Шкодить не лише легеням. Як тютюнові бренди допомагають ворогу

У трійці індустрій-лідерів, які найбільше перераховують грошей Кремлю під час війни проти України, за даними Київської школи економіки, перше місце посідає тютюнова індустрія. За нею йдуть FMCG та автомобільний сектор. Принаймні дві найбільші тютюнові корпорації не залишили свій бізнес в Росії після повномасштабного вторгнення та продовжують сплачувати в бюджет агресора все більше і більше податків. Ці гроші значною мірою йдуть у російський ВПК ― на виробництво ракет і безпілотників. Водночас ці ж корпорації продовжують працювати й в Україні. 

У партнерському матеріалі разом з Центром демократії та верховенства права, організацією, яка багато років займається розробкою законів з контролю над тютюном, розбираємо, наскільки шкідливим є той фінансовий потік, що йде від тютюнових брендів до бюджету РФ, та чому українська держава все ще не здатна зупинити "тютюнову корупцію" в держуправлінні, хоч ми і маємо відповідні зобов'язання перед міжнародними партнерами. 

Міжнародні спонсори війни: цифри з багатьма нулями

За даними НАЗК, виторг Philip Morris у Росії у перший рік повномасштабного вторгнення зріс на 8%. Чистий прибуток — на 45%, до 48,2 млрд рублів, а це щонайменше $136 млн податку. Компанія і досі займає третину російського тютюнового ринку. Виробляє та продає Marlboro, L&M і Chesterfield, бездимний продукт IQOS та інші товари.

Частку Japan Tobacco International в російському ринку НАЗК оцінює у 35%. Компанія представлена там брендами Winston, LD, Mevius, Camel, Sobranie, які продаються і в Україні. За останні 20 років інвестиції JTI в економіку РФ перевищили $4,6 млрд.

"Сама компанія відкрито заявляла про те, що російський ринок генерував близько $2 млрд у 2022 році для групи JT, або приблизно 11% її консолідованого доходу за 2022 рік", ― йдеться в заяві НАЗК.

"Виникає дисонанс: з одного боку, тютюнові компанії позиціонують себе як добрі партнери України та інвестори в її економіку. Але з іншого — ті самі тютюнові компанії заробляють кошти в Росії та сплачують величезні податки в бюджет агресора", — пояснив ситуацію керівник проєкту "Київ без тютюнового диму", юрист Центру демократії та верховенства права Гліб Колесов.

Присутність компаній у переліку міжнародних спонсорів війни не надто впливає на їхню діяльність в Україні. Але, за даними НАЗК, перелік "Міжнародні спонсори війни" на порталі "Війна і санкції" є потужним репутаційним інструментом для досягнення доброчесності ланцюжків постачання у міжнародному вимірі. Одним з "важелів тиску" платформи є співпраця з базою даних World-Check, що використовується банками та страховими компаніями для оцінки ризиків. Саме тому для світових компаній наслідки перебування в переліку стають гіршими, ніж продовження ведення бізнесу з країною-агресором.

Дві інші великі міжнародні тютюнові компанії Imperial Tobacco та British American Tobacco заявили про вихід з російського ринку ― весною 2022 та у вересні 2023 відповідно. У Центрі демократії та верховенства права це називають фікцією. 

Як в Україні працює тютюнове лобі

Водночас з 11 липня 2023 року в Україні почали діяти чергові обмеження щодо виробництва, продажу та реклами тютюнової продукції. "Однак, попри ці заборони, компанії-виробники все одно знаходять способи просувати власні продукти, використовуючи лазівки в законодавстві або ж навіть прямо порушуючи його. Ухвалити більш жорстке законодавство стосовно виробників тютюнової продукції ― завдання з зірочкою для Верховної Ради. Компанії витрачають величезні ресурси на власних лобістів ― як довкола влади, так і всередині неї", –  каже Гліб Колесов. 

