Ракета Alpha майже долетіла, або Довга дорога в космос українця Макса Полякова

Сьогодні, 3 вересня, о 4:49 за київським часом з космодрому ВПС США в окрузі Санта-Барбара злетіла ракета Alpha компанії Firefly Aerospace. Старт не став успішним. Після 2,5 хвилин польоту ракета контрольовано підірвалась. Вона повинна була вивести близько 92 кг корисного вантажу. Що відрізняє цей запуск від сотні інших за рік? Цю ракету побудував українець Макс Поляков. Далі – історія, як хлопець із Запоріжжя заробив десятки мільйонів доларів, став американським ракетником і тепер будує мільярдний космічний бізнес.

"Ракетником, синку, ти, напевне, не станеш", – якось почув старшокласник Максим Поляков від матері. Проблема була не в підлітку, а в країні – ракетна галузь в незалежній Україні стрімко занепадала –, і мати, яка на той момент 19 років пропрацювала на легендарному "Хартроні", відчувала на собі крах галузі. 

Вона помилилась. Поляков – перший за роки незалежності українець, який розробив та поставив на стартовий майданчик принципово нову ракету. Ні, він не реанімував українську космічну галузь, але у нього вистачило грошей і наполегливості, щоб зробити це в США – найбільшому космічному ринку світу. 

Щоб запустити її, Полякову довелося створити десятки бізнесів і витратити на свої мрії про космос шалені гроші, але сотень мільйонів доларів виявилось замало, щоб зберегти контроль над компанією.  

Чи вийде у нього побудувати мільярдний космічний бізнес?

Конкурент Маска та Безоса

12 квітня 2021 року повністю зібрану ракету Alpha від Firefly підняли на стартовому майданчику космодрому на базі ВПС США Ванденберг. Американці, мабуть, не дуже розуміли, навіщо підняли майже 30-метрову ракету: у компанії тоді ще навіть не було дозволу на зліт, тобто до старту було щонайменше декілька тижнів (як виявилось, майже п’ять місяців). 

Таким жестом власник Firefly українець Максим Поляков відзначив 60-ту річницю першого польоту у космос, який здійснив Юрій Гагарін.

Свій пост у Facebook з відео підняття ракети Поляков підписав коротко: "Чотири роки роботи у 10 хвилинах". 

У квітні 2017 року Поляков вчинив нечувану для українських бізнесменів річ – інвестував $75 млн (данні пресс-службы Noosphere виданню Ain) в американський космічний стартап Firefly Space Systems, заснований 2014 року в Остіні (Техас). 

На момент угоди компанію складно було назвати зірковим стартапом: вона втратила підтримку основного інвестора. А через судову тяганину з Virgin Galactic Річарда Бренсона змушена була оголосити про банкрутство. Гендиректор Firefly Том Марк'юзік до цього працював у космічній компанії Бренсона, і там запідозрили, що він приніс до стартапу деякі їхні розробки. Однак довести цього в суді вони не змогли. 

Поляков викупив усі активи підприємства, а також його патенти, ліцензійні угоди та переназвав компанію в Firefly Aerospace.

За наступні декілька років українець загалом вклав у компанію близько $150 млн, порахували репортери Bloomberg восени 2020 року. У цій самій статті є цікаве спостереження: на той момент у світі було лише дві людини, які вклали у приватну ракетну компанію ще більше власних грошей – Ілон Маск зі SpaceX та Джефф Безос – з Blue Origin.

Звідки в Максима Полякова сотні мільйонів доларів, щоб конкурувати з Маском і Безосом? Він, як і його "космічні" конкуренти, заробив їх в інтернеті. Щоправда, він не створив онлайн-магазину книжок як Amazon чи платіжну систему PayPal – його шлях в найвищу космічну лігу набагато цікавіший. 

Космос як передчуття

Космос та ракети в житті Полякова були від самого початку. Обоє батьків працювали на ракетно-космічному заводі "Хартрон" у Запоріжжі. Максим народився 1977 року, встиг застати велич радянської космічної галузі та з дитинства готував себе до кар’єри в космонавтиці:

"Мені завжди подобалися фізика та математика, тому коли настав час обирати спеціальність, я знав, що хочу стати ракетником, як тато", – розповідав він в інтерв’ю ЕП.

Батько майбутнього підприємця працював на "Хартроні", де розробляв системи управління ракетами.

