Як Аргентина докотилася до своєї економіки та нинішнього президента

Хав'єр Герардо Мілей 10 грудня офіційно склав присягу президента Аргентини. Більшість президентів країни, з часів повернення до демократії у 1983 році, вступали в повноваження саме цього дня.

Нинішній переможець президентських виборів став неочікуваністю. На початку року його не було у фаворитах. Але завдяки своїм радикальним ідеям щодо реформи країни вирвався у лідери та переміг у другому турі 19 листопада.

Хав’єр Мілей називає себе "анархо-капіталістом". Пропонує відмовитися від аргентинського песо та перейти на американський долар. Закрити центральний банк та скоротити державні видатки. Його порівнюють із Дональдом Трампом та називають правим популістом.

Що сприяло популярності таких радикальних ідей у Аргентині?

Надія ХХ століття

Аргентина – одна з найбільших економік Південної Америки. Світовий Банк зараховує її до upper middle-income country – країн із доходом вище середнього.

На початку ХХ століття країна вважалася однією з найперспективніших у регіоні. До речі, тут є велика українська діаспора. Проживає від 350 000 до 500 000 етнічних українців, за даними Посольства України в Аргентині.

З другої половини ХХ століття країна характеризується високою макроекономічною волатильністю. Відбулося кілька стрибків інфляції, сповільнення економічного розвитку. Якщо в 1900 році ВВП на душу населення було близьким до "багатих економік", у 2016 році воно становило лише 38% від цього показника.

Близько 40% населення перебуває за межею бідності, згідно з офіційними даними.

Політично все також не дуже добре. З 1930 року відбулося 6 переворотів, у 1983 році відновлено демократію.

На графіку нижче відображена динаміка зміни ВВП на душу населення Аргентини проти групи так званих "багатих країн": США, Австралія, Канада, Данія, Німеччина, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Велика Британія.

14 рецесій відбулося за період 1950-2016 років. Країна була у кризі близько третини всього часу з 1950 року, "відстаючи" лише від Демократичної Республіки Конго.

Хоча Аргентина досі має один із найвищих ВВП на душу населення у регіоні, темпи його зростання нижчі, ніж у сусідніх країнах.

На ілюстрації зображено ВВП на душу населення країн Південної Америки у 1980 та у 2023 роках. Аргентина зберігає високий показник для регіону, але зверніть увагу на прогрес Чилі. Також цікаво виглядає Венесуела.

Соєвий долар

Аргентина страждає від тризначної інфляції, яка у листопаді сягала 143%. З 1950 року країна стикалася з кількома періодами гіперінфляції. Останній завершився на початку 1990-х. У 1989 році зростання цін досягало 3000-4000 відсотків за різними підрахунками.

Центральний банк постійно підіймає облікову ставку з 2022 року, намагаючись впоратися з інфляцією та падінням курсу аргентинського песо. У жовтні вона досягла 133%.

За допомогою підняття облікових ставок центральні банки намагаються боротися з інфляцією. На графіку – порівняння інфляції в Аргентині та рівень облікової ставки. Як бачимо, підняття ставки не допомагає.

Власне, боротьба з інфляцією є одним із пріоритетів Хав’єра Мілея. Попередній уряд не зміг впоратися зі зростанням цін, довіри до аргентинського песо немає. Державний дефіцит компенсувався так званим "друком" песо. Водночас до витрат бюджету є питання.

Наприклад, міністр економіки та кандидат у президенти Серхіо Масса у період перед голосуванням витратив близько 1% ВВП на виплати пенсіонерам та самозайнятим, зменшив податки на доходи для більшості робітників.

За останні 20 років аргентинське песо стало однією з найбільш знецінених валют світу. На графіку – зміна вартості національних валют окремих економік за два десятиліття.

В країні діє близько 10 різних обмінних курсів. Офіційний курс дорівнює 362 песо за $1. Неофіційний у жовтні доходив до 1000 песо.

Для різних ситуацій можливі різні курси. Наприклад, уряд періодично впроваджує спеціальний курс для агровиробників, вищий за офіційний ("соєвий долар").

Приклади обмінних курсів аргентинського песо до долара США

* Malbec – сорт винограду, який використовується для виготовлення вина та вирощується в Аргентині

Найбільший боржник МВФ

Аргентина – найбільший боржник МВФ. Країна винна близько $44 млрд. У 2018 році президент Маурісіо Макрі отримав $57 млрд для боротьби з економічною кризою. 

