Німеччина, Франція, Великобританія та багато інших країн Євросоюзу та світу оголосили про тотальний локдаун. Причина – висока динаміка захворювань на COVID-19. Україна теж наблизилась до цієї умовної точки кипіння — щодоби фіксується близько 10 000 хворих. Також щодня зростає кількість померлих. 

На цьому фоні Кабінет міністрів продовжує говорити про якісь нові заходи та розробляти сценарії продовження так званого "адаптивного" карантину. 

У той же час, що таке цей адаптивний карантин, мало, хто розуміє. Так само важко знайти й тих, хто міг би достеменно розібратися у запропонованих Міністерством охорони здоров’я сценаріях. 

Чи є сенс взагалі вивчати (і розробляти) ці сценарії? 

За останні місяці кожен міг упевнитися, що спрогнозувати навіть найближче майбутнє зараз, по суті, нереально. 

Зранку ЗМІ розповідають, про те, що пандемія сходить нанівець, але вже до вечора ситуація може докорінно змінитися. Приміром, з’явиться новий штам вірусу у данської норки. Саме так сталося кілька днів тому. 

Сьогодні німецьке телебачення "смакувало" тему завезених з Німеччини в КНР свинячих гомілок, в яких був також коронавірус але нового виду. І все — ось вам нова реальність. І нові сценарії.

Єдине, що можна сказати напевно, уникнути Україні локдауну не вдасться. Принаймні, до цього тяжіють усі обставини. 

Більшість районних та обласних лікарень вже переповнені, а потрапити у палату столичного шпиталю без якихось зв’язків взагалі неможливо. Тому питання, чи буде локдаун, вже навіть не стоїть. 

Усіх нас має цікавити інше — коли буде карантин і наскільки масштабним? Останнє особливо важливо для вітчизняного аграрного бізнесу — які наслідки локдауну очікувати?

Яка ситуація зараз?

Щоб зрозуміти, що буде далі, треба дослідити, що ми маємо сьогодні. Я про наслідки першого локдауну. 

Ми пам'ятаємо, що його оголошення призвело до ажіотажу на споживчих ринках. Перелякані українці традиційно скуповували продукти. Переживання, чи будуть вони доступні завтра, сягнуло меж. Потім ситуація стабілізувалася і попит відчутно впав.  

Найбільше карантин вплинув на структуру споживання. Ми перестали ходити до ресторанів та кав’ярень, натомість більше готували вдома. Це призвело до зниження споживання молока, а відтак до падіння закупівельних цін. 

За тих же обставин впали об’єми споживання і ціни на масло та цукор. Об’єми цукру впали ще й тому, що солодких напоїв вдома ми п’ємо набагато менше, ніж в кафе або просто на вулиці. 

Добре — з цим розібралися. Зафіксували. Але що очікувати від другого локдауну? Все просто. Візьміть список того, до чого призвів перший і помножте на два. Буде гірше? Набагато.

Чому буде гірше?

Причина перша. Цього року сільське господарство потерпає від сильної посухи на півдні України. Це значить, що врожаю зберуть меньше. Для повноти картини додайте досі невирішені величезні проблеми в овочівництві та плодівництві.

Так, раніше втрати від неврожаю можна було компенсувати класичним способом — підняти ціни на продукцію. Але, якщо буде запроваджено другий локдаун, то такий ціновий маневр не спрацює. Кількість безробітних зросте й малоймовірно, що хтось з них купуватиме продукцію за новими цінами. Така ситуація вдарить, перш за все, по малим та середнім аграрним підприємствам, орієнтованим на український ринок. Їм просто ні з ким буде торгувати. 

Друга причина торкнеться тінізації галузі. Оскільки уряд підняв планку мінімальної заробітної плати до 5000 грн (і хоче це повторити наступного року), то більшість малих та середніх бізнесів просто підуть у тінь. У них зникне можливість офіційно наймати робітників. Цей процес почнеться через два місяці після старту локдауну.

Третій фактор, який поглибить кризу у галузі, — подальша деградація тих сегментів агросфери, які вже достатньо постраждали під час першого локдауну. 

Контрольний постріл отримає молочна галузь. Її занепад вже реальність. У 2020 році ми вперше за всю свою історію імпортуємо молочної продукції більше, ніж експортуємо. В першу чергу, це стосується сиру та масла. Це однозначний сигнал про те, що без суттєвої підтримки агросектору під час локдауну молочне виробництво в країні буде просто знищено. На ринку залишиться тільки імпорт.

Наскільки зменшиться кількість робочих місць? Масштабно. Наскільки постраждає економіка? Суттєво.

Але це ще не все 

Наступне стосується зовсім дрібного виробника. Мова про базари, де такі гравці ринку продають свою продукцію. Закриття цих торговельних кластерів поставить невеликих аграріїв перед нелегким вибором — або просто викинути свою продукцію, або ж придумати, як зберегти її до кращих часів. 

Зрозуміло, що без сучасного обладнання для зберігання, це їм навряд чи вдасться. І от уявіть собі півторамільйонну армію дрібних агровиробників, які не доотримають свої гроші. Ті самі гроші, які могли б від них повернутися в українську економіку.  

Що ще можна очікувати від локдауну? 

Вперше за багато років зменшиться частка агросектору у ВВП. Тиснути буде зниження врожаїв зернових та олійних культур. Додайте сюди спадний графік виробництва овочів, фруктів, цукру й всього того, що залежить від ділової активності в країні. Саме тому падіння аграрного частки у ВВП неминуче. 

Наскільки глибоким буде це піке, сказати важко, проте, думаю, не менше 5-7% за результатами року. 

Хотілося б, щоб описані фактори та прогнози стали приводом для роздумів. Важливо, щоб уряд, перед тим, як включати режим тотального карантину, порадився з бізнесом. 

На жаль, досі ініціативи діалогу від урядовців не спостерігалося. І не тільки щодо аграрного бізнесу. У результаті, від невивірених рішень може постраждати весь економічний ланцюжок — від виробників до кінцевого споживача.

Рік і так буде не простим.

Не робімо його нестерпним.