Поляков успішно закінчив фізмат-школу та розраховував вступити до Московського університету імені Баумана, розповідав він у тому ж інтерв’ю. Мріям про один з найсильніших технічних вишів на пострадянському просторі завадили банальні злидні. З розпадом Союзу ракетна галузь залишилася без фінансування, тож у середині дев'яностих у двох інженерів "Хартрону" не було грошей, щоб відправити сина до Москви. "Садили картоплю, їли сало та нарізали капусту, поливаючи її олією. Ніхто в "Баумана" не поїхав", – описував Поляков своє життя.  

Батьки наполягли, щоб він обрав "надійну" та "годуючу" кар’єру лікаря. Поляков дослухався та вивчився на гінеколога у місцевому медуніверситеті. Але жодного дня не працював лікарем. Замість лікування жінок, Поляков обрав заробляння грошей, і це у нього напрочуд добре виходило.  

"Коли я закінчив медичний університет [у 2001 році. – Ред.], зарплата [лікаря], була $40, цього мені було мало", – згадує підприємець в інтерв’ю ЕП.

Великі гроші на мільйонах знайомств

Український Forbes писав про Полякова статтю у 2013 році, в якій стверджувалось, що  стартовий капітал він заробив на торгівлі медичним обладнанням. Зароблені гроші вклав в аутсорсингову IT-компанію –  AlarIT, яка кодувала для клієнтів з США, Канади та Європи. Поляков розповідає, що вже через рік був багатою людиною – заробляв $10 000 на місяць. 

Та надовго в аутсорсі він не затримався: "Я зрозумів, що продавати рабів замовнику, роблячи націнку на них, не залишаючи у себе продукт, – це ницо. І цей бізнес я повністю закрив", – пояснював він в інтерв’ю Liga.Tech. 

Відтоді Поляков чи не на кожному інтерв’ю стверджує, що ненавидить аутсорс у будь-чому та завжди намагається виробляти продукт, яким можна володіти, який можна капіталізувати. Слова не розходяться з ділом, у бізнес-кар’єрі Полякова були найрізноманітніші продукти: від сайтів для дорослих до ракет й місяцеходів. 

Першим великим продуктовим бізнесом Полякова стала компанія EasyDate, до якої входило декілька популярних у Європі дейтингових сайтів (сервіси знайомств). Він створив його разом з одним з останніх клієнтів свого аутсорс-бізнесу – шотландцем Біллом Доббі. 

У 2010 році вони стануть першими, кому вдасться успішно вивести дейтинговий бізнес на IPO на Лондонській біржі (AIM – альтернативний майданчик для невеликих компаній). Інвестори оцінили їх у 45 млн фунтів. За рік Deloitte назвала цю компанію (вже перейменовану в Cupid plc) найстрімкіше зростаючою у Шотландії.

За  підрахунками Forbes, до початку 2013 року Поляков розпродав більшу частину своїх акцій та отримав за них щонайменше $25 млн. Ще 15% акцій конвертував у активи Cupid, коли вони розходились з Доббі всередині 2013 року. Ба більше, журналісти видання стверджують, що Поляков викупив частку "дорослого бізнесу" Cupid, який тоді був ключовим для компанії, $70 млн, коли акції Cupid втратили половину ціни. 

Чи має Поляков стосунок до них зараз, наразі точно невідомо. Представники бізнесмена відмовились надати LIGA.net перелік його активів.   

Дейтингові сервіси – далеко не все, до чого доклав руку енергійний українець. У середині нульових він встиг покерувати стартапом Maxymiser (платформа для аналізу і тестування сайтів), який залучив від інвесторів понад $15 млн і у 2015 році був куплений Oracle.

До того ж енергії Полякова вистачало, щоб паралельно розвивати з десяток інтернет-проєктів в Україні, на кшталт сервісів порівняння цін: price.ua, avtopoisk.ru, trud.com, naydidom.com, sravni.com. У 2011 році Поляков об’єднав більшу частину своїх українських активів у Maxima Group і, за інформацією Forbes, продав частину російським інвесторам.  

2009 року Поляков створює видавця онлайн-ігор та social casino Murka та Murka Entertainment. Цей напрям теж вистрілив – у Murka було понад 5 млн клієнтів на місяць, і у 2019 році компанії купив інвестиційний американський гігант Blackstone Group.  

