З кожним роком стає дедалі очевиднішим – невизначеність буде нашою новою нормальністю. Нам потрібно не просто звикати до неї, а вчитися в ній ефективно навігувати. Яка ж життєва та організаційна позиція буде найуспішнішою для управлінця у таких умовах?

Коли живеш у ситуації напруги, природна реакція – жити обережніше. Наважуся запропонувати сучасним лідерам та управлінцям протилежну стратегію – жити сміливіше. Це магістральна думка, яку можна розшити на декілька підпунктів. 

По-перше, необхідно тримати очима майбутнє.

Ми вміємо жити минулим, аналізувати зроблене, тоді екстраполювати позитивний досвід, намагатися розтиражувати його. Такий підхід видається логічним, послідовним, безпечним, ефективним. Щоправда, він не працює.  

Ми застрягаємо в теперішньому, особливо, коли ситуація стресова. Адже виникає тисяча несподіваних операційних питань, у вирішенні яких нам бачиться обов’язковим прийняти капітанську участь. Поточні запити, як і все одноклітинне, мають здатність швидко розмножуватися поділом. І, зрештою, ми потопаємо в щоденних клопотах.  

Звісно, управлінська рефлексія і операційна ефективність – надважливі. Та головне завдання топменеджера – встановлювати контакт з майбутнім. Хто буде нашим клієнтом, що буде нашим продуктом, якою буде модель нашого бізнесу завтра? Це, як на мене, має бути у фокусі!

Важливо підтримувати організаційну культуру пошуку та рішучих інновацій, а не просто локальних покращень. Варто говорити зі своїми командами про майбутнє. Працівники чують: світ не буде колишнім, безліч професій і мільйони робочих місць зникнуть, але з’являться нові ролі та технології. Як часто ми предметно, по-управлінські обговорюємо зі своїми людьми, у чому буде полягати їхня робота, їхня роль завтра? 

По-друге, варто думати не лише ширше, але й швидше. Один із важливих показників – TTM (Time to market) – час від народження ідеї до її реалізації. Який він у наших компаній? Пандемія показала, що ми здатні запустити віддалене навчання, онлайн-магазини, службу доставки, коаліцію ритейлерів регіону тощо за два тижні. Які переконання, процеси, структурні рішення, технології, персоналії потрібно перезавантажити в компанії, щоб це стало постійною швидкістю? 

То-третє, кожному СЕО раджу перетворитися на CLO (chief learning officer). Бізнес-модель майбутнього, оновленні ролі, імплементовані технології, світ-2030 потребуватимуть нових спроможностей. Як хардових, так і софтових. Важливо задумуватися, що це за спроможності та як їх розвивати на випередження. Важливо створювати середовище, відкрите до навчання та експериментів і водночас безпечне, в якому можна легко і швидко помилитися й не наразитися на атаку корпоративних "піраній".  

І завершальне.

Потік інновацій, висока швидкість, постійне перезавантаження, невизначеність, яка стає новою визначеністю – виснажують. Утримувати ресурсний стан, життєстійкість команд стає непростим завданням. Це вимагає від топ-менеджерів нового рівня розуміння природи людини, емпатійності, емоційного інтелекту. Я б рекомендувала вписати це до плану розвитку кожного сучасного управлінця та лідера.  

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
лідерствоуправління командоюефективний управлінець