Креатив на "Станции Лема", или Как во Львове оживляют историческое трамвайное депо

Шестеро львівських підприємців – ресторатор Марк Зархін, президент ІТ-компанії SoftServe Тарас Кицмей та ще 4 партнерів – почали перетворення сторічного трамвайного депо неподалік центру Львова.

За 4 роки тут має з’явитися сучасний креативний простір Lem Station, де перетинатимуться мистецтво, наука та технології. 20% усіх проєктів Lem Station будуть соціальними та некомерційними. Решта 80% — платними, щоб хаб міг розвиватися.

Це приклад ще не дуже популярного в Україні але вже відомого у світі руху "імпакт-інвестування", або іншими словами - соціального підприємництва. Його особливість: частина прибутку проєкту іде на соціальні ініціативи. В Україні, наприклад, так вже працюють Urban 100 у Франківську або центр соціальних ініціатив Impact Hub в Одесі Єгора Гребеннікова. [більше читайте тут]

За інвестиційним договором з містом, власники Lem Station мають вкласти не менше 30 млн гривень. "Для нас принципово, щоб тут не було торгово-розважального центру і зайвих добудов", – каже СЕО проєкту Михайло Лемак.

Збудувати новий простір з нуля було б дешевше й простіше. Але підприємці вирішили оновити на сучасний лад будівлю, яка у часи імператора Франца-Йосифа змінила всю історію Львова.

Якою вона буде? 

Трохи історії

Уявіть Львів наприкінці ХІХ століття. Місто розвивається у складі Австро-Угорської імперії та посилено готується до Галицької крайової виставки. Хоче показати, що росте і прогресує не гірше за інших.

Міська влада вирішує звести більше сотні тимчасових павільйонів на верхній терасі Стрийського парку. Чекали на виставку, яка охоплювала всі галузі тодішнього господарства Галичини (від мистецтва та архітектури до техніки) понад мільйон відвідувачів. Приїхати мав сам імператор Франц Йосиф.

Але сталася халепа: не було чим довезти людей. Єдиним громадським транспортом у Львові був кінний трамвай, адміністрація якого не захотіла прокладати новий маршрут до парку на кілька місяців.

Ось як подальші події описують у львівських хроніках. 

Група львів’ян запропонувала створити першу у місті електричну станцію і запустити електричний трамвай. Одним з підписантів листа був інженер Валер'ян Дзеслевський, який бував у найпрогресивніших містах Європи.

Деякі львівські науковці виступили проти, але головні баталії точилися у міській раді. Сварилися через гроші. Побудувати електростанцію коштувало тоді кількасот мільйонів крон. У міста таких грошей не було, довелося б позичати.

Один радник переконував, що ремісникам електростанція тільки зашкодить, бо нібито забере в них заробіток. І взагалі, краще подумати про інше: на передмістях бракує бруківки, світла й води. Інший запевняв, що Львів – не Відень і не Прага, тому порівнювати місто з ними недоречно.

Прогрес таки переміг. Німецькій фірмі Siemens & Halske, яка раніше розбудовувала міські залізниці й постачала вагони для Берліна, Відня, Будапешта та Лондона, доручили осучаснити Львів.

Ангари для трамваїв та електростанцію побудували на нинішній вулиці Сахарова. Це місце легко впізнати за високим димарем з червоної цегли. 

З травня 1894 року трамвай почав регулярно курсувати містом – від залізничного вокзалу до входу на виставку крайову. У кожному вагоні було 21 сидяче та 11 стоячих місць.

Після першого маршруту з’явився другий. Місцеві спершу противилися. Але прогрес ішов далі. Через шість років потужність електромережі збільшили і запалили світло в щойно відкритому театрі – нинішньому Оперному. Ще через кілька років викупили та електрифікували всі маршрути кінного трамвая.

І вже після цього електрику почали підключати до львівських домівок. Множились депо і трамваї, а історичне перше депо відсунули на другий план.