Та шлях Полякова, на якому тому вдалося заробити великі гроші, не був кіношно красивим: за його прізвищем тягнеться не один гучний скандал. Наприклад, навесні 2013 року вийшло розслідування BBC та Kyiv Post,  де стверджувалось, що сайти EasyDate наймають українок, які мотивують європейських чоловіків підписуватись на платні сервіси. Поляков не раз вказував, що у той час вже не займався цим бізнесом. 

Rozetka та інші онлайн-ритейлери звинувачували сервіси порівняння цін Полякова у продажу порнотрафіку замість реальних клієнтів. У компаніях Полякова традиційно заперечували звинувачення. 

Якщо підбивати підсумки цього періоду життя Полякова, то виходить, що за півтора десятиліття після закінчення запорізького університету Поляков створив, розвинув або інвестував у декілька десятків компаній, більша частина з яких були успішними. Він не дуже переймався етичною привабливістю деяких бізнесів та власним іміджем, але й не порушував законодавства (принаймні, цьому немає підтверджень). Такий суперпрагматичний підхід та десяток успішних  стартапів зробили з Полякова мультимільйонера, якому вистачало на вхідний квиток у космічний бізнес. І він його не прогавив. 

Космічна мрія. Початок 

Після остаточного "розлучення" з Доббі, Поляков перебирається з Единбурга до Кремнієвої долини та засновує у 2014 році холдинг Noosphere Ventures. 

Назва компанії перегукується з концепцією ноосфери українського вченого Володимира Вернадського, згідно якої ключовим ресурсом людства є знання, а людина, яка їх свідомо використовує, підтримуватиме існування біосфери та сприятиме її розвитку. 

Першим космічним проєктом Noosphere Ventures стало засноване у 2015 році підприємство з аналізу даних супутникових зображень (EOSDA). Надалі холдинг дедалі більше зосереджувався на проєктах, пов’язаних з космосом. На серпень 2021 року у портфелі Noosphere Ventures дев’ять space-компаній, включно з Firefly Aerospace, та шість – з інших галузей (медицина, фінанси, соцмережа Ask.fm). У компаніях, які входять до орбіти Noosphere, працює близько 3000 людей – в Україні та за кордоном, уточнили LIGA.net представники Полякова.  

Найбільшу космічну ставку Поляков зробив у квітні 2017 році – придбав за $75 млн компанію Firefly Space Systems. Це була ризикована ідея – компанія була у банкрутстві, тож для її відродження знадобилось, за різними оцінками, $150-200 млн і судова тяганина з Річардом Бренсоном. 

На той час, крім Бренсона, у приватному космосі вже були свої важковаговики – Space Х Ілона Маска і  Blue Origin Джеффа Безоса. Як конкурувати з найбагатшими людьми світу? 

 Читайте також: У космос на 11 хвилин. Засновник Amazon Джефф Безос йшов до цього 20 років. 5 фактів про політ

"З Маском? Так ми з ним не конкуруємо. Зрозуміло, що ми всі один одного знаємо. Дуже мало людей, які істинно божевільні. Тому що ми це робимо за свої [гроші]", – розповідав Поляков в інтерв’ю LIGA.Tech наприкінці 2018 року.

Вбивця ринку: бізнес-модель Полякова 

Як Поляков збирається перетворити дитячі мрії на прибутковий бізнес? Він не пропонує ринку чогось особливо нового та оригінального – таке вже існує, однак він застрибнув у "світовий космічний вагон" дуже вчасно, пояснюють кілька співрозмовників LIGA.net, які працюють у цій галузі.

 "Таких компаній, як будує Поляков у Європі, у США – вже десятки. Втім у нього є суттєва перевага: готова ракета, яка проходить випробовування. Решта тільки розпочали", – пояснював влітку 2021 року Дмитро Хмара, співзасновник проєктів Lunar Research Project та Space Cossacks.  

Space X Ілона Маска та особливо успіх його ракети Falcon 9 зробили своєрідну революцію: радикально спростивши та здешевивши виведення на орбіту корисних навантажень, пояснює LIGA.net голова правління Dnipro Space Cluster Євген Рокитський. "А попит на ці послуги стабільно зростає", – додає він.  

За оцінками сервісу Statista, за останні десять років кількість активних супутників на орбіті Землі зросла втричі: якщо у 2010 році їх було 997, то в 2020 – вже 3368.  "Очікується, що до 2030 року їх буде 25 000. Попит (на ракетоносії. – Ред.) перевищує пропозицію в рази", – каже Хмара зі Space Cossacks.  

