Підприємці, які загинули через війну: футбольний клуб Олександра Шишкова

Олександр Шишков — один і загиблих внаслідок ракетного удару російських військ по Сергіївці на Одещині. Трагедія, яка сталася в ніч на 1 липня, забрала життя 22 осіб. 42-річний Олександр був засновником, президентом та тренером дитячо-юнацького футбольного клубу "Атлетік". Після повномасштабної війни безплатно тренував у Сергіївці дітей. Тієї ночі він залишився у селищі для проведення турніру.

"Продав квартиру, аби купити покриття для футбольного поля"

Олександр Шишков народився у Сергіївці. З дитинства цікавився футболом, займався в Білгород-Дністровському футбольному клубі та яхт-клубі на березі Будацького лиману. Підлітком вступив у спортивний інтернат у Дніпрі. І хоча в університет в Одесі пішов на спеціальність "політологія", спорт не покинув: виступав за збірну вишу, грав за місцеві футбольні клуби. Згодом захопився пляжним футболом і взяв участь у чемпіонаті світу в Ріо-де-Жанейро (Бразилія).

Дитячо-юнацький футбольний клуб "Атлетік" Олександр створив у 2010 році. Він був його керівником та тренером. 

Співзасновник "Атлетіка" та друг Олександра Володимир Балик розповідає, що від задуму до реалізації минуло два роки. Заради власної справи Олександру довелося продати квартиру:

"Коли ми починали, в місті була проблема з футбольними полями. Зверталися за допомогою до місцевої влади, пропонували реконструювати одне старе поле. Грошей на це не було. Тоді Саша вирішив продати свою квартиру, аби купити штучне покриття".

Так старий майданчик у Суворовському районі Одеси став сучасним — зі штучним газоном і трибунами. Тут організували перший в Україні турнір з мініфутболу. 

"Ми були першими в Україні, хто почав розвивати цей вид спорту. Все робили своїми силами. Коли не вміли чи не знали чогось — читали в інтернеті", — пригадує Володимир Балик.

До клубу почали приходити футбольні тренери, зокрема й відомі, а за тренерами йшли також їхні вихованці. Згодом "Атлетік" зміг відкрити 17 футбольних майданчиків по всій Одесі. До початку повномасштабного вторгнення Росії у клубі було 27 тренерів і близько 1200 вихованців, щоліта дітей оздоровлювали в санаторії в Сергіївці. 

Клуб "Атлетік" функціонує за членські внески, фіксованої оплати немає. Усі гроші, які заробляли, — вкладали у клуб. 

Справа життя

Для Шишкова "Атлетік" був справою життя. Дружина Олександра Шишкова розповідає, що чоловік починав робочий день дуже рано. Вже о п'ятій ранку міг придумувати нові турніри. Працював без вихідних.

"Настільки любив роботу, що сам косив поля, поливав. Ми працювали над справою разом — запустили перші турніри та сайт. Пригадую, ми чекали, щоб набралося перших 50 переглядів на сайті — і це було щастям. Олександр дуже любив футбол, "Атлетік" — його перша дитина", — розповідає дружина. 

Двоє синів Шишкова — Максим і Дмитро — допомагали йому облаштовувати поля, ходили з ним на інтерв'ю й турніри.

Молодший син Дмитро теж фанатично полюбив футбол і мріє про кубок Ліги чемпіонів. Постійно запитує матір, як і де тато грав, на якій позиції стояв. Сам Олександр ніколи не нав'язував синам свого захоплення, але коли бачив захват й бажання молодшого сина, то всіляко це підтримував.

Насамперед діти, а не гроші

Олександр дуже любив дітей, і саме вони, а не заробіток, були його пріоритетом. Він мріяв дати усім талановитим дітям можливість розвиватися.

"Ми мріяли про те, аби діти займалися взагалі безкоштовно, без членських внесків. І щоб команда наших дітей грала в Лізі чемпіонів. У нас в обох діти, ми самі – люди небагаті й розуміли, що кожна дитина повинна мати можливість навчатися", — каже партнер по бізнесу Володимир Балик.

Олександр хотів відкрити спортивний інтернат у Сергіївці.

"Саша знав, що є багато талановитих діток з маленьких міст чи сіл, чиї батьки не можуть забезпечити їм таке хобі. Він хотів допомогти їм безкоштовно, таким чином розвиваючи український футбол", — пояснює дружина. 

Помічник Шишкова Олександр Завадський розповідає, що діти дуже поважали Олександра, він з усіма знаходив спільну мову. "Ми, як батьки, були впевнені, що він навчить дітей не тільки футболу, але й життєвої мудрості".

"Йому заміни немає"

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександр відмовився переїжджати з Одещини. 

"Він завжди казав, що це його батьківщина й нікуди їхати він не збирається. Бо тут його життя", — пригадує дружина.

Шишков перебрався до Білгород-Дністровського, де був батьківський дім, а в Сергіївці зібрав команду з місцевих дітей. 

За пів години до ракетного обстрілу Сергіївки Олександр ще встиг поговорити з дружиною.

"Це була дуже тепла, добра, сімейна розмова, — каже Олександра. — Він розповідав про турнір. Казав, що діти горять цим, бо ніколи не були на турнірах. Що він хотів для них це зробити. 1 липня "Атлетік", який взяв паузу після 24 лютого, саме мав відновити свою діяльність".

Зранку 1 липня дружині повідомили, що російська ракета влучила в базу відпочинку "Годжі". Загибель Олександра Шишкова шокувала усіх. 

Володимир Балик зізнається, що без Олександра йому дуже складно: "Постійно хочу з кимось порадитися. Йому заміни нема. Його призначенням було служити людям і справі. Такі не належать собі, вони належать усім".

Наразі справу Олександра продовжують партнери, друзі та сім'я. Брат Євгеній — директор однієї з місцевих будівельних фірм — завжди допомагав "Атлетіку" в ремонті спортивних майданчиків. Тепер він — керівник клубу:

"Ми усі можемо виконувати свою роботу, але дивитися вперед, як Олександр, ніхто не може. Всі жартували в доброму сенсі, що він — з іншого світу. У нього завжди були цікаві думки, а його ідеї завжди працювали. Я всім серцем вболіваю, аби клуб й далі розвивався так, як це було раніше. Але розумію: як раніше, вже не буде".

Текст підготований платформою пам'яті "Меморіал", яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових. Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.

Авторка: Яна Ільків