В квітні Верховна Рада України прийняла в першому читанні законопроект Про концесії. Це спровокувало жваві дискусії щодо доцільності застосування даної форми державно-приватного партнерства в Україні.

На відміну від інших форм партнерства держави та приватного бізнесу (оренди, спільної діяльності, приватизації) концесія дозволяє створити або істотно удосконалити об’єкт державної/комунальної власності за рахунок приватних інвестицій. При цьому сам об’єкт концесії залишається в державній/комунальній власності. Приватний партнер отримує ексклюзивне право збору плати за користування об’єктом концесії, щодо якого йому поступається (з англ concession – поступка) державний партнер.

Аби "поступка" дозволила окупити інвестиції, приватний партнер має упевнитися у наявності платоспроможного попиту та його сталості (довгострокових прогнозів попиту). Одним з таких інструментів є гарантії попиту (доходу) або плата за готовність об’єкту. Передбачається, що розмір плати за готовність об’єкта концесії не перевищуватиме 49% гарантованого концесіонеру попиту. Чому так і наскільки достовірно можна оцінити попит для концесійних контрактів?

Разблокируйте чтобы читать дальше
Чтобы прочитать этот текст, пожалуйста, оформите подписку