И деньги, и товар. Как обернуть торговый спор с свою пользу

материал опубликован в рамках конкурса

Якось, два роки тому, прийшли до нас клієнти вже після того, як програли справу в суді першої інстанції. Кажуть, з них покупець стягнув гроші, отримані за договором купівлі-продажу, який було розірвано, як кошти, набуті за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави по ст.1212 Цивільного кодексу України. На перший погляд, все здавалось законним.

Але, як воно дуже часто буває в юридичній практиці, виявилось, що, ознайомившись з усіма документами по справі, можна зробити зовсім інші висновки, ніж ті, що розповідає клієнт, і навіть ті, що пише суд першої інстанції в своєму рішенні.

А історія була така.

У 2006 році Продавець і Покупець уклали договір купівлі-продажу обладнання вартістю 1 500 000 грн., при цьому 50% суми мало бути сплачено авансом. На виконання цього договору Покупець перерахував Продавцеві 500 000 грн., що, як ми всі бачимо, далеко не вся сума авансу. У свою чергу, Продавець передав Покупцеві обладнання, яке виявилось недоукомплектованим, у зв’язку з чим Покупець прийняв його, а потім повернув.

Так, Покупцем було отримано лише частину обладнання (так само, як і сплачено лише частину авансу), але з жодними претензіями щодо некомплектності поставленого товару він до Продавця не звертався. А тому, як ми невтомно наголошували в апеляції, у цьому випадку відсутні будь-які правові підстави стверджувати, що Покупець відмовився від договору у зв’язку з некомплектністю товару, який згодом повернув.

Далі, Покупець в 2007 році надіслав Продавцю проект додаткової угоди до договору купівлі-продажу про розірвання договору купівлі-продажу обладнання, в якій, як на підставу розірвання договору купівлі-продажу, посилався на істотну зміну обставин.

В свою чергу Продавець на пропозицію Покупця про розірвання договору надіслав свій варіант додаткової угоди про розірвання договору, в якому були запропоновані інші терміни повернення грошей. Жоден з варіантів додаткової угоди так і не був підписаний обома сторонами.

Відповідно до вимог ст.214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

За таких обставин, сторонами не було досягнуто всіх істотних умов при укладенні додаткової угоди про розірвання договору, зокрема, щодо строків повернення вартості обладнання покупцю, а тому договір купівлі-продажу не припинив свою дію. Саме до такого висновку прийшов суд апеляційної інстанції, погодившись з доводами апеляційної скарги.

Ось ми і підходимо до розв’язки цієї історії, оскільки положеннями частини 1 ст.1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відсутність правової підстави означає, що майно, набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином. Оскільки між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, який до цього часу є чинним та не розірваний сторонами в установленому порядку, і Покупець сплатив спірні грошові кошти саме на виконання цього договору, відсутні правові підстави вважати ці кошти безпідставно набутим Продавцем майном, та відповідно застосовувати положення ст.1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Це що стосується меж заявленого позову, а саме підстави - стягнення безпідставно набутих коштів, що на мою думку вже було дуже помилковим шляхом вирішення проблеми для Покупця.

Крім того, в даному випадку склалась ситуація, коли Покупець при чинному договорі до сих пір не сплатив авансу в повному обсязі, а тому в Продавця ще не виникло обов’язку щодо поставки обладнання. А Покупець за таких обставин ні по договору, ні по закону не має права вимагати повернення часткового авансу.

Не без гордості відзначу, що суд касаційної інстанції повністю підтримав таку правову позицію і залишив у силі рішення апеляції.

Таким чином, нам вдалось залишити собі аванс і вигідно продати товар, повернутий недолугим Покупцем.

*во всех материалах конкурса сохраняется авторская стилистика
редакция ЛІГА.net не несет ответственность за содержание материала, предоставленного автором