"Броніки" для дітей та 85 000 жилетів для армії. Історія Львівського оборонного кластера

Благодійний фонд, збудований на бізнес-моделі,  – так описує Львівський оборонний кластер (ЛОК) Максим Плєхов, голова правління фонду.

Після створення наприкінці лютого ЛОК вже виготовив та безкоштовно передав українським захисникам 85 000 бронежилетів. Перші — вийшли з цеху за кілька днів від початку вторгнення, 2 березня. А вже за лічені тижні виробництво вдалося "розігнати" до 1500 захисних виробів на добу.

Волонтери з ЛОК першими в Україні (та одними з дуже небагатьох у світі) почали виробляти дитячі бронежилети, а також виготовили 3000 "м’яких" бронежилетів для медиків. Як вдалося налагодити все це у такі короткі терміни? 

LIGA.net побувала в цеху Львівського оборонного кластера, поспілкувалась із головою правління ЛОК Максимом Плєховим та керівником відділу комунікацій Антоном Федченком. 

Харків у Львові

Попри те що у назві організації є згадка Львова і кластер розташований саме тут, під час понад півторагодинної розмови ЛОКівці значно частіше згадували інший топонім – Харків. І Плєхов, і Федченко – харків’яни. 

Підписуйтесь на LIGA.Бізнес в Telegram: коротко про важливе

Під час Майдану вони зрозуміли, що для захисту від кийків міліції та гумових куль потрібні бронежилети, розповідає Плєхов, а де їх взяти? "Антон винаймав квартиру, у якій підвіконня були з авіаційного алюмінію, – власник житла працював на Харківському авіазаводі. Вирішили спробувати зробити "бронік" із цього алюмінію", – розповідає він. 

Після нападу Росії у 2014 році Плєхов усвідомив, що потреби в бронежилетах та амуніції для армії немає чим якісно закривати. Почав активно вивчати справу, замовив зразки з різних країн. "На кінець 2014 року ми вже робили бронежилет, який більш-менш відповідав світовим аналогам. Тестували жилети у міліційному відділку за домовленістю".  

Так почалася історія Харківського заводу засобів індивідуального захисту.   

Підписуйтесь на наш Instagram: корисні пояснення актуальних тем

"Майдан дозволив мені – людині, яка ніколи не мала ні досвіду, ні зв’язків, ні батька генерала, – вийти на контракти з Міноборони. Ми шість років постачали спорядження, наплічники, сумки, розвантажувальні системи, іноді форму". 

Постачати військовим бронежилети заважала монополія на цьому ринку одного виробника (ТОВ "Темп 3000". – LIGA.net), каже Плєхов. Натомість близько 3000 бронежилетів на рік компанія Плєхова продавала на цивільний ринок, а військові – за кордон. Наприклад, підприємство розробило комплект захисту (бронежилет, розвантажувальні підсумки) за замовленням спеціальних сил Болгарії. 

Харківський завод засобів індивідуального захисту розробив модель бронежилета, яка у 2017 році перемогла у конкурсі Міноборони та мала стати стандартом для армії. "Монополіст пручався та засипав позовами – як наслідок, з 2019 року держава не закупила жодного бронежилета", – розповідає Плєхов. Початок повномасштабного вторгнення Україна зустріла зі значним дефіцитом засобів захисту.

Як виник ЛОК

Напад РФ у лютому не став для Плєхова чимось несподіваним, до війни він готувався ще з грудня. Однак не очікував настільки масштабного вторгнення: "Готували план евакуації трохи за Дніпро, але коли стало зрозуміло, що є ризик втратити країну, вирішили поки відкласти релокацію, а почати виробляти бронежилети негайно", – згадує Плєхов. Вже 27-28 лютого у Львові зібралася група підприємців, волонтерів, експертів з балістики, готових допомагати як грошима, так і часом, – так утворився Львівський оборонний кластер. 2 березня ЛОК вже виготовив перший "бронік". 

За основу взяли модель військового бронежилета четвертого рівня захисту, яку компанія Плєхова постачала силам спецоперацій Болгарії, спростивши її до максимуму. 

"Почали стягувати матеріали з усієї країни, вивозили навіть з-під обстрілів, купували за власні кошти – і це посилило до нас довіру з боку місцевих", – вважає Плєхов. 

Бізнесмени та волонтери, власники виробничих потужностей Львівщини доєдналися до кластера. "Саме завдяки їм ми швидко змогли вийти на показники в десятки тисяч на місяць", – певен Плєхов. 

Вже за кілька тижнів ЛОКівці виробляли 1500 бронежилетів на добу, на піку – у квітні-травні – понад 2000 одиниць. Наразі ЛОК виготовив понад 85 000 бронежилетів. Усі етапи виробництва розподілені на десятках підприємств, розміщених у різних точках країни. 

