RU

Історія | Підприємці, які загинули на війні. Андрій Федорків: керував зоомагазином, допомагав рятувати тварин

26.09.2022, 19:20
Підприємці, які загинули на війні. Андрій Федорків: керував зоомагазином, допомагав рятувати тварин - Фото
Колаж: Дарина Дмитренко/LIGA.net

Liga.net разом із платформою пам'яті "Меморіал" публікує історії успішних підприємців, які загинули, захищаючи нашу свободу

Коли 38-річний Андрій Федорків одружився з однокласницею Оленою, жінка вже була ветеринаркою з досвідом роботи за кордоном. Андрій щойно закінчив "банківську справу", але не мав постійної роботи. Бажаючи для чоловіка чогось сталого, у 2016-му Олена запропонувала відкрити бізнес: "Я хотіла, щоб це стало справою саме для Андрія". 

Почали з зоомагазину та ветеринарної аптеки. Орендували в Тернополі приміщення, де власним коштом зробили ремонт. Це дозволило рік не платити оренду. Згодом почали закуповувати товар. 

"Ми купили ветеринарні ліки, корм для тварин. Думали, що вкладемося у 50 000 гривень. Але лише корму, який склав третину з усього товару, закупили на 45 000. Довелося позичати в батьків", ―  розповідає Олена.

Бюджет був обмежений, рекламували бізнес самотужки: "Після роботи йшли з чоловіком забирати доньку від бабусі й дорогою роздавали людям флаєри".

Керував зоомагазином і асистував дружині під час операцій 

Прибутковими магазин та аптека стали через рік. Тоді подружжя вирішило відкрити поряд ветеринарну клініку.

Олена мала займатися лікуванням і препаратами, Андрій ― керувати зоомагазином. Натомість чоловік іноді асистував дружині та іншим лікарям на операціях.

"Я кричу Андрію: "Михайловичу, бігом, цуценя!" Він біжить з рушником, вже знає, що робити. Потім стоїмо над тими цуценям: хтось витирає, хтось дихати допомагає ― відчуття, як у пологовому залі".

Справи йшли вгору, наприкінці 2019-го Олена та Андрій купили в Тернополі власне приміщення, де планували відкрити ще одну клініку, зоомагазин і повноцінний грумінг-салон. Але спочатку все загальмував локдаун, пізніше ― ремонт. 

"Відкрити нову клініку ми планували саме у 2022-му. Здавалося, цей рік буде спокійним", ― розповідає жінка. 

Сумував за домашньою рутиною

Після початку повномасштабної війни Олена змогла вийти на роботу лише в понеділок, 28 лютого. Поки була в клініці, Андрій пішов до військкомату. 

"Він казав, що піде в тероборону. Я досі не розумію, чи він переплутав, чи справді хотів саме на фронт", ― зізнається Олена. 

Жінка просила Андрія не йти на війну, але чоловік відповів: "Я не йду вмирати. Я йду захищати тебе і доньок".  

До середини квітня чоловік проходив навчання в Тернополі, тож іноді робив фінансові звіти, вів бухгалтерію. Але більшість справ лягли на плечі Олени. Тим часом Андрій сумував за домашньою рутиною та дітьми: "Він займався з дівчатами й під час локдауну. Гуляв з ними, годував. Єдине, чого не вмів, ― це заплітати волосся". 

"Це була миттєва смерть, він не зрозумів, що сталося"

За кілька днів до Великодня Андрія відправили у гарячу точку у Запорізькій області. Про події на війні розповідав дружині як є: "Нас обстрілюють, б’ють по окопах, потім зателефоную".

28 травня з ним майже не було зв’язку. Списалися вранці та ввечері, коли Олена тролейбусом везла дітей додому. Андрій попросив дати знати, коли доїдуть. Відповіді на повідомлення, що все гаразд, вона так і не отримала. Чоловік загинув під обстрілами, уламок снаряда влучив у голову.

"Єдине, що мене заспокоює, ― Андрій не страждав. Це була миттєва смерть, він не зрозумів, що сталося".

Олена одразу сказала донькам, що татко загинув. Але через вік дівчата не одразу це усвідомили. Вона пригадує, що найщемливішим моментом став День батька, коли вона разом з дітьми пішла на могилу до чоловіка. 

"Молодша ходила, розглядала поховання. А коли прийшли до Андрія, запитала: "А можна я таткові гімн заспіваю?" Стала біля хреста і почала наспівувати", ― розповідає Олена. 

Продовження спільної справи

Після смерті Андрія Олена працює щодня ― каже, це допомагає відволіктися. Фінансові справи, якими раніше займався Андрій, зараз веде її сестра. 

Олена таки планує відкрити клініку, щоб продовжити спільну з Андрієм справу. А поки що намагається зберегти сімейні традиції: щосереди —піца, щонеділі — мультики в кіно. 

"Нам його дуже бракує. Хотілося б сказати Андрієві, що ми з дівчатами дуже його любимо".

Платформа пам'яті "Меморіал", розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових. Аби повідомити дані про втрати України — заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Вакансії
Більше вакансій
Junior SEO-спеціаліст
Киев Ligamedia
Manual QA Engineer
Киев Ligamedia
Розмістити вакансію

Коментарі

Останні новини