Молоти, дерти, плющити чи ліпити? Яка переробка найвигідніша

Цьогоріч фермери виростили зернових на 11% більше, ніж у 2022 році. Це додаткові 6 млн тонн збіжжя, які потрібно перетворити на гроші. Для такого перетворення необхідно розв'язати дві задачі.

Перша – логістична. 80% власників та керівників аграрних підприємств вважають логістику ключовою проблемою поточного року, згідно з опитуванням спілки "Борошномели України".

Проблема зрозуміла, адже для вивезення на продаж тільки додаткового урожаю потрібно:

· 1 000 суден-суховантажів, або

· 100 000 вагонів, або

· 300 000 фур-зерновозів.

При цьому неможливо забути про шкоду від російських військових моряків на Чорному морі та польських водіїв-далекобійників на західному кордоні.

Друга задача – ціна зерна. Саме через зниження цін на світових ринках зернові – пшениця, кукурудза, ячмінь та овес – вже другий рік поспіль збиткові для фермерів, що їх вирощують.

Обидві задачі вирішує перероблення зернових. Перероблення на продукти із доданою вартістю, тобто борошно, крупи, макарони та інше. Наприклад, фінські житні сухарики Finn Crisp в українських супермаркетах продаються по $2 за 200 г. Магія перероблення піднесла ціну жита до $10 000 за тону.

Як і у випадку з м’ясопереробленням, найбільший оптимізм у постачальників технологій та обладнання для перероблення зерна. Вони обіцяють до 100% прибутку. Кажуть, що цього року у них вже черги із замовників.

Ще один плюс – перероблення зернових зараз є глобальним трендом. На форумі "Розвиток попри війну: зерно і переробка" головний економіст інвестцентру FAO ООН Дмитро Приходько навів низку цифр. З 2000 року світова торгівля борошном зросла в 5 разів, а торгівля іншими продуктами перероблення зернових у 8,4 раза.

Які мінімальні інвестиції потрібні для зерноперероблення та що вигідніше виробляти? LIGA.net пропонує експрес-аналіз декількох варіантів перероблення зерна.

Під час підготовки статті проведені інтерв'ю та використані матеріали компаній "Старт Ап" (Харків), "Оліс" (Одеса), BID (Дніпро), Buhler, Barva invest, спілки "Борошномели України" та конференції "Розвиток попри війну: зерно і переробка".

Борошно

$150 000 коштує млинова установка потужністю перероблювання до 20 тонн зерна на добу. Такий "калібр" обладнання дозволяє опрацьовувати одну автомобільну фуру з зерном в день.

435 грн з тонни переробленої пшениці становить прибуток млина, що переробляє 20 тонн зерна на добу.

6%  рентабельність перероблювання пшениці на борошно. Це за умови, що гуртові ціни становлять: на борошно вищого ґатунку 9 800 грн, на борошно першого ґатунку 9 100 грн, а на висівки – 2 000 грн за тону.

Перспективи розвитку: додаткові доходи забезпечують лінії фасування борошна, а також вітамінізації борошна.

Зменшення собівартості можливе завдяки виготовленню паливних пелет з висівок для опалення виробничих приміщень. Такі пелети можна продавати. Їх ринкова ціна вдвічі вища за ціну висівок.

Висновки: мінімальна рентабельність виробництва борошна дуже чутлива до зміни вартості будь-якої виробничої складової.

6% прибутку від млина робить інвестиції в таке виробництво дуже ризикованими. Навіть якщо це кошти через державну програму кредитування 5-7-9.

Інша річ, якщо млин є базовим елементом власної пекарні або виробництва макаронних виробів (див. далі).

Крупи

$70 тис. коштує комплекс з виробництва круп (круподерня), потужністю до 20 тонн зерна на добу. Для прикладу використані параметри круподерні, пристосованої для перероблювання гороху. Показники перероблення пшениці або вівса корегуються відповідно до вартості сировини.    

1 950  грн з тонни переробленого гороху становить прибуток круподерні, що переробляє 20 тонн сировини на добу.

20% рентабельність перероблення гороху на крупу. Це за умови, що гуртові ціни за тонну горохової крупи становлять 14 000 грн, а кормових відходів 2 000 грн за тонну.

Перспективи розвитку: розширення асортименту для перероблювання різних зернових дозволить диверсифікувати збут. Як із борошном, додаткові доходи забезпечують лінії фасування.

Висновки: рентабельність виробництва круп дозволяє достатньо впевнено дивитися в майбутнє, зважаючи на світові тренди.

20% прибутку від круподерки робить привабливими інвестиції в таке виробництво. Особливо якщо ці кошти залучені через державну програму кредитування 5-7-9.

Пластівці

$75 000 коштує комплекс з виробництва пластівців, потужність якого дозволить переробити крупу, отриману внаслідок перероблення 20 тонн зерна на добу. Це вартість виробничої лінії, яка доповнює вже наявну круподерню вартістю $70 000.

Для прикладу використані параметри комплексу з перероблювання гороху. Показники перероблювання пшениці або вівса корегуються на різницю вартості сировини.

6 830 грн з тонни переробленого гороху становить прибуток від виробництва пластівців внаслідок перероблювання 20 тонн сировини на добу.

66% рентабельність перероблювання гороху на пластівці. Це за умови, що гуртові ціни за тонну горохових пластівців становлять 22 000 грн, а кормових відходів 2 000 грн за тону.

Перспективи розвитку: розширення асортименту для перероблювання різних зернових, використання сухофруктів та інших добавок дозволить диверсифікувати збут. Додаткові доходи забезпечують лінії фасування.

Висновки: рентабельність виробництва пластівців дозволяє дуже впевнено дивитися в майбутнє.

66% прибутку від комплексу з виробництва пластівців забезпечує високу привабливість інвестиції в таке виробництво. Навіть якщо кошти залучені під ринкову кредитну ставку.

Макаронні вироби

$340 000 коштує комплекс з виготовлення макаронних виробів, потужність якого еквівалентна обсягу борошна, яке отримують від перероблювання 20 тонн зерна на добу. Це вартість виробничої лінії, яка доповнює вже наявний млин вартістю $150 000 (см. Борошно).

6 722 грн з тонни переробленої пшениці становить прибуток з виробництва макаронних виробів (у разі перероблювання 20 тонн сировини на добу).

82% рентабельність виробництва макаронних виробів. Це за умови, що гуртові ціни на тонну макаронів становлять 28 000 грн.

З однієї тонни пшениці отримують 550 кг борошна вищого ґатунку, необхідного для виробництва макаронів.

Перспективи розвитку: розширення асортименту внаслідок випуску нових виробів, наприклад із начинкою (подібні до tortelli, аgnolotti або ravioli). Фасування – обов’язкова умова.

Висновки: рентабельність виробництва макаронних виробів найвища серед інших варіантів перероблення зернових. Вона досяжна лише завдяки вищим вимогами до сировини, обладнання та фахівців. Неможливо забезпечити потрібну якість на примітивному обладнанні, без фахових технологів та за відсутності борошна стабільної якості. Адже саме цей продуктовий сегмент найбільш конкурентний завдяки значній частці якісної імпортної продукції, переважно – італійської.

Лише в разі наявності доступу до трьох вище згаданих ключових складових є сенс робити інвестиції у виробництво макаронних виробів.