З 1922 року його почали використовувати як вагоноремонтні майстерні – і так майже сотню років.

Повернення в наш час

Говорити про ревіталізацію депо почали у 2015 році. Міськрада навіть ухвалила рішення про створення у депо інноваційного хабу. "Хотіли створити загальногалузевий хаб, куди будь-хто може прийти як в супермаркет креативних пропозицій для всієї родини – від дітей і підлітків до дорослих", – розповідає ресторатор Марк Зархін. Але тоді процес загальмувався.

У 2016-му Зархін запропонував провести в ангарі депо концерт фестивалю LvivMozArt. 

В приміщенні розчистили сміття, постелили підлогу, встановили щитові. Все вийшло!

Зархін заразив оновленою ідеєю створити тут креативний хаб ще п’ятьох львів`ян: громадських діячів Олега Мацеха та Андрія Меаковського, "айтішників" Тараса Кицмея (SoftServe) та Дмитра Косарєва (N-iX), власника готелю Leopolis Тараса Добрянського та керівника офісу фінської інвестиційної компанії K.Hartwall Invest в Україні Олега Дроня. Вони назвали проєкт Lem Station, створили нову концепцію і виграли конкурс на депо.

Задля чого це все?

"Моя мотивація – мої діти. Хотів би, щоб вони жили в іншому місті, - усміхається Марк Зархін. - Щоб змінилася еліта, яка керує всіма ділянками у Львові, до якої і ми належимо. Називаємо її "поважні люди, які вирішують питання". 

Він переконаний: щоб з’явилися нові люди, вони мають рости в креативних місцях, має бути база, де вони зможуть творити. "Хочеться передати наступному поколінню дещо інший Львів – і піти на пенсію", – говорить Зархін.

Львову потрбне місце, де народжуватимуться ідеї, додає президент ІТ-компанії SoftServe Тарас Кицмей. "У світі грошей достатньо, хочуть інвестувати в класні ідеї. А де їх черпати? У книгах – чужі ідеї. Щоб мати власні, маєте щось з чимось поєднувати. Найшвидший спосіб це робити - спілкуватись", - пояснює він. 

Усміхаючись, додає, що якість його життя буде вимірюватися кількістю щасливих людей у Львові на квадратний метр. Lem Station має у цьому допомогти.

Що всередині 

Місто передало на реновацію на території депо лівий і правий ангари, колишні бойлерну, компресорну та стару поліклініку. Там і розбудовуватимуть новий хаб.

"Думаю, інвестуємо не менше $4 млн. Фінальну цифру зрозуміємо, коли буде проєкт реконструкції всіх будівель, – пояснює Михайло Лемак. – 30 млн грн, певно, буде бюджет самої поліклініки".

Будівля депо не є пам’яткою архітектури. Чому б усе не знести?

"Будівля історично важлива, усі споруди дорадянської доби варто зберегти, – пояснює архітектор проєкту Віталій Квич.  – А те, що ліпили вже у радянські часи, забрати - цінності ніякої".

Гуляючи простором, наштовхуємось на радянські прибудови на кілька квадратних метрів у стилі "пан сам склепав".

Суть реновації – максимально використати те, що зробили раніше, пояснює Квич. Якщо закласти надміру, не буде відчуватися дух споруди, а сучасні вставки мають закрити радянські речі, які демонтувати не вдасться.

Центральний ангар

Просторий ангар впускає крізь брудне й затерте часом скло небагато світла. Сторічні стіни поки покрили прозорим герметиком, щоб не сипалися. 

Люди часто дивуються естетиці будівлі, розповідає Михайло Лемак.

Наприклад, пілястри – колони на будівлях – зазвичай розташовані ззовні приміщення. І Lem Station - не виняток. Просто внутрішні стіни ангару – це зовнішні стіни лівої та правої будівель. Приміщення так об’єднали ще перед Першою світовою війною, накривши металевими конструкціями та склом.

