Як менеджерка торгової мережі відкрила бізнес із виробництва м’якої іграшки

Директорка компанії MeriToys Маріна довгий час працювала категорійним менеджером у великій торговій мережі. Безпосередньо займалася категорією м’якої іграшки, звідси виникла ідея створити свій бізнес, розповідає вона LIGA.net.

"Я добре володію інформацією щодо цінової політики, ходового товару, попиту, ринку, – пояснює вона свої мотиви. – До того ж я звернула увагу на те, що на ринку Європи більше ніж два роки популярний тренд Гусей. Ця мода пішла з Китаю. Якщо виїхати, наприклад, до Польщі чи Німеччини, то на ринках і в крамницях ми обов’язково побачимо Гусочку". 

Чому Гуси в тренді?

Є маркетингові напрацювання ринку, де працюють тіктокери й інтернет-магазини. Наприклад, на ринку Китаю у тіктоці в групі "М’яка іграшка" бачимо артикули SKU (ідентифікатори товарної позиції), де першими викидаються тренди, які постійно пушать.

Коли дитина викладає у тікток свою іграшку, це підхоплюють інші. А якщо діти це пушать і викладають, значить – це тренд. І до цього потрібно підключатися. Виробник, який найняв доброго маркетолога, розробив класний маркетинговий план, обов’язково зважує на це. 

Запускаючи в роботу тренд, підхоплюється вся мережа, країна, інші виробники. Гуска зараз на хвилі, на неї великий попит, тому ми її й обрали. 

Якими були перші кроки в бізнесі?

Ідея виникла близько півтора року тому. Це був початок повномасштабної війни. Коли довелося задуматись, куди далі рухатися, як забезпечувати сім’ю. З’явилось рішення – потрібно відкривати своє виробництво.

"Я проживаю в Києві і юридична адреса компанії у столиці. Але  фізично виробництво розташоване у Вінницькій області, тому що я родом звідти", – каже Маріна.

На становлення підприємства пішов увесь минулий рік. Зокрема, багато часу забрали технічні моменти: пошук приміщення, оформлення юридичної особи, підписання договору про оренду. Потім ремонт приміщення, підключення до електромережі, підписання відповідного договору, написання бізнес-плану, подання грантів, отримання грантів, закупівля обладнання й матеріалів.

Окремий виклик – підписання договорів з усіма постачальниками обладнання і матеріалів. А це близько 20 контрагентів. Підписання договорів з постачальником займає багато часу. Спочатку ти договір отримуєш, перечитуєш, узгоджуєш умови (багато пунктів треба було проаналізувати й розрахувати на рентабельність), а потім запускаєш в роботу. Підписання кожного договору займає плюс-мінус місяць-півтора.

"На сьогодні я сама собі юрист, бухгалтер, фінансист, директор, власник, організатор з матеріального й технічного забезпечення. Батьки й чоловік зробили ремонт у приміщенні. Все, що стосується логістики обладнання чи матеріалів, лягає на плечі чоловіка. Все, що стосується моїх хвилювань, – сім’я мене підтримує. Страшно було, однозначно. Але ми з родиною розуміли, що навіть якщо у нас нічого не вийде, це великий крок уперед, і цей досвід навчив нас багато чого", – розповідає бізнесвумен.

Мешканці села Гнатків також підтримали ідею. Це маленьке село у Вінницькій області, але запитів на працевлаштування було дуже багато.

"Я кинула анкету в групу села і люди заповнили її ще до мого приїзду з Києва. Потім я кожного кандидата садила за швейну машинку і ми дивилися, хто що вміє, бо навчати людей у мене немає можливості. І сама я шити не вмію", – каже Маріна.

Буквально за тиждень після співбесід люди стали до роботи. Маріна працевлаштувала шістьох людей, які вже два місяці працюють на виробництві.

Держава допомагає чи заважає?

У наданні грантів держава допомогла, тому що знайти великі кошти важко. Тим паче, що мінімальна заробітна плата в Україні 6700 грн, а для того, щоб відкрити власну справу, треба щонайменше 300 000-500 000 грн. 

