Історія | Підприємці, які загинули на війні: Богдан Вовк любив каву, швидкість і Україну

Богдан Вовк дуже любив каву, тому близько 10 років працював у кавовому бізнесі. Любив швидкість і авто, тому мав невеличку імпровізовану СТО, де у власне задоволення лагодив автомобілі й мотоцикли. Любив дітей, а тому займався дитячими атракціонами — на цей бізнес його надихнула донька.

Під час повномасштабного вторгнення Богдан Вовк вступив до лав ЗСУ. В грудні 2022 року його життя обірвалося в бою за Соледар на Донеччині.  

Пошуки себе

Богдан Вовк родом із Черкащини. Після служби в армії працював в охоронній фірмі, був водієм таксі. Згодом один його колега Сергій відкрив кав'ярню в Києві. Він планував розширюватися в мережу, тож запропонував Богданові стати директором. Богдан погодився і переїхав з дружиною Оленою до Києва. 

Розвиток у кавовому бізнесі

Спочатку була одна автокав'ярня, потім ще декілька. Згодом розширились і на стаціонарні. Всього в мережі було шість закладів. 

Аби зрозуміти, як влаштований бізнес, Богдан спершу сам навчився робити каву. Тільки після цього почав займатися операційними задачами.

"Щоб відкрити свій ресторан, треба зрозуміти, як у ньому працюють кухарі, офіціанти й навіть прибиральники. Для розуміння всіх процесів зсередини мій чоловік сам став за кавомашину", — розповідає дружина Олена. Вона працювала разом із чоловіком. Була баристою. 

Згодом Богдан перейшов до інших обов'язків. Займався закупівлями, розраховував ціни, розробляв меню, шукав підрядників, будував плани щодо розширення, працював з документами. 

"Богдан періодично виходив працювати баристою, адже йому подобався сам процес, а ще — комунікація з людьми. Постійні клієнти знали його і любили, тож приходили не просто випити кави, а й поспілкуватися з Богданом", — згадує Олена. 

Відповідальний, компанійський і сумлінний у роботі — підсумовує власник кав'ярень Сергій.

Директором мережі кав'ярень Богдан Вовк працював майже сім  років. А згодом вирішив розпочати власний бізнес. І не один.

Кав’ярня, атракціони та ремонт машин

Спочатку Богдан відкрив невеличку кав'ярню. Другий бізнес був сезонним — прокат дитячих атракціонів, його Богдану навіяла донька, яка любить батути та машинки. Чоловік назвав компанію "Київ Бізнес Стріт". Він мав дві точки: з батутами, надувними гірками, дитячим автопарком і гіроскутерами.

Було у Богдана й хобі, яке, крім задоволення, приносило дохід. Він купував уживані авто та мотоцикли, а у вільний час, часто вночі, ремонтував або тюнінгував їх. Після ремонту та власного тест-драйву продавав машини за ціну, вищу ринкової. 

За декілька місяців до початку повномасштабного вторгнення Богдан вирішив продати кав'ярню і зосередитися на ремонті авто. А весняний сезон атракціонів так і не вдалося відкрити — Росія почала велику війну. 

Головна задача – вигнати ворога

Після російського вторгнення Богдан з дружиною і донькою поїхали в село на Черкащині, де жили два тижні. Чоловік намагався записатися в територіальну оборону, але через великі черги його не брали. 

Коли стало зрозуміло, що війна швидко не закінчиться, дружина Олена з донькою поїхали за кордон, а Богдан повернувся у рідну Ротмістрівку. Ходив до військкомату, щоб його взяли воювати, але місць не було. Тільки у квітні чоловік потрапив до Сил спеціальних операцій ЗСУ. Богдан навчався, тренувався на полігонах, готувався до боїв. У липні йому вдалося вступити до лав Збройних Сил, але знову на місці, а не на передову. Упродовж п'яти місяців він жив біля частини та ходив на службу, як на роботу. 

Згодом Богдан приєднався до лав 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади ЗСУ і служив на посаді старшого водія зенітного ракетного взводу. У грудні чоловіка відправили в Бахмут, а згодом — у Соледар на Донеччині. В бою з окупантами за місто 28 грудня 2022 року захисник Богдан Вовк із позивним "Мурчик" загинув. 

Бізнес чоловіка Олена вирішила продати. Частину машин, які він купив, роздала друзям. Вони користуватимуться ними в пам'ять про Богдана. 

Після Перемоги — об’їхати Україну мотоциклом

"Я завжди знала, що мій чоловік — справжній українець, патріот, — ділиться дружина. — Він ніколи не хотів жити за кордоном. Хоча я йому пропонувала ще до повномасштабного вторгнення, він відмовлявся. Коли почалася велика війна, він дуже хотів звільнити Україну від загарбників, щоб ми з дочкою повернулися додому й жили в мирі на своїй землі".

Після Перемоги Богдан планував поїхати разом із дружиною у подорож мотоциклом.

"Одягнути шолом і на швидкості об'їхати всю Україну — це було його мрією. Я боюся екстриму, але з ним — хоч на край світу. На мотоциклі, пішки, будь-як. Бо завжди знала — я за Богданом як за кам'яною стіною, бо він мій Захисник". 

Текст підготований платформою пам'яті "Меморіал", яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових. Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.

Авторка: Ольга Коротенко