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь у дискусіях

На початку великої війни телефони засновників ЛОК розривалися від дзвінків та повідомлень з проханням передати бронежилет. Щоб уникнути "кумівства" та чвар у майбутньому, команда ЛОК вирішила відвантажувати бронежилети одразу на логістичні склади Міністерства оборони, звідти їх розподіляли до військових формувань.

На початок війни сертифікаційні лабораторії в Україні не працювали. Окрім виробництва, ЛОК взявся перевіряти, щоб до українських військових не потрапляла неякісна броня: "Зібрали третину чи навіть половину фахівців з балістики в країні, й вони допомагали відтворити дослідження, які відповідають державним стандартам", – розповідає Федченко. 

ЛОКівці отримували від волонтерів бронежилети, діставали із них все та перевіряли. Зараз в офісі організації – ціле "кладовище" простріляної броні. "Це допомогло зберегти життя наших захисників та не витрачати гроші на неякісний захист", – певен Федченко.

Дитячі та медичні бронежилети 

"Написала волонтерка, що на Харківському напрямку медики швидкої, які рятують людей після обстрілів РФ, самі не мають захисту та гинуть", – згадує Плєхов. Вона збиралася закуповувати дорогі важкі бронежилети й попросила поради, чи варто. Так почалася інша історія – запуск виробництва "м’яких" бронежилетів для українських медиків. 

Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини

"Ми розуміємо, що треба захистити екіпажі швидких. Важка броня для цього не підходить, потрібна м'яка – кевлар чи надвисокомолекулярний поліетилен, яких в Україні не було". У той час тривала релокація харківської фабрики – інвентаризація та перебазування. І з'ясувалося, що у Лозовій на складі виявили ще два рулони надвисокомолекулярного поліетилену. Вивезли їх з-під обстрілів, разом зі знайомим військовим за три дні розробили нову модель бронежилета – вже за тиждень передали бронежилети медикам, розповідає Плєхов. За нормальних умов на це б пішло кілька місяців. Наразі команда ЛОК створила вже 3000 таких жилетів. 

 І якщо запити на військові бронежилети державі вдалося фактично задовольнити – наразі ЛОК зупинив виробництво броні для армії, то потреба в захисті серед невійськових – досі значна. "Залізничники, невійськові медики, енергетики, рятувальники, журналісти – у нормативах до їхньої форми немає вимоги про захисні жилети, однак люди працюють на лінії фронту й ризикують життям", – пояснює голова правління ЛОК. 

Підписуйтесь на розсилки LIGA.net – тільки головне у вашій пошті

Також із запитом до ЛОК звернулася ювенальна служба Національної поліції, яка займається евакуацією дітей із зони ведення бойових дій. Потрібно було виготовити дитячий бронежилет та шолом. Це стало викликом, зізнається Плєхов, боявся уявити таке навіть в найстрашнішому сні, до того ж бракувало досвіду – у світі лічені приклади виробництва дитячої броні.

До команди ЛОК приєднався болгарський експерт із військового екіпірування Калін Дімітров та експерти Харківського заводу, зокрема Юрій Федоров. Впродовж місяця їм вдалося розробити та  виготовити дитячі жилети із врахуванням всіх потреб:

"М’які, швидке розстібання спереду, як в авіації, а не через голову, подвійне перекриття в зоні серця", – показує голова правління ЛОК. "Закрити" фінансування цього проєкту допомогло посольство України в Японії.

Загалом у кластера сотні донаторів: від великих організацій та фондів до дрібних підприємців та навіть дітей, пояснює Федченко. Наприклад, вже кілька разів гроші фонду від продажу картин передавала 9-річна Соломійка. 

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Львівським оборонним кластером (@ldc_ukraine)

Що допомагає фонду підтримувати довіру людей? Плєхов певен, що бізнес-досвід та ефективність: "ЛОК – це благодійний фонд, який будувався за бізнес-моделлю, щоправда, без прибутку", – посміхається він. Кластер закуповує матеріали, веде перемовини з підприємствами, довів ефективність використання коштів до "виходу в нуль". 

Підприємець тверезо оцінює волонтерство та вважає його навіть певною мірою шкідливим, адже це повторює функції держави, за що тоді платити податки? "Ми не збиралися присвячувати волонтерству життя, а хотіли зробити те, що необхідно". 

Як Плєхов бачить майбутнє та чи розраховує знову відновити бізнес в Харкові? "Зараз розумію тільки одне: я нікуди не поїду з України. А де буду завтра – в Харкові, Львові, Києві чи ще десь – однаково. Країна усюди моя".