Втратив бізнес в окупації та пережив два інсульти. Як ветеран відкрив поліграфічну фірму в Одесі

В одеській студії поліграфії "Папірець" – клієнт. Молодий хлопець, імовірно військовий. Власник Андрій Гаврюшов невимушено розмовляє з ним, поки виконує замовлення: "Куди їдеш?" Киває, почувши, що на Херсонщину, і продовжує працювати.

Андрій служив та захищав південь України у складі 126 бригади ТРО (у 2025 році її перейменували на 39 окрему бригаду берегової охорони). Після двох інсультів він звільнився з армії. Разом із дружиною Світланою виграли два гранти для бізнесу. На першому поверсі житлового будинку в густонаселеному одеському мікрорайоні подружжя відкрило студію.

З їхніх розповідей про клієнтів, великих і маленьких, видно, як вони пишаються та цінують кожного. Свій попередній бізнес подружжя втратило – у збудованій ними базі відпочинку на Арабатській стрілці живуть російські військові. Сама база, кажуть, розграбована.

Але Андрій та Світлана не сумніваються, що повернуться туди та все відновлять.

А поки вони опановують для себе нову справу, якою захопились та у якій відчули себе потрібними.

LIGA.net розповідає історію ветерана та його дружини, які почали з нуля після того, як втратили все.

"Маленькі" інсульти та служба на півдні

У 2022 році, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій пішов воювати. Тоді йому був 51 рік. Спочатку він був командиром взводу, потім командиром стрілецької роти. Воював на Миколаївщині та Херсонщині. Видно, як чоловік пишається своєю бригадою та побратимами: "Ми одні з перших переходили на той бік Дніпра (лівий берег. – Ред.). От і напрацювали двох героїв України".

У 2022 році в Андрія стався перший інсульт. Він каже, що тоді відмовився від госпіталізації, оскільки був ротним та не хотів залишати хлопців. У розмову включається Світлана та розповідає про чоловіка: "В селі були під обстрілами, вони не їли, води не було, бо до них машина не могла приїхати. Добре, що медики в польових умовах побачили, прокапали, а потім вже в Баштанку відвезли".

У 2023 році стався другий інсульт. Начмед побачив, що в Андрія щось не так з обличчям та рукою. Тоді його доправили в Одесу на лікування. Поки був на службі, Андрій пропустив весілля сина від першого шлюбу та народження їхньої зі Світланою онуки. Він побачив її тільки через чотири місяці. Коли показує перше фото з онукою на телефоні, на його обличчі з'являється усмішка. "Інсульти в мене маленькі, – каже Андрій. – Але все одно це інсульти", – і знову усміхається.

Втрачена мрія на березі моря

Про життя до повномасштабного вторгнення Андрій та Світлана кажуть, що воно було наче пісня. У 2021 році вони втілили мрію, над якою працювали десять років, – їхня база відпочинку на Азовському морі у селі Стрілкове повноцінно запрацювала.

Андрій звільнився з роботи в Одесі, куди родина переїхала з Дніпра, та навіть планували перебратися в Херсонську область, аби постійно там жити. Перед початком повномасштабної війни вони завезли в Стрілкове все необхідне для роботи у новому сезоні, залишили там автівку й повернулися до Одеси за тиждень до 24 лютого. Узбережжя Азовського моря російські війська окупували в перші години повномасштабного вторгнення.

На стінах їхньої студії розвішані фотографії з "минулого життя". На них охайні будиночки, квіти, басейн і самі власники. Світлана згадує, як її чоловік готував там смачну картоплю та нагетси.

На базі, яку збудували Світлана та Андрій, спочатку жили, а може й зараз живуть, окупанти – вони ж вивезли їхню автівку. З односельцями пара не спілкується й не має жодних контактів зі Стрілковим, тож не знає, в якому стані зараз їхній комплекс. Проте коли я питаю, чи мають вони надію повернутися після деокупації, Світлана швидко киває і, не задумуючись, каже: "Звісно".

Як вигадали ідею для бізнесу

Після того як Андрій "списався", у родини постало питання, чим займатись та на які кошти жити. На той момент Світлана не працювала. Заощадження родина вклала у базу відпочинку в Стрілковому. Треба було щось із мінімальними інвестиціями. Світлана хотіла пекти млинці на продаж, проте чоловіку ця ідея видалась занадто простою.