За його словами, тютюновий лобізм є як відкритим, так і прихованим. Під час голосування будь-якої обмежувальної норми щодо виробників тютюнової продукції з’являються один або кілька альтернативних законопроєктів з більш слабкими нормами або взагалі з їх відсутністю. "Це робиться з метою затягування процесу, адже є вимога розглядати альтернативні законопроєкти на рівні з основним. Іншим прикладом є поправковий спам ― коли основний законопроєкт завалюється купою правок від різних народних депутатів. Ці інструменти працюють в різних сферах", ― пояснює Гліб Колесов.

Експерт розповідає, що "тютюновий лобізм" є й в інших органах державної влади. Він може бути прихованим або "ненавмисним": наприклад, коли тютюнова компанія пропонує свою допомогу у вигляді купівлі апаратів ШВЛ під час пандемії коронавірусу, рекламуючи таким чином власні бренди, попри заборону реклами тютюнової продукції. Водночас, наголошує Гліб Колесов, українська влада подекуди "стріляє собі в ногу" ― надає тютюновій індустрії нелогічні та приємні преференції. Як приклад, експерт наводить меморандум між Кабінетом міністрів та чотирма найбільшими виробниками тютюнової продукції, підписаний у 2019 році.

"Український уряд фактично надав тютюновій індустрії гарантії у безперешкодній діяльності, у зменшенні тиску, по суті пообіцявши не впроваджувати заборони на розповсюдження тютюнової продукції в майбутньому. З іншого боку, цей меморандум був суто декларативним документом і на практиці не виконувався: були підвищені акцизи, ухвалені важливі закони, зокрема щодо заборони реклами тютюну. Україна продовжує дотримуватися семирічного плану підвищення акцизного податку на тютюнову продукцію, який є важливим з огляду на інтеграцію нашої економіки та вступ України до Євросоюзу", ― пояснює Гліб Колесов.

Конвенція ВООЗ проти тютюну: зобов'язання України все ще не виконані

Крім факту оголошення тютюнових компаній спонсорами війни, існує ще міжнародне зобов'язання України заборонити тютюновим компаніям втручатися в державну політику. Україна взяла на себе зобов'язання імплементувати в українське законодавство Рамкову конвенцію Всесвітньої організації охорони здоров’я із боротьби проти тютюну (РКБТ ВООЗ), коли ратифікувала її ще у 2006 році, на чому процес і зупинився.

"Чому саме зараз на часі імплементація статті 5.3 в українське законодавство? Ми бачимо величезний вплив тютюнового лобі на ухвалення рішень щодо охорони здоров’я та оподаткування. Рішення відоме: слід посилити державний контроль, а також обмеження партнерства держави та тютюнової індустрії. Стаття 5.3 РКБТ ВООЗ забороняє корпоративну соціальну відповідальність тютюнового бізнесу: представники індустрії не зможуть під добрими намірами відмивати репутацію та робити імідж гарного партнера держави. Виробник продукції, яка щорічно вбиває 85 000 українців, не може бути таким партнером апріорі. Кожна копійка, сплачена тютюновим бізнесом як податки, стане гривнею, яку держава витратить на лікування захворювань, викликаних тютюнопалінням", ― каже юрист.

За його словами, заборона втручання тютюновим компаніям в державну політику, тобто імплементація статті 5.3 РКБТ ВООЗ, допоможе змінити логіку відносин держави та тютюнових виробників, яка не передбачатиме жодних преференцій та конкурентних переваг.

Загалом Україна, будуючи свою політику щодо тютюнової індустрії, повинна орієнтуватися на досвід провідних країн світу, каже Гліб Колесов.

"Інші країни пішли ще далі: наприклад, Данія заборонила продаж тютюну для осіб, народжених після 2008 року. Ці всі ідеї можна впроваджувати в Україні за наявності політичної волі та підтримки в суспільстві. Громадськість підтримує такі ініціативи, адже усі розуміють, що для успішного майбутнього нам потрібна здорова нація", ― вважає експерт.