"Купуй українське - 2" или смерть Prozorro. Кому выгоден закон о локализации? 5 мнений

24 червня на сайті Верховної Ради з’явився так званий законопроєкт про локалізацію (№3739). Він пропонує внести зміни до системи публічних закупівель Prozorro: надавати перевагу на тендерах вітчизняним машинобудівникам. 

У законопроєкту одразу 38 співавторів з дуже різними економічними та політичними поглядами: наприклад, Юлія Тимошенко (Батьківщина), Юрій Бойко (ОПЗЖ), Давид Арахамія, Данило Гетманцев, Максим Бужанський (всі - Слуга народу), Степан Кубів та Ірина Геращенко (Європейська солідарність).

Одна з трійки перших авторів закону - депутатка Слуги народу Роксолана Підласа - менше року тому активно виступала проти схожого за змістом законопроєкту "Купуй українське", який також пропонував внести зміни до Prozorro для преференцій українським виробникам. Але зараз просуває №3739, чим викликала нерозуміння в ексколег з Міністерства економічного розвитку та Prozorro.

То що це - протекціонізм за типом "купуй українське 2.0" чи реальна необхідність для захисту вітчизняного виробника в умовах економічної кризи через COVІD-19?

LIGA.net пояснює, про що йде мова в законопроєкті, та зібрала 5 думок про нього.

Що пропонує законопроєкт

Українська промисловість з 2012 року "залишається у стані глибокої стагнації", зазначають автори у пояснювальній записці до законопроєкту. Найбільших втрат зазнав сектор машинобудування: наприклад, виробництво автотранспортних засобів у 2019 році склало лише 31% від рівня 2012 року, експорт продукції української авіакосмічної галузі за цей час знизився у 4,8 рази, вагонобудування – у 7,5 разів.

При цьому, стверджують автори, рівень проникнення імпорту в публічні закупівлі за цими галузями сягає 50%. Тоді як у публічних закупівлях розвинутих країн імпорт, за їх даними, складає не більше 4-5% всіх закупівель.

Вони наводять приклад закупівель міською радою Маріуполя 72 тролейбусів білоруського виробництва, хоча в тендері брали участь й українські виробники.

"Наш законопроєкт змінює процедуру публічних закупівель. У разі підтримки в залі, окрім врахування цінового критерію та/або життєвого циклу продукції, передбачається запровадження обов’язкової наявності локалізації в предметі закупівлі - вона складатиме 25-40% залежно від типу товару", - зазначає Підласа.

Тобто, фактично передбачає недопуск на Prozorro продукції, яка не має відповідного ступеня локалізації продукції (від 25 до 40%).

За її словами, впровадження закону може додати +3,9% до ВВП протягом 3-5 років, 62 500 нових робочих місць та 8% до обсягу податкових відрахувань.

Автори закону додають, що положення проєкту не суперечать зобов’язанням України, що випливають з членства в міжнародних організаціях, торговельних угодах, а запровадження принципу локалізації не є дискримінаційним.

Україна може втратити до $642 млн щорічно - дослідження KSE

Преференції вітчизняному машинобудуванню в публічних закупівлях можуть призвести до втрати економікою $591-642 млн.

Такого висновку дійшли дослідники Київської школи економіки, розрахувавши потенційний вплив локалізації у сфері закупівель машинобудування на економіку України.

В КШЕ проаналізували можливі наслідки від впровадження обмеження імпорту у сфері машинобудування за трьома сценаріями: з ініціативами Міністерства економіки (схожий за змістом проєкт постанови Кабміну), депутатів, та ще один - за умови повного обмеження імпорту.

"Загальний негативний ефект від парламентської пропозиції становить -0.573% ВВП (щорічно. - Ред.) або близько $642 мільйонів (в цифрах 2017 року)", - йдеться в дослідженні.

Повна заборона може коштувати економіці понад 4,6 % щороку.

Вбивство Prozorro чи допомога своїм: думки

Дмитро Наталуха, депутат "Слуги народу", співавтор

Локалізація, у базовому розумінні, простими і примітивними словами - це вимога створення іноземною компанією власних потужностей на території країни, у якій вона реалізує свою продукцію.

Це фактичне освоєння національним виробниками певної кількості стадій випуску кінцевого іноземного продукту (аж до повного циклу).