Він запропонував робити ксерокопії, бо сам постійно стояв у чергах, намагаючись зробити копії документів, які були необхідні для оформлення звільнення зі служби. Вирішили, що знайдуть невеличке приміщення, придбають ксерокопіювальну машину та будуть на цьому заробляти.

Андрій почав досліджувати, що і як краще зробити, й натрапив на оголошення про гранти для ветеранів від держави: "Читаю, є така бізнес-ідея, є гранти для ветеранів, думаю, хвилиночку, то чого ж робити просто ксерокопії!"

Так ідея робити ксерокопії переросла у повноцінну поліграфічну фірму, яку назвали "Папірець". До цього жоден з подружжя не працював у сфері поліграфії. Світлана каже, що "не могла відрізнити принтер, від плотера". Але з часом з усім розібралась.

Як допомогла держава?

У липні 2022 року Міністерство економіки України запустило урядову грантову програму "Власна справа". Трохи менше ніж через рік програму розширили, додавши окремий напрямок – грантову підтримку могли отримати ветеран чи ветеранка та другий з подружжя. На порталі "Дія.Освіта" є освітній серіал, який за 11 серій має навчити заповнювати заявки та створювати бізнес-план. Рішення про надання гранту надає Державна служба зайнятості. Максимально можна отримати від 250 тисяч до 1 мільйона гривень на створення та розвиток бізнесу.

Світлана розповідає, що їхня з Андрієм родина була однією з перших, хто виграв кошти за цим грантом, та згадує, як хвилювалася, коли захищала власний бізнес-план онлайн.

Нині їхнє з Андрієм фото на сайті програми серед інших переможців, а Державна служба зайнятості представляє їх як успішний приклад, аби мотивувати інших охочих долучитися до програми.

Що і для чого купили?

За 460 тисяч гривень подружжя купило широкоформатний принтер — він може друкувати великі зображення на різних типах матеріалів.

"Якщо просто, то він друкує все, що в рулонах," – пояснює Світлана. На стіні поряд наклеєне велике зображення ксеноморфа з фільму "Чужий", роздруковане як раз на цьому принтері. Таку техніку часто використовують для друку банерів.

За кошти іншого гранту Світлана та Андрій купили ще один принтер, який друкує на різних типах паперу, зокрема й на самоклейному. У їхній поліграфічній студії всюди купа стосів з наліпками логотипів, які використовують представники різних сфер послуг, аби маркувати свій продукт. Також на цьому принтері друкують візитівки, буклети, флаєри.

Андрій розповідає, що все, що друкується накладом до кількох тисяч, вигідніше друкувати саме на такому доволі компактному обладнанні.

За весь час у розвиток бізнесу родина вклала близько 300 тисяч власних коштів. Андрій каже, що зараз він став прибутковим, на це пішов рік. Крім Світлани та Андрія в "Папірці" працюють ще кілька найманих працівників.

Про замовників та розширення бізнесу

Під час розмови до "Папірця" постійно заходять клієнти – забирають свої замовлення, хтось робить ксерокопію, хтось замовляє друк. Студія розташована в найбільшому житловому районі Одеси, віддаленому від центру. Тут живе до 200 тисяч людей.

Конкуренти є, але вони надають менший перелік послуг, а якщо і є аналоги, то вони виконують замовлення не так швидко, адже друкувати везуть у місто, розповідає Андрій. У "Папірці" ж усе можна зробити оперативно. Серед клієнтів – крафтярі, кав’ярні, кондитери. І хоча більшість з Одеси, вже також мають замовлення з Києва.

Напередодні Андрій презентував ще одну свою бізнес-ідею на конкурсі для ветеранів, проте "Папірець" цього разу не отримав грантової підтримки. Не вистачило одного балу. Хотіли зайнятися пакуванням, бо мають запити від клієнтів, для яких уже роблять друковану продукцію. На запитання, чи будуть пробувати реалізувати цю ідею надалі, Андрій каже, що обов’язково, як вистачить терпіння, й усміхається.

Матеріал створено LIGA.net за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту "Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії" за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю LIGA.net та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.