Путь азиатских тигров: сможет ли Украина его пройти и нужно ли

Дуже часто ми чуємо від українських політиків, що Україна повинна підвищити експорт товарів із високою доданою вартістю. Як приклад, вони частіше за все називають продукцію електронного або машинобудівного виробництва, або, якщо бути більш конкретними, літаки та кораблі. Ми пояснюємо, що сільськогосподарські продукти, такі як фрукти чи мед, мають більше доданої вартості, ніж, наприклад, виробництво мобільних телефонів з імпортних запчастин. Ми пропонуємо українським компаніям або спробувати увійти в глобальні ланцюги доданої вартості, або знайти власні високодиференційовані ринкові ніші, які б дозволили їм зосередити більшу частину виробничого циклу всередині країни.

Багато політиків України стурбовані тим, що сировинні товари мають перевагу в українському експорті. Так, у 2018 році експорт товарів, які можна віднести до категорії сировинних, перевищив 70% від загального українського експорту. Хоча це й правда, що сировинні товари дуже часто пов'язують з низькою доданою вартістю, складні у виробництві товари не часто створюють високу вартість для країни-експортера.

Існує поширена омана щодо високотехнологічних товарів і товарів із високою доданою вартістю. Високотехнологічний товар не завжди створює високу додану вартість, тоді як простий продукт чи навіть сировинний товар можуть принести високу вартість своєму виробнику. Це виникає в тому випадку, якщо велика частина виробничих матеріалів (які є дуже дорогими) імпортується, а отже додана вартість формується лише після остаточної збірки продукту. І якщо заробітна плата в країні, що експортує високотехнологічні товари, в яких присутньо багато імпортованих виробничих матеріалів, низька, тоді й підсумкова вартість для цієї країни також може бути низькою.