Вартість виходу в космос рахують за такою формулою: скільки коштує запустити 1 кг корисного вантажу на орбіту. За останні роки вартість запуску радикально знизилася, однак вона все ще вигідна, перш за все для тих, хто відправляє в космос багато вантажу.

"Маск пообіцяв, що зможе вивезти в космос 1 кг корисного вантажу за $5000. Однак такою ціна буде, якщо ви "пускаєте" понад 200 кг – тобто, потрібно витратити щонайменше $1 млн, і з тобою починають говорити", – розповідає Хмара.

Натомість чимало компаній сьогодні проєктують невеликі супутники та наносупутники стандарту CubeSat, які важать до 5 кг.  Мати на орбіті такий свій супутник хочуть технологічні компанії, університети, військові тощо. Щоб запустити його в космос великогабаритними ракетами-носіями на кшталт Falcon 9, доводиться чекати своєї черги кілька років та бути готовим доплатити.

"Нам потрібно було відправити на орбіту супутник 3U вагою до 3 кг – розраховували вкластися в  $15 000, однак партнери Маска нарахували $150 000, а їхні конкуренти RocketLab – близько $240 000", – розповідає Хмара. 

І саме у сегменті малих вантажів Поляков обіцяє влаштувати своїми ракетами цінову революцію на світовому ринку.

 "Ми можемо вбити ринок", – грозився він в одному з інтерв’ю.

Alpha – космічний мінівен Полякова 

Перше творіння Firefly – двоступенева ракета надлегкого класу Alpha, яка здатна виводити корисне навантаження масою до 1000 кг на низьку навколоземну орбіту та до 630 кг вантажу на сонячно-синхронну орбіту.

Як зазначають у компанії, ця ракета призначена саме для комерційних запусків малих супутників, а вартість доставляння у розрахунку на кілограм вантажу є найнижчою серед ракет цього класу. Один запуск багаторазової ракети-носія Firefly Alpha обійдеться у $15 млн. 

"Це більш ніж конкурентна ціна у порівнянні з ракетами схожого класу", – визнає в коментарі LIGA.net Павло Танасюк, засновник Spacebit, яка будує перший британський місяцехід. І додає, що він готовий відправляти свій пристрій в космос на ракеті Firefly.

Основні конкуренти Firefly Aerospace у цьому сегменті – Rocket Lab, Virgin Orbit, Astra, Relativity, ABL.

Поляков пропонує своїм клієнтам більш індивідуальний підхід – своєрідне космічне таксі для вантажів, пояснює сильні сторони Firefly Хмара з Space Cossacks.

Запустити перші Alfa в космос команда Firefly Aerospace розраховувала ще 2019 року – спершу через допрацювання, а потім і пандемію, запуск першої ракети довелось кілька разів переносити, пояснили LIGA.net у компанії. 

Лише 2 вересня (3-го за київським часом) Alpha стартувала. Невдало. "На першому етапі запуску Alpha сталася аномалія, яка призвела до втрати носія. Після збору додаткової інформації будуть надані додаткові відомості", – повідомили в компанії.

Аномалії в перших орбітальних польотах – часта практика, особливо для приватників. Основні конкуренти Alpha в легкому класі (ракети від Rocket Lab, Virgin Orbit і Astra) також терпіли невдачі на зорі своїх орбітальних розробок, зазначили в Ars Technica.

У Bloomberg бізнес-нішу, у яку цілить Поляков за допомогою Alpha, назвали "космічним мінівеном": проміжний варіант між запуском легких супутників вагою до 300 кг (де лідирує новозеландська Rocket Lab) і вантажами понад вісім тонн (де зазвичай конкурують SpaceX і Blue Origin). 

Втім залишатись лише у цій ніші бізнесмен не збирається. Компанія вже працює над носієм Beta – двоступенева ракета-носій, здатна доставляти до 8000 кг вантажу на низьку орбіту Землі – 200 км – та досягати геосинхронних орбіт. А це вже територія ракет від Ілона Маска. 

Також у планах Firefly створити власні супутники, двигунні установки, багаторазовий космічний літак та місячний посадковий модуль.

Поляков та Україна

Поляков намагається залучити до глобального космічного бізнесу й Україну, яка останні десятиліття поступово втрачала статус космічної держави. У кількох інтерв’ю українським медіа він називає свою місію щодо України "ідеологічним компонентом", який полягає у тому, щоб не дати "розвалити" українські космічні підприємства. 

