та інші витрати в Китаї не такі вде низькі, як були.

Але, тут є одне але. Перенесення замовлення, а ще більше - виробничих потужностей в інші країни - досить складний процес.

Що ж шукають глобальні компанії:
Логістика і транспортування до основних ринків споживання. 
Таланти (для виробництва складних продуктів і сервісів) і робоча сила. 

Нескладна, недорога і недовга процедура відкриття і запуску виробництв та їх потенційного розширення.
Низькі виробничі витрати (в тому числі оплата праці, хоча вже перестає бути визначальним фактором) і оподаткування. 
Безпеку і верховенство права.
При цьому, якщо є великі переваги в деяких параметрах, то на інші можуть не зважати.

На зараз жодна з великих країн (а ми говоримо про великі країни, бо потрібні таланти і робоча сила) не пропонує такої моделі виробничого хабу, як Китай. Деякі країни пропонують оподаткування схоже, як в Китаї. Наприклад, Індія. Але тут виникає питання логістики. Бразилія – краща логістика, але є питання з умовами роботи – оподаткування, запуск виробництв, і найголовніше - безпека.

Ще є Мексика – країна-сусід США. Контейнер до Нью-Йорка в дорозі чотири дні. Нова угода про вільну торгівлю із США та багаторічна історія вільної торгівлі. Пріоритет президента Мексики зараз – економічне зростання. І він співпадає з баченням США, яким потрібно зменшити кількість емігрантів з Мексики. А отже, торговельна політика США щодо Мексики не має змінитись, навіть з переобранням Трампа.

Проте, одне з найбільших питань в Мексиці – це безпека: постійні війни наркокартелів, викрадення іноземців. А ще - верховенство права.

Тому вже зараз експерти прогнозують перетікання іноземних інвестицій з Китаю до Мексики.

А де Україна? 
Україна могла б стати виробничим хабом для Євросоюзу, як Мексика для США. Але, чому тільки для ЄС, ще й для інших країн, з якими у нас є угоди про вільну торгівлю – Канада, країни Європейської асоціації вільної торгівлі (Норвегія, Швейцарія, Ісландія і Ліхтенштейн). А ще потенційно - Велика Британія. Можливо, навіть, і США, з яким варто говорити про угоду про вільну торгівлю на фоні геополітичного та торговельного конфлікту з Китаєм та епідемії коронавірусу.

Тільки для цього потрібно мати бачення і стратегію економічного розвитку, одним із стовпів якої має бути бачення, що Україна може запропонувати світові. Звичайно, також потрібен чіткий і зрозумілий план дій, з строками, відповідальними інституціями і індивідами, КPI, критеріями, яким повинні відповідати проекти, реалізовані державою. 

Під це має створюватись та переформатовуватись інституційна система – впроваджуватися нові посади в уряді, створюватись чи об‘єднуватись чи розділятись Міністерства, відомства, державні установи. І вони мають бути відповідальні за впровадження проектів. Стратегія, план дій мають постійно комунікуватись, як в середині країни, так і назовні.  

Я не втомлюсь повторювати - без стратегії економічного розвитку України, невід’ємною частиною якої має бути стратегія інвестиційна та розвитку експорту – ми не зможемо бути успішними. А ще в центрі цього всього має стояти розвиток бізнесу і підтримка інвестора – як внутрішнього, так і зовнішнього. 

Започаткування чи впровадження спародичних проектів чи ініціатив, створення нових посад чи інституцій, і, тим більше, «інвестиційні няні» не допоможуть Україні стати новим глобальним виробничим та інноваційним хабом.