СЕО мирного и кризисного времени: почему у одних вышло, а кто-то остался с носом

Серед наших випускників є чимало підприємців, які успішно керують власним бізнесом. У березні цього року їм всім довелося зіткнутися з надзвичайною ситуацією. Особливо складно було тим, хто займався малим бізнесом, зокрема в сфері харчування. Ми слідкуємо за бізнесом випускників та радіємо їхнім досягненням чи переживаємо разом з ними невдачі.

Одна із історій сумна - успішний бізнес, який зростав двозначними темпами до кризи - зупинився, не зумівши адаптуватися до карантинних обмежень. Інша - навпаки, оптимістична: всупереч обмеженням, бізнес швидко перебудувався, організував доставку та вийшов на оборот більший, ніж був до початку карантину.

Тож чому навичок, які дозволяють управлінцям досягати успіху в "звичайних" умовах, часто недостатньо в умовах кризи? 

Насправді різниця настільки суттєва, що окремі автори виділяють два різних типи управлінців, які рідко можуть поєднуватися в одній людині. Так, наприклад, Бен Горовіц (Ben Horowitz) у своїй книзі "The Hard Thing about Hard Things" (українською видано під назвою "Безжальна правда про нещадний бізнес") розділяє два різних типи СЕО: СЕО мирного часу та СЕО воєнного часу.

За Горовіцем, "мирний" ("звичайний") час – це період, коли компанія має значні конкурентні переваги на профільному ринку та її ринкові позиції зміцнюються. А у "воєнний" час компанія протистоїть неминучій загрозі своєму існуванню.

Криза поставила багато підприємств у ситуацію, коли грошові надходження різко скоротилися не тільки тому, що доходи клієнтів зменшилися, але й тому, що економіка фактично зупинилася через карантин. При цьому ні в кого не було розуміння того, як довго триватимуть обмеження. Справді  "воєнна" ситуація для бізнесу.

СЕО "мирного" часу має забезпечувати довгострокове планування, гармонію в команді та постійний і стабільний розвиток. Рішення "мирного" часу сфокусовані на розвитку,  інноваціях та системному підході. 

СЕО ж кризового часу повинен вміти самому справлятися зі стресом, швидко приймати рішення в умовах невизначеності, допомагати своїм працівникам залишатися ефективними всупереч стресу й мотивувати їх за умови обмежених ресурсів. Рішення "воєнного" часу сфокусовані на швидких діях, максимально ефективному використанні обмежених ресурсів та високій дисципліні організації.

Як і більшість попередніх криз, ця криза настала несподіваною та не залишила часу на роздуми чи опанування нових навичок. Також не варто розраховувати, що ці нові навички є якимось апріорним знанням, яке видають кожному керівнику в пакеті з призначенням на нову позицію. 

Чи це стосується лише генеральних директорів? Ні! Кожен управлінець у якого є свої підлеглі та бюджет, яким він керує, де факто є СЕО департаменту, відділу чи проєктної команди.

Тому до таких викликів варто готуватися, опановуючи набори рис, необхідних як для "мирного" часу, так і для часу кризи. Поєднання обох типів навиків в одному керівникові є можливим, але унікальним.

Чи означає це, що власникам слід наймати різних людей за "нормальних" умов та в часи кризи? Навряд чи. Краще, виходячи з розуміння різних профілів, формувати гармонійну управлінську команду, в якій представлені обидва типи навичок. Тоді, незалежно від розвитку ситуації, рішення будуть збалансованими та відповідатимуть вимогам конкретного моменту часу.

Всім миру!