З травня 2018 року в Україні працює R&D-центр Firefly Aerospace. Офіс в Дніпрі займається експериментальним виробництвом: проводить досліди різних вузлів та деталей.

Українські топменеджери компаній Полякова були співавторами закону про приватний космос, який Рада ухвалила у жовтні 2019 року.

У цьому ж  році Firefly Aerospace заявила про намір укласти контракт на $15 млн із дніпровським Південмашем, на виготовлення камер згоряння та інших компонентів. У серпні підприємство хвалилося, що відправило океаном Firefly Aerospace габаритно-стикувальний макет першого ступеня для ракети-носія Beta.

Залучити українців до розробок для космічного бізнесу у США, який до того ж має військові контракти, – непроста справа, – неодноразово скаржився Поляков у своїх інтерв’ю. Бізнесмен змушений рахуватися з обмеженнями, які американці встановлюють для іноземців: ті можуть навчати колег з США всього, що знають, однак деталі про американські технології залишаються для них таємницею. 

Поляков певен, що Америці вигідно працювати з інженерами з Дніпра – так секрети радянського ракетобудування не потраплять до країн-конкурентів:

"Я – остання надія привезти радянську інтелектуальну власність у США, де вона може принести користь. Це справжній патріотизм", – заявив Поляков в коментарі Bloomberg.

Поляков розвиває в Україні не тільки бізнес: його некомерційна організація Noosphere з 2016 року займається популяризацією науки в Україні. Вона створила два навчальні центри космічної техніки та технологій в Києві та Дніпрі, а також проводить конкурс інженерних стартапів Vernadsky Challenge. 

Космічні гроші

Обсяг інвестицій у космічну галузь невпинно збільшується. За оцінками інвестиційної компанії Space Capital, тільки в першій половині 2020 року в космічні компанії інвестували понад $12 млрд, тоді як у 2004-2020 роках в індустрію вклали понад $135 млрд.

Ці інвестиції можуть багатократно окупитися. До 2040 року обсяг світового космічного ринку зросте до понад трильйона доларів на рік, прогнозують у Morgan Stanley.

У Полякова непогані шанси отримати свій шмат зростаючого космічного пирога. Крім ракети у нього є найголовніше – дуже важливі космічні клієнти та мільйонні контракти з ними.

"Наразі всі запуски у найближчі кілька років придбав Spaceflight – це сервіс, який купує можливості запуску і вже сам шукає клієнтів, чиї апарати полетять у космос. Згідно домовленостей, ми не можемо розголошувати імена клієнтів на поточному етапі", – повідомили у Firefly на запит LIGA.net у квітні 2021 року.    

Наприкінці 2019 року, виступаючи на передвиборчому форумі президента Петра Порошенка, Поляков хвалився, що вже "продав" близько 50 ракет. 

Який портфель передзамовлень на сьогодні – невідомо. У Firefly повідомили, що близько третини їхніх замовлень – державні, решта – приватні. 

Скільки коштує Firefly

До запуску ракети Firefly працювала в операційний мінус. Скільки часу знадобиться Полякову, щоб повернути інвестиції у ракетному бізнесі? 

"Враховуючи всі інвестиції на розробку ракети та ціни на ринку, [щоб вийти в прибуток], знадобиться щонайменше декілька років за умови, що буде по 5-10 запусків на рік", – повідомили в Firefly на запит LIGA.net 

Колеги з ринку менш оптимістичні. "Все залежатиме від ринку, який буде через декілька років. За сприятливих обставин (наявності попиту на пускові послуги, безаварійності запусків, інших чинників) на точку беззбитковості компанія може вийти і через чотири роки", – прогнозує Рокитський з Dnipro Space Cluster.

Маржа від запуску однієї ракети може складати декілька десятків відсотків, каже Рокитський.  Наприклад, за умов відправлення 700 кг корисного навантаження на $7 млн можна заробити $1,5-2 млн. 

Поляков планує заробляти більше. В одному з інтерв’ю він говорив, що маржинальність кожного запуску може сягати 150%. 

Час, за який вдасться повернути вкладені гроші, залежить від моделі, яку в Firefly оберуть, каже Танасюк зі Spacebit : "Якщо вирішать реінвестувати кошти в інші ракети – це гра вдовгу, тоді головне – забезпечувати [безперервне] зростання, думати про IPO". 

