Всі погодяться, що 2019 рік — критичний для України. Тому що це рік подвійних виборів, а країна ще сильно залежить від політики.

Щоправда, останнім часом стабільних країн із низьким впливом політики на її життя у світі залишається все менше.

Президентські вибори

Президентські вибори пройдуть під знаком розчарування. Значна частина громадян загалом не бачить серед кандидатів позитивних персонажів, отже, - не бачить і позитивних сценаріїв для країни.

Одні будуть голосувати за стабільність і проти очікуваних катастроф. Інші — проти поганої "стабільності" і за будь-які зміни (хоч би якими вони були).

Треті — традиційно за "менше зло", яке кожен розуміє по-своєму. Четверті просто не підуть на вибори чи навіть пакуватимуть валізи.

Парламентські вибори

Парламентські вибори структуруються відповідно до результатів президентських, але там є надія.

Можливо, серед учасників перегонів з’явиться послідовно реформаторська ліберальна партія. Тоді вона неодмінно опиниться серед переможців, враховуючи кількість ліберально налаштованого електорату і відсутність пропозиції.

Надія вмирає?

Так чи інакше, особливих надій на 2019 рік немає. Україна все ще знаходиться у режимі виживання, а не у режимі зростання, і навряд чи 2019 рік стане переламним.

Українські політичні еліти не демонструють здатності запустити прискорене економічне зростання, яке конче необхідне для вирішення усіх внутрішніх і зовнішніх проблем країни: від бідності до війни, від демократії до освіти.

Загалом, позитивна енергія Майдану повністю вичерпалася, вона залишилася тільки у стійкості фронтовиків, впертості волонтерів та затятості останніх "недобитих" представників реформаторської спільноти в органах влади.

Водночас світ у 2019 році зустрінеться з таким рівнем викликів у сфері безпеки та економіки, що українцям доведеться вирішувати для себе багато неочікуваних і жорстких дилем.

Чи стане 2019 рік повторенням 1919-го — залежить тільки від нас, від нашої здатності до самоорганізації, нового мислення та творення осередків нового.