"Будемо старатися відновити автентику, але залишати елементи, де проглядається австрійська цегла", – запевняє Квич.

Він пригадує свою поїздку до Амстердама, в De Hallen. Це теж старе депо, яке оновили. Команда Lem Station надихалася ним, але коли приїхали на місце, зрозуміли: не те.

"De Hallen масштабний, класний, але нам здалося, що там втратили дух історичного приміщення, – пояснює Віталій Квич. Не було відчуття, що торкаєшся 125-річної стіни".

У Львові вирішили, що зроблять інакше. Центральний ангар стане місцем найбільшої тусовки. Відвідувач бачитиме будівлю наскрізь. Зайшов з одного входу – видно вулицю з протилежного боку. Двері будуть відчиненими з обох боків, відділеними додатково скляними дверима для енергоефективності.

"Ми проходимо, і вже відчуття, ніби гуляємо вулицею. Хочемо максимально цей дух передати", - каже архітектор Віталій Квич. Під ногами цокатиме бруківка.

Дах замінять, але залишать оригінальні металеві півкола – ферми. Замінять скло, щоб зменшити енерговтрати.

Всередині створять фудкорт на зразок Kyiv Food Market, де зможуть тестувати свої страви ті, хто буде під опікою ресторанного інкубатора, розташованого в іншій частині будівлі. 

"Хочемо там створити можливість для будь-якої людини проявити себе в приготуванні страв, – каже Зархін. - Будь-хто може на певний час стати шеф-кухарем". 

В центральному ангарі також має з’явитися інфоцентр, кілька крамниць і зона для зустрічей та презентацій до 50 осіб.

Фішка проєкту - оригінальні колії, які мають заховатись під підлогою. "Весь фудкорт має бути рухомим, щоб за потреби по коліях ми могли б його вивезти на територію на вулицю, – розповідає Лемак. І це також підкреслюватиме історію простору.

Правий ангар

В ангарі праворуч є оригінальна дерев’яна бруківка австрійських часів. Її у Львові залишилося небагато.

Команда проєкту ще думає, як її зберегти. 

Ця частина будівлі буде івент-холом на 400 посадкових місць з мультимедійним устаткуванням: для концертів, бізнес-подій, освітніх форумів тощо. Після події можна буде одразу вийти на терасу.

Частину вікон опустять до рівня землі.

Боковий вхід до ангару веде в майбутній maker space – майстерні для тих, хто творить руками. Наразі він захаращений прибудовами, розваленими диванами і меблями, майже немає світла.

Тут досі є старі лампи австрійських часів і сторічний логотип Siemens.

Лівий, перший ангар депо, місту не належить, тому Lem Station не може його використовувати. У часи мера Любомира Буняка,який керував містом до 2005 року, його передали на 50 років в оренду Львівському історичному музею під музей науки і техніки.

"Більше 10 років музей нічого не робив. Коли місто вирішило ревіталізувати комплекс, швидко знайшов союзників, і вже планує музей", – каже Михайло Лемак. І додає, що цей ангар - у найгіршому стані, частину не можна експлуатувати. Тож якщо його не ремонтуватимуть, є ризик завалення.

Зараз місто обмінюється "люб’язностями" з музеєм, який підпорядкований облраді.

"Ми б не хотіли бути частиною цього процесу, хочемо будувати сусідські стосунки з музеєм. Запропонували їм облаштувати спільну вхідну зону, відремонтувавши частину ангару", – додає Лемак. Розмови тривають.

Завідувач Музею науки і техніки Петро Слободян у коментарі LIGA.net підтвердив, що вони погодилися на пропозицію Lem’а, і вирішують юридичні нюанси, щоб укласти угоду про співпрацю. "На даний момент сусідство у нас нормальне, стараємося співпрацювати", - каже Слободян.

Поліклініка-коворкінг

Реконструкцію простору почнуть з колишньої поліклініки на території депо. Там буде коворкінг. Стартують з демонтажу зайвих прибудов, далі підніматимуть дах.