У 2021 році Полякову вдалося залучити інвесторські гроші у свій космічний проєкт: на початку травня 2021 року Firefly Aerospace залучила $75 млн від пулу інвесторів, серед яких: DADA Holdings, Astera Institute, Raven One Ventures і Canon Ball.

"Інтерес в інвестраунді значно перевищив початково заплановані $75 млн", і  Noosphere Ventures як основний інвестор Firefly також продала частку акцій на $100 млн,  додається у пресрелізі. Ще $300 млн космічна компанія розраховує отримати до кінця 2021 року. 

Після цього СЕО Firefly Aerospace Том Марк'юзік повідомив, що загальна вартість Firefly вже значно перевищила $1 млрд. 

"Firefly хоч і не вийшла на операційний прибуток, вже зросла в ціні набагато вище за ту суму інвестицій, що в неї вклав Поляков", – додають у Noosphere Ventures в коментарі LIGA.net.

Космос для своїх

Ці гроші коштували Полякову контролю над Firefly. Він залишається найбільшим інвестором, але його частка вже менше 50%, пише CNBC. До того ж у лютому 2021 року Firefly змінила склад ради директорів: Макса Полякова там вже немає, натомість з’явилися двоє людей, які працювали в уряді США. Після раунду до них долучився Джед Маккалеб, він представляє у раді Astera Institute. 

Наявність повністю американської ради директорів має сприяти прагненням Firefly щодо роботи з держпрограмами США, зокрема оборонним сектором, пояснює LIGA.net аналітик ринку космічних послуг Павло Красномовець.

"Це бізнес-рішення", – так назвав вихід Полякова з борду СЕО Firefly Aerospace Том Марк'юзік в коментарі Bloomberg. "Оскільки Firefly продовжує тіснішу співпрацю з урядом США, ми з Максом вирішили, що найкращою була би наглядова рада з громадян США. Макс не є громадянином США", – визнав він. 

Чи могло громадянство чи бізнес-бекграунд Полякова стати причиною, що запуск ракети кілька разів відкладали, попри успішні випробування? 

Павло Красномовець вважає, що рішення вийти з борду компанії навряд чи пов’язане з запуском. Інакше з лютого ракета вже би давно полетіла. 

"Стверджувати, що американці змусили Полякова розмити контроль над компанією, теж не можна, але є факти: з людини, яка контролює компанію на майже 100% та ухвалює ключові рішення, він послідовно перейшов до статусу простого акціонера". 

Яка точна частка акцій Полякова у Firefly – наразі достеменно невідомо (CNBC без посилання на джерела пише, що менше 50%, у пресрелізі про залучення капіталу йдеться, що він мажоритарний акціонер). Представники бізнесмена повідомили LIGA.net, що це таємна інформація.

"Поляков зробив все, що від нього було потрібно: створив компанію, вказав шлях до розвитку та нішу у космічному секторі, організував виробництво, роботу з патентами та налагодив зв’язок з урядом та NASA. Далі керівні посади повинні були перейти до професіоналів, які можуть займатися повсякденним управлінням компанією", – пояснюють представники Полякова його рішення піти з ради директорів Firefly. 

Навіть без абсолютного контролю над Firefly у Полякова залишається великий космічний бізнес. Низка аерокосмічних компаній, головним акціонером яких є Макс Поляков, складають вертикально інтегровану структуру, пояснює Рокитський:  "Макс  будуватиме супутники, виводитиме їх на орбіту на власних ракетах, збиратиме дані та оброблятиме їх, продаючи споживачам "кінцевий продукт".

Космічний портфель Полякова

Окрім Firefly Aerospace у портфелі Noosphere Ventures є ще дев'ять космічних проєктів.

Під час першого запуску ракети Полякова в США з офіційним візитом перебував український президент Володимир Зеленський. Він навіть планував приїхати на космодром і особисто бути присутнім на старті Alpha: в останній момент план змінили.

За два дні до цього Зеленський зустрівся з керівником NASA Біллом Нельсоном. Україна має знову стати космічною державою та дуже розраховує на співпрацю з NASA задля розвитку галузі, повідомила пресслужба Офісу президента після зустрічі. Про бажання відродити велич космічної галузі говорить кожен з українських президентів. 

Але невгамовному Максу Полякову вдалося зробити для українського ракетобудування більше, ніж усім українським керманичам.

У нього є ракета, і вона злетіла. Залишилося долетіти до космосу.