Втекла від війни, щоб створити агентство свята. Але війна наздогнала її в Маріуполі

Ася Беглярова – яскрава, життєрадісна, активна та цілеспрямована. Такою її запам’ятали друзі, колеги та клієнти. Ніхто не каже про Асю в минулому, бо для близьких вона ніби все ще залишається поруч. Жінці було 42 роки, коли у Маріуполі російська ракета обірвала її життя.

Якби не Росія, Ася разом з колективом івент-агентства "31 червня" продовжувала б створювати свята для маріупольців.

Тікали від війни, але вона наздогнала

Ася Беглярова – вірменка за національністю. Ще підлітком разом з мамою, братом і бабусею тікала від війни у рідній країні. Так життя завело їх в Маріуполь, де за багато років війна наздогнала.

Давня подруга Асі Ольга згадує їхнє знайомство, щойно сім’я втекла з Вірменії:

"Коли мені було 8 років, мама сказала: "‎Треба допомогти сім'ї, яка тікала від війни"‎. Ми разом зібрали, що могли, і поїхали їм віддавати. Так я познайомилась з Асею, їй було тоді 16-17. Наші мами почали дружити, а згодом і ми самі". 

Маріупольці активно допомагали сім’ї Асі облаштуватися в місті, надаючи необхідну допомогу. Вони жили скромно, в гуртожитку з мінімальними умовами.

Ася з юного віку допомагала вчити англійську – спочатку майбутній подрузі Ользі, а потім й іншим дітям. Все це дівчина робила безкоштовно, попри скромне життя сім'ї. 

Не навчати, а дарувати свята

Школу дівчина закінчила вже в Україні. Вивчилась в Маріуполі на філологиню і пішла маминими стопами – почала вчителювати у школі. Та згодом Ася зрозуміла, що працювати "у системі" вона не хоче. Їй подобалась робота з дітьми, проте водночас хотілося бути вільною, вирішувати самостійно та мати простір для самовираження. Тоді Ася звільнилася.  

"Вона завжди любила дітей, але якоїсь миті зрозуміла, що хоче не навчати їх, а дарувати свято", – ділиться колега і подруга Яна.

Ася одружилася. Її чоловіком став Денис Блохнін, з яким жінка невдовзі народить двох синів, започаткує бізнес, проводитиме івенти, керуватиме командою. Згодом розлучиться, але залишиться в хороших стосунках, і зрештою російська ракета в один день позбавить їх обох життя. 

Але поки життя тривало, Ася проживала його на повну.

Разом із чоловіком вони пробували пожити в Чехії, але через деякий час обидва зрозуміли, що хочуть повернутися в Україну, в Маріуполь. Вірменка за національністю, вона усвідомила, що стала українкою за ідентичністю.  

Івенти для дорослих і дітей

Саме під час проживання у Чехії пара продумувала ідеї майбутнього бізнесу. Повернувшись до України, Ася і Денис почали свою першу справу – проведення весіль у ролі ведучих. 

"Ася була першою, хто впровадив тематичні весілля. Вона називала себе "‎антитамадою", бо не проводила конкурси з перекочуванням яєць", – розповідає колега жінки з івент-агентства.

Ця справа дала змогу Асі та Денису відкласти грошей. Згодом пара дійшла висновку, що ринок весільних івентів ще не був готовим до змін, тому поступово вони перейшли до організації дитячих свят, а весільний напрям залишили другорядним. Тим паче вже мали відкладені гроші на розвиток нового бізнесу.  

Агентство дитячих свят назвали "31 червня". За легендою, це магічний день, який настає раз на тисячу років і дарує свято. 

Почали організовувати тематичні дні народження, виступи для дітей на свята, святкування "під ключ". На початку команда була невелика. Всі зароблені кошти вкладали у розвиток бізнесу. Денис був звукорежисером, а Ася писала сценарії та виступала в костюмі клоунеси. 

"Ми познайомилися з командою "31 червня", коли моїй доньці було близько року, на новорічному святі. Ася була в одній з головних ролей вистави, я не знала, що вона — власниця бізнесу. Коли з'ясувала, то була здивована – вона ніколи не показувала цього, вся команда була нарівні", – згадує клієнтка агентства Анна. Згодом вона святкуватиме всі дні народження своєї доньки разом із "31 червня", а сама донька знатиме сценарії всіх свят напам'ять. 

Перша хвиля труднощів накрила компанію в 2014 році, коли Росія розпочала війну на Донбасі: несприятливі часи для бізнесу і криза в команді. У колективі залишилось кілька людей. 

"Багато разів йшлося про те, щоб більше не займатись святами, але, як і всі творчі люди, Ася була сильною і незламною, тому, попри проблеми, продовжувала дарувати щастя", – розповідає колега Яна. 

Наприкінці 2016 року розпочався новий етап розвитку бізнесу: Ася і Денис відкрили перше приміщення "Крібле-Крабле", яке стало театром свят для дітей. 

