Стратегічне вугілля Покровська. Чим втрата міста загрожує українській металургії

Десять років тому країна втратила 80% вугільних родовищ та почала перебудову своїх промислових ланцюжків. Відтоді металурги були змушені імпортувати значну частку коксівного вугілля з США, Нової Зеландії, Австралії і навіть з Росії.

Одночасно промисловці намагалися відновити видобуток власної сировини для виробництва коксу, необхідного у виготовленні сталі. Тоді Покровськ став основним джерелом вітчизняного коксівного вугілля для галузі.

Останні місяці росіяни ведуть активні бойові дії в напрямку Покровська – важливого для фронту логістичного центру. Спостерігачі попереджають про можливість втрати населеного пункту вже до кінця цього року. Що означає місто Покровськ для України, її промисловості загалом та металургії зокрема – розбиралась LIGA.net.

Покровськ, його шахти та споживачі

Шахтоуправління "Покровське" було створено у 1990 році й зараз є найбільшим підприємством в Україні з видобутку коксівного вугілля. Запаси шахти сягають 200 млн тонн. Минулого року було видобуто 5,5 млн тонн. Для порівняння, у 2013 році обсяг видобутку коксівного вугілля в Україні становив 23,7 млн тонн. Наприклад, у 2019-му вже учетверо менше – 6,3 млн тонн.

Зараз шахтоуправління входить до групи Метінвест Ріната Ахметова. З початку повномасштабного вторгнення росіян у 2024 році компанія вже втратила два великих металургійних комбінати в Маріуполі (Азовсталь та ММК ім. Ілліча), а також один з найбільших у Європі заводів з перероблення коксівного вугілля, що розташований в Авдіївці. Тепер промисловій групі загрожує втрата і покровського підприємства.

Якщо це станеться, постраждають не тільки підприємства Метінвесту, що працюють: Запоріжсталь та Каметсталь. Адже з шахт Покровська сировина постачається також на інші підприємства. Зокрема – на найбільший у країні металургійний комбінат "Арселор Мітал Кривий Ріг" (АМКР) індійця Лакшмі Міттала. До повномасштабного вторгнення АМКР здебільшого імпортував сировину для власного коксохімічного підрозділу. Проте у 2022 році, внаслідок блокади українських морських портів, підприємство було змушено налагодити постачання з Польщі та від українського виробника.

"Оскільки Метінвест втратив свої заводи у Маріуполі, ми можемо використовувати коксівне вугілля, яке могло б бути спожите там", – розповідав тоді гендиректор АМКР Мауро Лонгобардо в інтерв'ю німецькому виданню Stahl.

Ще одне металургійне підприємство – Дніпровський металургійний завод (ДМЗ) Олександра Ярославського. Останні роки він також продовжує споживати коксівне вугілля. Зокрема, за інформацією керівної компанії DCH Steel, у січні-вересні 2024 року виробництво металургійного коксу на ДМЗ становило 218,1 тис. тонн. Це лише на 0,4% менше, ніж у відповідний період 2023 року.

Галузь на голодному пайку

Українська металургія, попри втрати останніх років, намагається покращити своє становище. За даними Об’єднання підприємств "Укрметалургпром", у січні-вересні 2024 року металурги збільшили виробництво сталі на 28,2% відносно січня-вересня 2023 року – до 5,36 млн тонн. Для порівняння, за дев’ять місяців 2021 року виплавка сталі в країні сягнула 16,29 млн тонн. А вже за січень-вересень 2022 року – лише 5,53 млн тонн.

До початку повномасштабного вторгнення та окупації Маріуполя Україна виробляла 21,4 млн тонн сталі та була 14 найбільшим гравцем на світовому ринку виробництва сталі, зараз наша країна спустилася на 24 місце. Втім, асоціація Worldsteel за підсумками виробництва сталі у січні-серпні 2024 року підняла Україну на 20 місце.

За підрахунками голови ОП "Укрметалургпром" Олександра Каленкова, обсяги виробництва сталі цього року можуть сягнути 7,3 млн тонн що на 13% більше показників минулого року.

"Можемо догнати й до 10 млн тонн, якщо підприємства працюватимуть нормально. Але якщо ми втратимо морський коридор, Покровськ, триватимуть обстріли енергетичних об’єктів, виробництво навпаки може впасти", – зазначив очільник об’єднання.

Де металургам шукати заміну

У 2023 році в Україні було вироблено близько 3,5 млн тонн коксу і все вугілля для нього видобували у Покровську, розповів кореспондентам Reuters голова коксохімічного об'єднання "Укркокс" Анатолій Старовойт.

"Ми не знаємо, де взяти вугілля, якщо Покровськ буде захоплений. Важко завезти його імпортом, сьогодні не так просто завезти його морем", – зазначив він.

Частково у розв'язанні питання можуть допомогти американські шахти Метінвесту.

"Можемо закуповувати вугілля у ДТЕК, у Польщі та в наших шахт у США, а також імпортувати кокс. Це не буде безболісним", – заявляв нещодавно генеральний директор Метінвесту Юрій Риженков.

Якщо металургам вдасться налагодити ритмічне постачання імпортної сировини в нинішніх логістичних умовах, її ціна відобразиться на собівартості виробництва чавуну та сталі.

"Навіть зараз ми не можемо бути конкурентоспроможними щодо чавуну з російським експортом до Європи, але з імпортним коксом і коксівним вугіллям ніхто не буде купувати у нас чавун", – впевнений директор GMK Center Станіслав Зінченко.