Конфликтов в бизнесе не избежать. Особенно, если он один на двоих. Что делать основателю

Конфликтов в бизнесе не избежать. Особенно, если он один на двоих. Что делать основателю

партнер AVELLUM
03.09.2020, 11:07

Что нужно сделать, чтобы ваше совместное предприятие не обанкротилось из-за конфликта между участниками. 4 совета основателю бизнеса (укр.)

Что можно сделать, чтобы ваше СП не вошло в этой печальной статистики по субъективным причинам - конфликты между участниками

У колонці "Акціонерні угоди: що спільного між бізнесом та шлюбом?", я пояснив, що таке спільне підприємство ("СП") та для чого його створюють.

За статистикою, від 40% до 70% спільних підприємств (СП) зазнають невдачі. Очікувано, частина причин невдач об’єктивні, оскільки СП – хоч і спільне, але все одно підприємство. Отже, його можуть спіткати ті ж економічні негаразди, що й будь-яке інше підприємство.

Інша ж частина причин невдач СП як раз пов’язана зі словом "спільне". Вони мають більш суб’єктивний характер і, так чи інакше, викликані розходженням у позиціях учасників СП.

Що можна зробити, щоб ваше СП не увійшло до цієї сумної статистики через суб’єктивні причини – конфлікти між учасниками. І почну я з порад засновнику бізнесу.

Є акціонерна угода - більше шансів на успіх

СП матиме більше шансів на успіх, якщо партнери по СП укладуть акціонерну угоду. Вона дозволить урегулювати між собою найважливіші питання майбутнього спільного бізнесу. Йдеться про корпоративне управління, фінансування та вихід партнерів із СП.

У класичній ситуації власнику успішного бізнесу потрібні гроші в компанію, щоб вивести її на якісно новий рівень. І власник знаходить інвестора, який, в обмін на частку в бізнесі, готовий інвестувати. Так з’являється СП, більшу частку акцій в якому залишає собі засновник. Він стає "мажоритарієм". Меншу частку триматиме інвестор – "міноритарій".

З двох партнерів саме мажоритарій, в принципі, міг би обійтися й без акціонерної угоди. Чому? За загальним правилом, більшість питань діяльності компанії вирішує акціонер, якому належить більше ніж 50% акцій. Якщо ж акціонер має понад 75% акцій, то в більшості країн він самостійно зможе вирішити навіть такі стратегічні питання, як випуск додаткових акцій, зміна статуту та навіть ліквідація компанії.

Отже, на перший погляд, мажоритарія і без акціонерної угоди має все влаштовувати, адже він контролює діяльність СП.

Однак, при укладенні акціонерної угоди, мажоритарію слід врахувати такі аспекти:

1. Навіть не дуже досвідчений інвестор-міноритарій не погодиться давати гроші без підписаної акціонерної угоди. Він теж орієнтується в ситуації, і його навряд чи влаштує, якщо одноосібний контроль над СП буде у його партнера.

2. Акціонерна угода регулює не лише управління СП, а й питання фінансування та виходу із СП. І тут вже мажоритарія може не влаштувати те, як ці питання буде врегульовувати закон. У деяких випадках, наприклад, мажоритарія непокоїло, що міноритарій міг продати свою частку в СП небажаній для мажоритарія особі.

Часом закон встановлює переважне право мажоритарія на купівлю акцій міноритарія. Але дуже рідко законодавство забороняє простий спосіб обходу цього обмеження – зміну контролю.

Тому ось моя перша порада засновнику бізнесу щодо створення СП: підпишіть акціонерну угоду.

Не гнобіть міноритарія

Міноритарій, скоріш за все, наполягатиме на своєму праві контролювати найважливіші аспекти діяльності компанії. Для цього є популярний інструмент – право ветувати прийняття рішень щодо стратегічних питань діяльності СП. Міноритарій також може вимагати ввести до дирекції компанії "свою людину", що наглядатиме за діяльністю компанії на операційному рівні.

Повністю відбити ці вимоги міноритарія мажоритарій навряд чи зможе. Однак реально обмежити ці контрольні повноваження міноритарія коротким переліком найважливіших питань. Адже в мажоритарія буде залізний аргумент – сучасний світ вимагає швидких рішень. Процедури, які уповільнюють цей процес, зменшать мобільність СП і призведуть до втрати можливостей.