І це завжди дає надзвичайний поштовх економічному розвитку в країні та сприяє її індустріалізації.

Україна щороку замовляє білоруські тролейбуси та трактори, американські локомотиви і сміттєвози, польські трамваї, французькі потяги та катери. Тим самим держава спонсорує іноземні компанії за рахунок українського бюджету. У цей же час, українські заводи стоять без замовлень, а працівники - без зарплати.

Тому, законопроєкт про локалізацію - це саме про український інтерес, адже він змушує іноземних постачальників виробляти від 25% до 40% замовлення для української держави на нашій території.

Що означає - інвестувати гроші сюди, створювати тут робочі місця і генерувати податкові надходження (оригінал).

 Максим Нефьодов, ексглава Державної митної служби, ідеолог системи Prozorro

На тлі загального тренду нападок на ліберальні реформи було би дивно, якби не прийшли калічити Prozorro - і ось цього тижня почалося. Я чекав різного, але фантазії поки вистачило тільки реанімувати текст Радикальної партії (законопроєкт "купуй українське". - Ред.).

Звісно, підтримка українського бізнесу - це добре. Я теж за підтримку. Але ж пропонується геть не захистити від свавілля перевіряючих, виділити гранти, гарантувати кредити чи знизити податки. Пропонується не допускати на торги продавців великого переліку товарів, у яких рівень локалізації менше якогось відсотка.

Мрія авторів законопроекту: "Мерседес злякається і побудує тут завод, тільки аби не втратити омріяний український ринок". Реальність: "З‘явиться ціла індустрія прокладок, які будуть клеїти українські логотипи на іноземну продукцію, і продавати їх із пристойною націнкою - адже конкуренція в торгах буде нижчою".

Звісно ж це ще й порушує Угоду про Асоціацію із ЄС, Угоду про Зону Вільної Торгівлі із Канадою, Угоду GPA Світової організації торгівлі тощо. Ну, ми країна, як відомо, суверенна. Нащо нам отой західний світ? (оригінал)

 Дмитро Олійник, голова Ради Федерації роботодавців України

Законопроєкт про локалізацію є однією з ключових ініціатив, спрямованих на підтримку української промисловості, зокрема українського машинобудування. Це все складна продукція з високою доданою вартістю. Це технології, які повинні бути і працювати в Україні. Це робочі місця для українських громадян і це податки українських міст.

Тому міста, в яких є велике промислове виробництво, платять великі податки, і за ці гроші будуються, покращують інфраструктуру, купують новий транспорт. Механізм, який автори законопроєкту пропонують фактично є імплементацією європейського законодавства (оригінал).

 Олександр Деркач, бізнесмен, співвласник холдингу Молочний альянс та клініки Оберіг

Жодне підприємство, до якого я маю стосунок, не брало участі в жодному державному тендері. І не планує це робити в найближчому майбутньому. Ми нічого в держави не купували і нічого їй продавати не збираємося. Не отримуємо ніяких дотацій і не маємо жодних преференцій. Ідею локалізації, яку хоче реалізувати Кабмін, я підтримую. З тим розміром дефіциту торгового балансу і з тим валом дотаційного імпорту, який потоком йде в нашу країну, дати преференції в держзакупівлі українському виробнику, це правильне рішення. Нехай навіть поки на рівні ідеї. З розумінням можливих проблем. Цікаво, що головними противниками локалізації виступають люди, які нам обіцяли за 5 років приріст ВВП на 40% і $50 мільярдів інвестицій. Зараз у них концепція змінилася (оригінал).

Володимир Дубровський, старший економіст та член Наглядової Ради CASE Україна

Протекціонізм є економічно шкідливим, і шкоду цю можна порахувати - це звичайна економічна вправа. Не є виключенням і протекціонізм при державних закупівлях. Я, як платник податків, бажаю, аби за мої кошти купувалося найкраще за співвідношенням ціна/якість. І мені глибоко байдужі інтереси неконкурентоспроможного "вітчизняного виробника". Не може - нехай поступиться місцем іншим, хто можуть, а не лобіює неякісне. Тим більше, що в цьому випадку це означатиме смерть системи Prozorro, від чого постраждають сотні тисяч насправді конкурентоздатних постачальників та мільйони платників податків. А виграють корумповані чиновники.