"Тоді для Маріуполя підхід агентства був новим: ми не мали типових ігрових зон з дитячими батутами чи лабіринтами, натомість у нас було професійне обладнання, якісний реквізит і ведучі, які всю увагу приділяють дітям. Ми проводили "розумні свята" – так Ася їх називала", – згадує працівниця "31 червня". 

Агентство ставало дедалі популярнішим і напрацьовувало репутацію одного з найкращих івент-агентств Маріуполя. Діти просили батьків привести їх на свято до тьоті Асі, самі ж батьки товаришували зі співвласницею бізнесу і захоплювалися святами "31 червня", хоч вони були й дитячі. Асю знало, мабуть, усе місто.

Потреби компанії зростали. Найняли менеджера зі зв’язків з клієнтами, керівника команди аніматорів, декоратора та швачку для костюмів. 

"У Маріуполі багато хто казав, що Ася стала монополісткою на ринку свят, але, звичайно, були й інші івент-агентства та дитячі простори. Проте ми не вважаємо, що мали конкурентів – в Асі завжди був відмінний від інших підхід", – ділиться колега.

Ася багато чого делегувала, але між тим продовжувала писати сценарії для свят та завжди думала над новими напрямами роботи. Так у 2019 році народилось "Однажды Шоу" – серійний проєкт-вистава. Три серії вдалося презентувати під час пандемії коронавірусу, а четверту Маріуполь і вся Україна мали б побачити навесні 2022 року. Ася також планувала оформити авторські права на шоу, але не встигла.

Того ж 2019-го Ася та Денис відкрили ще одне приміщення для проведення свят в іншому районі міста. Згодом розпочався карантин, розширення далось дуже складно, але рук не опускали.

Декілька разів на рік команда "31 червня" робила так звані "соціальні свята". Вони були безкоштовними для відвідувачів і туди могли прийти всі охочі. Неодноразово агентство влаштовувало свята для дітей з дитячих будинків та дітей з особливостями розвитку. Все це Ася робила за власний кошт, водночас працівники завжди отримували зарплату.

"Коли сім’я Асі втекла з Вірменії до України, вони жили в гуртожитку майже без умов, але водночас маріупольці їм допомагали – думаю, частково тому в Асі завжди було бажання допомагати іншим", – ділиться думками подруга Ольга. 

За пів року до повномасштабного вторгнення Ася разом з колегою з агентства Яною розпочали новий бізнес – приватний дитячий садок. Розвинути новий напрям до бажаного рівня завадила війна.

Чергова й остання війна в житті Асі

У початок повномасштабної війни Ася не вірила. Думала, що може повторитись сценарій 2014 року, але не більше. Тому і бізнес до війни не готувала – планувала у разі чого розбиратися по ходу.

Навіть 24 лютого, коли вторгнення Росії вже сталося, Ася зустрілася з колегою обговорити плани компанії на майбутнє і заспокоювала колектив у робочому чаті. 

На початку березня в Маріуполі розпочалися великі проблеми зі зв’язком і робочий чат агентства завмер. 

"2 березня я чула Асю востаннє, – згадує колега Яна. – Ми змогли зідзвонитися, і вона сказала, що разом з дітьми піде до батьків вже колишнього чоловіка Дениса, з яким вони залишалися в хороших стосунках. Там були всі разом: Денис, Ася, їх сини та батьки Дениса".

23 березня родина ховалася у підвалі. Ася з Денисом піднялися за речами в квартиру – планували швидко взяти необхідне і повернутися до сховища. Але у цей момент російський снаряд влучив у будинок. Ася загинула одразу. Денис протримався ще 50 хвилин. Сиротами залишилося двоє дітей – Павло та Кір, які перебували у підвалі разом з бабусею і дідусем.

Весь Маріуполь переживає втрату

"Вона була нашою наставницею, подругою, сестрою і мамою одночасно. Вона змогла створити з колективу справжню сім’ю. На сторінці агентства ми виклали публікацію –  "серце "31 червня" зупинилось". Трагедія зачепила багато сердець з Маріуполя та поза ним. На сторінку прийшло понад тисячу повідомлень та коментарів – всі відмовлялись вірити… Ми й досі отримуємо скорботні повідомлення і слова про те, як її не вистачає".

Все, що залишилось від івент-агентства Асі та Дениса, – це сторінка в Instagram і пам’ять. Колектив "31 червня" через війну розкидало Україною та світом. Приміщення, де раніше проводили свята, зруйновані. Колеги зізнаються: без Асі не вийде повернути те, що втратили. Вона була важелем, рупором, шиєю і головою цього бізнесу.

Час від часу частина команди пише сценарії для свят, але вже у віддаленому форматі. Також після смерті Асі агентство втілило один важливий проєкт. Можливо, найцінніший за всю історію існування компанії. 

"Ася мріяла після закінчення війни зробити переможне свято для всіх дітей України. І нехай перемога ще не настала, але в пам’ять про Асю наша команда зробила проєкт під назвою "Де живуть мрії". У ньому ми показуємо Асю, яка спустилася з хмаринки та розповідає про мрії – якими вони бувають та як важливо мріяти, особливо зараз".

Текст підготований платформою пам'яті "Меморіал", яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових. Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.

Авторка: Ольга Коротенко