Дослідження. Після війни рівень бездомності в Україні зростатиме
Війна посприяла збільшенню рівня бездомності в Україні. 22% осіб, які живуть на вулиці чи в притулках, є внутрішньо переміщеними особами (ВПО).
49% бездомних живуть на вулиці понад п'ять років, а 95% опитаних – понад рік. Серед них 69% зазнавали насильства на вулиці, а 24% є постраждалими від домашнього насильства. Серед жінок на це скаржилася кожна друга.
Такі дані наводить благодійна організація "Depaul Україна", яка провела перше масштабне дослідження стану бездомності в Україні. Для нього опитали 234 особи, які вже є бездомними або ризикують ними стати, у Харківській, Київській та Одеській областях. LIGA.net публікує основні дані з нього.
Хто вже є бездомними і хто може ними стати
Наразі найбільш розповсюдженою причиною, чому українці стають бездомними, є внутрішня міграція, спричинена війною. Дуже часто люди, які стають ВПО, вже мають фактори вразливості: інвалідність, низький рівень доходів, велика кількість утриманців.
"Переміщення приносить в життя людей крихкість та непостійність. Переселенці змушені покидати свої домівки, роботу та майно, часто за дуже короткий термін. Їм доводиться заново будувати своє життя на новому місці, часто без підтримки сім’ї чи друзів. Деяким важко пристосуватися до життя в новому місті, знайти житло, роботу, школу та медичну допомогу", – йдеться у дослідженні.
Разом із тим автори дослідження попереджають: у найближчі роки варто очікувати збільшення кількості бездомних серед ВПО через зменшення підтримки від держави та громадських організацій.
"Раніше всі зареєстровані ВПО мали право на отримання державної грошової допомоги на проживання. У березні 2024 року критерії для її отримання були звужені до конкретних факторів соціально-економічної вразливості, серед яких люди похилого віку, люди з інвалідністю та малозабезпечені сім’ї з дітьми. Але є велика кількість населення з груп ризику, які не відповідають цим критеріям. В результаті, як це не парадоксально, деякі люди, які вважаються менш вразливими, можуть все частіше наражатися на більший ризик бездомності", – розповідають автори дослідження.
Ще одним чинником, який може сприяти бездомності, є мобілізація. Для того, аби влаштуватися на роботу, отримати довідку ВПО чи медичну допомогу, чоловікам необхідно показати документи. Ті, хто бояться призову, вирішують не влаштовуватися на офіційну роботу, не звертатися по допомогу. Деякі чоловіки просто переховуються. Через це вони не можуть заробляти на життя, отримувати медичну допомогу, що призводить до погіршення здоров’я. А це, своєю чергою, підвищує шанси опинитись на вулиці.
"За даними парламентського комітету з питань економіки, 3,7 мільйона з 11 мільйонів українських чоловіків віком 25-60 років підлягають призову на військову службу. Згідно з опитуванням, яке провела українська дослідницька агенція Info Sapiens, 48% чоловіків не готові йти воювати, а 18% не визначились", – йдеться у дослідженні.
Звільнення з військової служби – ще один чинник, який сприятиме збільшенню бездомності. Ті, хто мав досвід активних бойових дій, частіше схильні до депресії, тривоги, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та інших проблем із ментальним здоров’ям.
"Лише 2% людей, яких ми опитали для цього звіту, є ветеранами нинішньої війни. Але ця цифра, безсумнівно, зростатиме з часом: ветерани, як правило, мають більший ризик стати бездомними, і Україна має підготуватись до того, що в наступні роки суттєво зросте кількість бездомних ветеранів і бездомних сімей, у складі яких є ветерани", – застерігають автори дослідження.
Першочергові потреби бездомних
Серед пріоритетних проблем людей, які стали бездомними, на першому місці стоять потреби в гарячому харчуванні та довгостроковому житлі – 81% опитаних. Далі йдуть гігієнічні процедури (душ, прання) – 65%, медична допомога (36%), юридична допомога (33%). Замикають список – потреба в реабілітації від залежностей, психологічні послуги, грошові виплати.
Серед основних потреб людей, які опинились на вулиці, також необхідність відновити документи, що зробити досить складно.
"Найбільша частка серед людей без документів, які стикаються з бар’єрами для їх відновлення, – це ВПО, люди з окупованих регіонів, колишні ув’язнені та бездомні. Близько 24% опитаних нинішніх і колишніх ув’язнених чоловіків не мають посвідчення особи. Процес поновлення та заміни документів є дуже повільним та бюрократичним, і декому досягти успіху не вдається, й людина залишається без посвідчення особи", – йдеться у дослідженні.
В Україні допомога відсутня
Під час дослідження виявилось, що бездомні в Україні практично не отримують допомоги, окрім точкової, екстреної. Вона полягає у наданні харчування або медичній допомозі. До того ж більші шанси отримати допомогу мають внутрішньо переміщені особи. Практично не отримують її колишні ув’язнені.
"Бездомні найчастіше отримують гаряче харчування: третина людей заявили, що отримували цю допомогу від іншої організації. Кожен десятий повідомив про отримання медичної допомоги. Ці форми допомоги допомагають задовольнити базові, термінові фізичні потреби. Підтримка, спрямована на задоволення більш складних і нефізичних потреб, не доходить до бездомних", – зазначається у дослідженні.
Автори дослідження заявляють, що розрив між потребами та наявною допомогою "викликає тривогу". Адже лічені особи з опитаних отримували допомогу у вигляді юридичної консультації, постійного або тимчасового житла, лікування від залежності. Жоден з опитаних не сказав, що отримав допомогу з ментальним здоров’ям. Лише п’ятеро осіб повідомили про отримання фінансової допомоги.
"Бездомні люди вважаються ООН і в європейському контексті однією з найбільш маргіналізованих груп. Проте наше дослідження показує, що бездомні люди в Україні функціонально виключені з майже всіх видів допомоги, якої вони потребують. Це пов’язано з недостатньою спроможністю наявних послуг загалом, а також із тим, що бездомні не отримують доступ до тих послуг, які є в наявності", – йдеться у дослідженні.
Допомога та запобігання бездомності
Для подолання бездомності в Україні автори дослідження найперше радять впровадити програму "Спочатку житло", яка уже позитивно зарекомендувала себе у США, Канаді та країнах Європи. Вона є найбільш дієвою серед інших програм, покликаних подолати бездомність.
"Спершу житло" – це і рух, і модель, що базується на низці принципів. Найголовніше – це те, що люди отримують постійне житло без будь-яких умов. Житло та підтримка розділені. Мешканцям не потрібно обов’язково приймати підтримку, щоб зберегти право на житло. Люди можуть вільно користуватися своєю квартирою стільки, скільки їм заманеться, хоча їм допомагають із часом виробити більш стабільний спосіб життя", – пояснюють автори дослідження.
Попри дорожнечу цієї програми, автори зазначають, що бездомність коштує дорожче. Адже бездомні набагато частіше користуються послугами служб екстреної допомоги та лікарень або опиняються у в’язниці.
Серед інших рекомендацій, які потрібно реалізувати для подолання бездомності – покращення доступу до вже наявних послуг, зменшення бар'єра для отримання послуг людьми із залежностями, покращення послуг для жертв домашнього насилля, передбачення довгострокових наслідків війни та планування післявоєнного відновлення.