Від гаражного виробництва до 150 000 пляшок на рік. Історія "Медовий Спас"

Медоварня "Медовий Спас" виробляє натуральні алкогольні напої з меду. Річний обсяг виробництва становить понад 150 000 пляшок, які купують в Україні та за кордоном. Платформа "Хорошоп" поспілкувалась із засновником медоварні Сергієм Липком про історію питних медів, їх виробництво та розвиток бізнесу.

Як все починалося

Сергій Липко протягом довгого часу займається наливками та настоянками, а 17 років тому зацікавився бджільництвом. Він розглядав це як хобі, використовуючи мед в особистих цілях, не для продажу.

Через це у нього залишалася сировина, з якою він почав експериментувати. Спершу він робив дистилят із меду. А одного разу відвідав семінар, де розповідали про варені питні меди. Остаточно ідеєю питних медів Сергій захопився, коли до нього потрапила стара робота Теофіла Цісельського, професора біології Львівського університету.

"Професор ще у 19 столітті стверджував, що держави, у яких немає можливості вирощувати виноград, але є мед, ягоди та фрукти — можуть бути винними державами. Мене настільки вразила ця ідея, і я замислився — Україна дійсно медова держава, входить до п'ятірки експортерів меду. У нас великі можливості з виробництва соків, але ми продаємо мед саме як сировину", — розповідає він.

Підприємець впевнений, що питний мед — це автентичний український продукт, який ще у стародавні часи активно вживався на території майбутньої України. Історична назва цього напою — медовуха. Проте, за словами Сергія, її спаплюжили у радянські часи.

"Вона асоціюється з горілкою поганої якості, у яку додають меду, щоб покращити її. Хоча історично медовуха була продуктом бродіння, а не дистиляту", — пояснює він.

Тому одна з його цілей — це відновлення та популяризація традиційного для українців напою.

Як виготовляють питний мед

Шлях Сергія до створення власної медоварні розпочався з гаражного виробництва. Протягом двох років він експериментував із двома різновидами питного меду — вареним і ставленим.

"З часом мене зацікавив більш натуральний продукт. Суть полягає в тому, щоб не варити меди, а робити їх методом натурального бродіння — вони мають назву ставлені", — розповідає підприємець.

В 2017 році почалася робота над рецептурою. Сергій мав понад 30 варіантів. Для того, щоб вибрати з них найкращі, він робив тестові партії по 100-200 літрів. В підсумку залишилося чотири рецепти, які стали основою для напоїв.

Виробництво питного меду займає близько року. Десь близько місяця йде ферментація, і майже рік триває його дозрівання за певної температури. Для виготовлення напоїв на медоварні підприємця використовується дороге високоякісне обладнання. Всього на виробництві працюють три людини — головний технолог та два оператори.

"Для гарного результату важливо витримувати технологічність процесу. Наприклад, має бути можливість підтримувати певний температурний режим. У процесі дозрівання температура повинна бути 11 градусів протягом року. Під час активної фази боїв у Київській області ми все одно дотримувалися цієї умови та не змінювали температуру", — наголошує підприємець.

Наразі медоварня випускає понад 150 000 пляшок продукції на рік. Але обсяг виробництва може збільшитися до 350 000 одиниць. Все залежить від наявності збуту – кількості замовлень та продажу. Технічна можливість для масштабування виробництва є і, за потреби, вже на наступний рік медоварня могла б виготовляти більше продукції.

Виготовлений напій продається під назвою "Сікера". За словами Сергія Липка, ця назва має шумерське походження.

"З маркетингової точки зору вирішили не використовувати назву "медовуха", щоб не пояснювати, що це не та медовуха, яка відразу спадає на думку. До того ж мед зараз не сприймають, як питний. Для більшості людей — це їжа. З цих причин ми назвали продукт сікерою. Шумери відрізняли медові напої і винні. Для них напої з винограду були вином, а напої з меду — сікерою", — говорить він.