Між дахом і стінами планують поставити скло, щоб можна було використовувати горішній поверх.

"Це вкраплення нового в старе, яке його не псуватиме", – показує СЕО проєкту. Ще й запустить світло, створить відчуття, ніби дах нависає на магнітній подушці.

Зайві перегородки знесуть, буде open space. Встановлять ліфт, якого тут не було.

"Наш проєкт має бути інклюзивним та екологічним не на папері", – каже Михайло Лемак. Перед поліклінікою будуть вело- і пішохідні доріжки, газон і лавочки.

Компресорна станція – арт-центр

Компресорна завалена мотлохом, але має свою історію. У мережі жартують про львівський метрополітен. Думають, що це лише мем, але не зовсім, розповідає Михайло Лемак.

Ще за Союзу харківський інститут проєктував для Львова підземний трамвай. Він мав і по місту їздити, і в тунель заїжджати. На місці компресорної станції мала бути частина розвороту трамваю і тунель. Саму станцію будували, щоб закачувати туди повітря. Тунель почали копати біля Палацу Потоцьких, та коли заглибились до 20 м, з’явились тріщини в стінах поблизу і процес зупинили.

Тому компресорна станція ні дня не працювала. Там був склад, який тепер має перетворитися на арт-центр для арт-подій, мистецьких виставок та концертів. "Хочемо, щоб арт-центр був на стику науки і мистецтва", – каже Михайло Лемак.

"Головна ідея – творчість. Ідея розваг у нас є, але вона не домінантна", – додає Зархін.

Фантастика має стати реальністю

Креативний простір назвали Lem Station – Станцією Лема – не просто так. Це відсилка до Станіслава Лема.

Ним давно захоплюється один із засновників простору Марк Зархін: "Станіслав Лем – львів’янин і великий футуролог-філософ, а не фантаст. Багато його ідей здійснилися, а що далі буде – ми не знаємо". За його книгами зняли фільми: "Конгрес" та "Соляріс".

Називаючи простір іменем Лема, засновники наголошують: тут має створюватись майбутнє міста. У листопаді команда планує провести першу власну подію у просторі – футурологічний конгрес, за назвою однойменного твору Лема. Хочуть зібрати митців, інженерів, науковців і філософів. Будуть виставки та експозиції. Частина з них розташується на площі перед ангарами. Площу планують назвати іменем футуролога.

Усі огорожі навколо простору знесуть. "Не має бути відчуття, що це закрита територія. Заходьте, з якого боку хочете, проходьте через...", – сміється архітектор Віталій Квич.

Хто зможе працювати та орендувати простір?

Будь-якій компанії місце в оренду не здадуть, запевняють співзасновники. Lem Station матиме ціннісні фільтри. Наприклад, партнерами зможуть стати тільки компанії з чистою репутацією.

СЕО проєкту Лемак розповідає: до інвесторів хотіли долучитись дотичні до політики та високих держпосад люди. Їм відмовили – були сумніви щодо походження капіталу або ризик, що Lem Station вони схочуть використати у своїх цілях.

Простір не здаватимуть в оренду політикам чи політсилам. Поки в Україні триває війна з Росією, російських виконавців і російськомовного контенту тут також не буде, запевняє Лемак.

Нинішні співзасновники не проти, щоб до них приєднувались однодумці, які можуть додати креативу і допомогти інвестиціями. Новим засновникам можуть дати ті ж економічні права, частку прибутку, якщо вона буде, і частку компанії.

І хоча карантин через коронавірус суттєво вплинув на бізнес-проєкти інвесторів депо та їхню фінансову спроможність, найближчими тижнями Лемак обіцяє почати підготовчі роботи на території.

"Ми плануємо у повному обсязі виконати взяті на себе зобов'язання перед містом і громадою. Паралельно триватиме підготовка до повноцінної реконструкції (в тому числі реставраційних робіт), яка, як і заплановано, триватиме до травня 2023 року".

Фото: Олег Бабенчук