Врешті-решт погодження контрольних механізмів міноритарія нагадуватиме "перетягування канату", коли сторони шукатимуть "золоту середину" між інтересами міноритарія та самого СП.

Тут мажоритарію допоможе гарне розуміння того, як працює його бізнес. Пропоную змоделювати практичні ситуації, щоб звести контрольні повноваження міноритарія до найбільш стратегічних: випуск додаткових акцій, зміна статуту, трансакції із пов’язаними особами, значні правочини, ліквідація чи реорганізація компанії, тощо.

Крім питань, щодо яких у міноритарія є право вето, погодьте процедуру реалізації цього права. Адже інколи й стратегічні питання треба вирішувати швидко – наприклад, рішення про залучення багатомільйонного кредиту. Тому в інтересах мажоритарія та СП в цілому максимально швидко погоджувати такі питання з міноритарієм та мінімізувати його формальність.

З цього випливає порада друга: не намагайтеся "відбити" право вето міноритарія. Краще зосередьтеся на деталях застосування цього права.

Погодьте способи виходу з тупикових ситуацій

Навіть якщо звести до мінімуму питання, які треба погоджувати із міноритарієм, а також узгодити ефективну процедуру їхнього розгляду, все одно є вірогідність, що міноритарій заветує відповідне питання.

Якщо міноритарій заблокує ухвалення того самого багатомільйонного кредиту, а мажоритарій наполягатиме на ньому, партнери по СП ризикують зайти в тупик. І доки вони не домовляться про шляхи виходу із нього (наприклад, альтернативні умови цього кредиту, альтернативний кредитор або альтернативний спосіб фінансування СП), спільний бізнес може страждати.

У реальному житті неможливо впровадити механізми, щоб уникнути тупикових ситуацій (крім як забрати у міноритарія право вето). Однак можна і треба домовитися про способи виходу з них. Світова практика напрацювала низку таких способів, включаючи способи із такими екзотичними назвами, як "російська рулетка" та "техаська перестрілка".

А оскільки чисто арифметично від простою бізнесу під час тупикової ситуації страждає більше мажоритарій, ось порада третя: погодьте способи виходу з тупикових ситуацій.

Drag-along

Більшість інвесторів не заходять до СП назавжди. Досвідчений інвестор плануватиме свій вихід із СП уже на етапі переговорів.

Якщо засновника це концептуально не влаштовує, тоді СП – це не його історія.

Однак це ще не означає, що, погодившись на потенційній вихід інвестора із СП, засновник не зможе обмежити це право інвестора. Навпаки, використовуючи здоровий глузд і практичні аргументи, мажоритарій цілком успішно може обумовити продаж міноритарієм своєї частки в СП цілою низкою передумов.

Щоб створити для мажоритарія запоруку стабільності в складі акціонерів СП, сторони навіть можуть погодити заборону на продаж часток в СП протягом початкового періоду – поки "СП не стане на ноги". Цей так званий lock-period триває від кількох місяців до кількох років – в залежності від типу та стану бізнесу.

Практика показує, що, попри певні сентименти стосовно свого бізнесу, більшість засновників готові продати його третій особі (наприклад, стратегічному інвестору), якщо ціна буде привабливою. На практиці, особливо якщо в міноритарія за акціонерною угодою або за законом є багато прав, стратегічні покупці наполягатимуть на купівлі 100% в бізнесі, а не лише частки мажоритарія. В такому випадку, ролі можуть змінитися – мажоритарій прагне продати, а міноритарій (наприклад, вважаючи, що ціна все-таки замала), буде блокувати цей процес.

Для такої ситуації світова практика виробила особливий інструмент – право мажоритарія "потягнути" міноритарія за собою у продаж, навіть проти волі останнього. Називається цей інструмент drag-along.

Отже, порада четверта: на самому початку ретельно продумайте різні сценарії "розлучення" з інвестором і погодьте відповідні механізми виходу із СП.

А у моїй наступній колонці чекайте на поради міноритарним учасникам СП.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net

Комментарии

Последние новости

Партнерский проект"Новая нормальность" и как в ней дальше жить