Відновлення великої приватизації. Що може завадити державі продати головні активи

Президент Володимир Зеленський 20 червня підписав закон про відновлення великої приватизації. Цей процес був розпочатий у 2018 році. Але двічі зупинявся. Вперше – через пандемію коронавірусу. Вдруге – через початок повномасштабної війни з Росією.

Серед об’єктів, запланованих під приватизацію, –  оператор теплових електростанцій Центренерго, виробник добрив Одеський припортовий завод (ОПЗ) та видобувник титанової сировини – Об’єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК).

Центренерго та охочі легко заробити

Центренерго держава намагається приватизувати вже десять років. Компанія була одним з найбільших виробників електроенергії в Україні. Оперувала трьома ТЕС: Трипільською – в Київській області, Зміївською – в Харківській області та Вуглегірською – в Донецькій. Наразі остання тимчасово окупована росіянами.

Спроби різним чином заробити на підприємстві призвели до величезних боргів. На Центренерго завжди хтось хотів нажитись. Під час президентства Януковича це була "сім'я". Казали, що вугілля туди постачали близькі до старшого сина президента компанії.

Під час президентства Петра Порошенка Центренерго потрапив до орбіти Ігоря Кононенка та Віталія Кропачова, який ставав головним постачальником вугілля для генерації.

Саме під час каденції Порошенка у Центренерго з’явилися борги, які можуть зруйнувати компанію. Триває судова тяганина з Укрдонінвестом Кропачова на понад 1,4 млрд грн. Причина в тому, що Центренерго не виконувало договір стосовно отримання вугілля від фірм Кропачова, які скуповували його на державних вуглевидобувних підприємствах. Договір був так укладений, що за незакупівлю палива Центренерго мало виплатити Укрдонінвесту штраф. Навіть якщо йому це вугілля не потрібне.

Крім того, Центренерго минулого року втратило контроль над Вуглегірською ТЕС через окупацію Світлодарська, а також має борг перед урядом на 1,01 млрд грн.

З 2019 року, за нового керівництва ФДМУ, на Центренерго був "зрозумілий" для Ігоря Коломойського менеджмент. Так, у січні-березні 2021 року завдяки цьому менеджменту Центренерго продало всю вироблену енергію компанії Юнайтед Енерджі з групи Ігоря Коломойського за ціною нижче ринкової. Зараз НАБУ відкрило кримінальне провадження проти вищезгадуваного трейдера.

Через ці фактори Центренерго переживає не кращі свої часи та близьке до того, щоб зупинити роботу. Продати таке підприємство буде вкрай складно.

За інформацією LIGA.net, яку підтвердили декілька джерел, голова Фонду держмайна Рустем Умєров у 2022 році пропонував компанію за символічні кошти Максиму Тімченку, гендиректору групи ДТЕК Ріната Ахметова. Але той відмовився.

Флагман хімічної промисловості

Одеський припортовий завод намагаються приватизувати понад 14 років. ОПЗ є одним з найбільших підприємств хімічної промисловості. Він спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, рідкого азоту, діоксиду вуглецю і рідкого кисню. Основною сировиною для підприємства є природний газ.

Крім того, ОПЗ є оператором морської перевалки, до якої веде аміакопровід Тольятті – Одеса. Наразі цей аміакопровід не працює через безпекові ризики – випари аміаку небезпечні для людини. Водночас окупанти вимагають його запуску, ставлячи це однією з умов подовження зернової угоди.

З 2017 року підприємство почало працювати за давальницькою схемою, яка передбачає, що приватна фірма надає ОПЗ газ, який завод переробляє на добрива і віддає їх компанії.

Ця схема була невигідна державі, але інших можливостей зберегти ОПЗ не було. Поступово це перетворювалось на схему. Ексголова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко намагався заробляти на цьому, протягуючи компанію Агро Газ Трейдінг. Ця схема була описана в релізі НАБУ в березні 2023 року.

У 2022 році ОПЗ зупинявся через постійні російські обстріли. Зараз завод знову намагатимуться приватизувати. Але з огляду на стан обладнання та борги попередніх періодів, його інвестиційна привабливість дуже сумнівна.

Титановий гігант

Під приватизацію готуються два великі гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК), що входять до Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК). Це Іршанський ГЗК та Вільногірський ГМК, які видобувають ільменітові, цирконієві та рутилові руди – сировину, яку використовує хімічна та титанова промисловість.

Раніше ці два заводи знаходились в оренді структур Дмитра Фірташа та постачали сировину на його Кримський Титан в Армянську Автономної Республіки Крим.

Після 2014 року держава розірвала договір оренди. Була створена ОГХК, яка об’єднала комбінати. Холдинг очолив Руслан Журило, якого пов’язували з головою фракції "Народний фронт" у парламенті Миколою Мартиненком.

Після поразки Петра Порошенка на президентських виборах у 2019 році ОГХК очолював Пітер Девіс, а потім Артур Сомов. Сомов є одним з фігурантів справи Сенниченка, про яку повідомляло НАБУ.

ОГХК у 2021 році хотіли приватизувати тричі. Але весь час приватизація відкладалася. Ексголова ФДМУ Сенниченко звинувачував в цьому уряд, бо той, за його словами, не міг "забезпечити гарантії захисту для іноземних інвесторів", які могли купити холдинг.

Однак, за версією НАБУ, ситуація була в іншому. Сенниченко домігся призначення "лояльних керівників", які умисно укладали невигідні для держкомпанії контракти з приватними фірмами на продаж сировини.

За словами члена правління ОГХК Дімітрі Каландадзе, є побоювання, що ОГХК може бути нецікавим для зовнішніх інвесторів. Однією з проблем цього активу є відсутність нових спецдозволів на видобуток копалин. Це може стати проблемою для потенційних інвесторів. Хоча  порівнюючи з Центренерго та ОПЗ, приватизувати ОГХК – найбільш реальна задача.