Окрім "Медового Спасу", в Україні є близько 10 підприємств, які мають ліцензію на виробництво такого ж продукту. Але, за спостереженнями Сергія, більшість із них знаходяться на рівні гаражного виробництва та одиниці можуть виробляти питний мед у промислових масштабах. До того ж конкуренти в основному виготовляють варені меди, які не треба стабілізувати та підтримувати температурний режим.

Як реалізується продукція

Спершу медоварня намагалася реалізовувати свою продукцію через ритейл, а саме мережу "Мегамаркет". Втім згодом компанія відмовилася від цього співробітництва, адже такі торгові мережі завозять багато різного алкоголю.

"Там немає співробітників, які будуть пояснювати про наші напої покупцеві. Людина, яка не дуже розуміє, що це за товар, що це за напій — вона не купить, якщо їй не розкажуть детальніше", — ділиться Сергій Липко.

Замість співпраці з великими мережами, підприємець змістив акцент на невеликі мережі, де є продавці, які розповідають про напої клієнтам. Це сприяє кращому продажу. Тепер бренд "Сікера" представлений у кожній області України, у ресторанах та нішевих магазинах. Додатково компанія продає питний мед через інтернет.

"Продажі йдуть через інтернет-магазин на Хорошопі та Rozetka. Ми працюємо також зі спеціалізованими магазинами, такими як Bad Boy і VinoVino. Наші напої є у відомих закладах — ресторані сучасної кухні "Глек", Вursa, "Нота Кави" та в інших закладах. Додатково маємо гарні продажі у Facebook — там люди активно цікавляться продукцією, як і в інтернет-магазині", — говорить підприємець.

Окремий напрямок продажу підприємства — міжнародна торгівля. Компанія планує вийти на іноземні ринки та розвиватися там. Для цього бізнес вже експортує свою продукцію у Японію та Швецію. А також веде перемовини з Великою Британією та США. Пошук закордонних клієнтів і партнерів здійснюється різними способами.

"Зараз дуже багато варіантів — це різноманітні виставки, платформа Nazovni, прямі пошуки дистриб'юторів за кордоном, співпраця з посольствами, Торгово-промисловою палатою", — розповідає Сергій.

Виходу на іноземні ринки сприяє той факт, що іноземці знайомі з питним медом і для них це зрозумілий продукт. Лідером у цій сфері є США, та вони вкрай швидко розвивають виробництво напоїв із меду. Також меди добре розуміють у Великій Британії та Скандинавських країнах.

Як українці сприймають напої з меду

У 2022 році медоварня не працювала майже пів року. По-перше, виробництво знаходиться у Броварах, і дуже близько від нього йшли бої. По-друге, був сухий закон і алкогольні напої нікому було купувати. Крім того, деякі працівники роз'їхалися, хтось пішов у ЗСУ — двоє технологів медоварні зараз на фронті.

Коли компанія відновила роботу наприкінці літа, то Сергій помітив, що рівень продажу зріс. Пояснює він це тим, що у людей зник стереотип щодо українських алкогольних напоїв та їх порівняння з іноземними зразками.

"Наприклад, з двох однакових продуктів, французького та українського, люди за замовчуванням вважали, що іноземне краще. Зараз ситуація змінилася. Дуже добре, що нашого виробника підтримують, особливо, якщо це якісний продукт", — тішиться підприємець.

Які плани на майбутнє

"У нас величезні плани. Ми дуже хочемо створити стандарти медових напоїв, хочемо відродити цю галузь в Україні. Ми впевнені, що, якщо наш пілотний проєкт виробництва питних медів спрацює, то у цей бізнес прийдуть великі гроші. Ми вклали у наш бізнес дуже багато, мова не тільки про гроші. У нас важкий шлях, але якщо наш проєкт буде успішний — від цього виграють усі. Буде розвиватися агросектор, бджільницька галузь, з'являться нові робочі місця та нові можливості. Моя мрія: довести виробництво до 500 тонн продукції на рік", — підсумовує Сергій Липко.

Ігор Стольницький, СЕО платформи "Хорошоп", спеціально для LIGA.net