"У нас в країні є така можливість, як допомога малому бізнесу за гранти. Я написала бізнес-план і подала документи на отримання гранту. Ми отримали від держави 250 000 гривень, що дало мені змогу закупити та завезти обладнання (п’ять верстатів)", – каже Маріна. 

Звісно цієї суми не вистачило на відкриття бізнесу. Тому прийшлося звернутися до сімейного бюджету і додати ще 500 000-600 000 грн. 

Що з себе представляє виробництво?

Це – мініфабрика у Вінницькій області, де стоять п’ять швейних машин і великий розкрійний стіл. П’ятеро людей працюють на машинках й одна займається розкроєм і набиванням м’якої іграшки. 

Шити Гусей команда MeriToys вчиться через інтернет. За одну зміну (8 годин) виходить виробити близько 50 Гусаків по 120 см. Шість людей за один день роблять 50 одиниць готової продукції.

Усі постачальники сировини працюють в Україні. Наприклад, набивку закуповують в Ірпені та Білій Церкві. Наразі в Україні стоїть питання з тканинами, тому що всю сировину везуть з Китаю. Постачальники очікують контейнери з плюшем і хутром перед сезоном Нового року. Матеріали для них приходять у вересні-жовтні. Отже, Маріна очікує, що постачальники отримають нові партії, і з сировиною буде трішечки легше.

"Постачальників знаходимо трьома способами: перший – це інтернет-ресурси, другий – текстильні магазини в Києві, третій – сарафанне радіо", – розповідає Маріна. 

Наразі вже є перші покупці в Україні – підписані договори з мережами магазинів "Аврора" і Novus.

"Зараз ми здійснюємо перші відвантаження. На Аврору відвантажили 50 Гусаків, а на Novus – близько 1000. Це був перший відшив, який дівчата зробили за трохи більше ніж місяць", – пишається Маріна.

В ціні реалізації на полиці Гусочка розміром 120 см коштує 999 гривень, 90 см – 549 гривень.

"Ми розраховуємо, що націнка з кожного покупця становитиме 35-40%. Щоб виробництво трималося на плаву, воно повинно мати рентабельність не менше ніж 60% націнки, це маржинальність близько 30%", – каже Маріна.

У собівартість однієї одиниці, крім матеріалу (набивка, тканина, нитки, оченятка, лапки), входить електроенергія, оренда приміщення, експлуатація обладнання, заробітна плата тощо.

Фідбека від покупців ще немає, але Маріна розраховує, що до кінця року MeriToys зможе вийти хоча б на нульовий рівень затрат. А про прибуток можна говорити наступного року.

В Україні є багато виробників м’яких іграшок: "Копиця", Tigres.

"Це дуже сильні виробники, але я проти них ще маленька. Говорити про конкуренцію зарано", – зізнається підприємиця. 

Чи планує MeriToys виходити на міжнародний ринок?

У планах – продаж іграшок на європейських інтернет-платформах типу Amazon. Щоб вийти на будь-який міжнародний ринок, потрібно вивчити питання зовнішньої економічної політики, додаткових витрат і документів.

Зараз Маріна займається реєстрацією своєї торгової марки. Цей процес тягнеться близько пів року. Після того потрібно зібрати величезний пакет юридичних документів.

"Я очікую, що до кінця цього року буду розширювати штат, до кінця наступного (або через півтора року) – вийду на міжнародний ринок. Звісно ж, якщо воєнний стан в Україні дозволить це зробити", – планує Маріна. 

Що потрібно знати підприємцям, які наважаться відкрити бізнес під час війни?

Перш за все потрібна впевненість у собі й розуміння, що не можна зупинятися, розповідає Маріна. Не потрібно боятися робити перший крок. Страх і ризик були завжди, і до війни: інфляції, падіння ринків, банків. Але потрібно розуміти, якщо ти не стартанеш зараз, то, може, цього моменту взагалі не буде.

І потрібно розуміти, якщо ти не можеш осягнути весь обсяг роботи зараз чи в тебе не вистачає коштів зразу, починай з маленьких кроків. Наприклад, сьогодні ти шукаєш приміщення під оренду, завтра підписуєш договір, а післязавтра шукаєш постачальника тканин. Головне, йти вперед.

Альона Морозова спеціально для LIGA.net