Найближчим часом необхідно погасити ще $4 млрд, що буде вже проблемою нового президента.

На графіку нижче зображені найбільші боржники Міжнародного валютного фонду на жовтень 2023 року. Борг Аргентини значно перевищує зобов’язання інших країн. Україна на третьому місці.

З 2001 року Аргентина тричі оголошувала дефолт за міжнародним боргом: у 2001-му, 2014-му та 2020-му під час пандемії COVID. Резерви центрального банку падають та є на найнижчому рівні з 2016 року, що створює ризик виплат за боргами.

Аргентині довелося шукати нові шляхи підтримки своєї платоспроможності. Одним із них став китайський юань. Літом 2023 року оголошено про виплати за боргом МВФ коштом SDR (спеціальних прав запозичення), отриманих від Катару. Цього вдалося досягти завдяки своп-лінії з Центральним банком Китаю. Особливістю угоди є те, що це перша виплата боргу за допомогою юанів країною Південної Америки.

Своп-лінія тут фактично є позикою у одній валюті під заставу іншої. Тобто Китай погодився позичити юані, розуміючи, що вони підуть на оплату боргових зобов’язань.

До речі, в листопаді юань став другою валютою за використанням у світовій торгівлі після долара.

Мрії про доларизацію

На обрання Хав’єра Мілея інвестори відреагували позитивно. Global X MSCI Argentina ETF, що відображає вартість акцій найліквідніших компаній Аргентини, одразу зріс на 13,5%.

Перед новообраним президентом постає кілька економічних викликів: побороти інфляцію, впорядкувати обмінні курси, знайти кошти для погашення боргів або реструктурувати їх, впоратися з бюджетним дефіцитом.

В основі плану Хав’єра Мілея лежить ідея, що нинішня криза інфляції є результатом фінансування центральним банком бюджетного дефіциту. Доларизація зупинить цю практику, оскільки всі важелі впливу на валюту опиняться у Вашингтоні.

Перехід на долар дозволить врятувати економіку країни від інфляції. Точніше, інфляція відповідатиме американській, яка все одно значно менша (3,2% у США проти 143% в Аргентині).

Центральний банк повинен мати достатньо резервів для покриття наявної монетарної бази та конвертації зобов’язань у песо. Необхідно близько $36 млрд для переходу на долар. Резервів же може просто не вистачити для проведення реформи.

Для переходу необхідно зафіксувати курс песо до долара, за яким відбуватиметься конвертація. Далі можливі варіанти: обміняти всі песо на долари умовно "одномоментно", вивівши національну валюту з ринку. Чи перестати випускати песо, поступово зменшуючи їх кількість в обігу.

Перевагою доларизації є стабілізація економіки та швидке зниження інфляції. Однак це зменшує кількість доступних економічних політик. Наприклад, девальвацію задля отримання певної користі в торгівлі.

Аргентина вже мала досвід прив’язування песо до долара у 1991-2001 роках, для боротьби з гіперінфляцією та стимулювання економічного зростання. Курс було прирівняно 1 до 1. Коли сусідні держави почали девальвацію власних валют через кризи наприкінці 1990-х, економіка Аргентини постраждала. Після відмови від паритету валют, на країну чекала власна криза з дефолтом, рецесією, крахом банківської системи.

На графіку нижче – інфляція в Аргентині у 1970-2000 роках. Зверніть увагу на 1990-ті роки, коли інфляція була на рівні кількох відсотків. Це період дії Convertibility plan – прив’язки аргентинського песо до американського долара.

Відмова від національної валюти не така вже й рідкість. Американський долар є офіційною валютою восьми незалежних держав (Еквадору, Сальвадору, Зімбабве, Східного Тимору, Федеративних Штатів Мікронезії, Палау, Маршаллових островів та Панами).

В контексті Аргентини згадують Еквадор та Сальвадор, які перейшли на долар у 2000 та 2001 роках відповідно. До речі, у 2021 році Сальвадор включив біткоїн до переліку офіційний платіжних засобів, нарівні з доларом.

Ці країни є значно меншими економіками, проти Аргентини та її 45-мільйонного населення.

До того ж, доларизація не є рятівним колом від усього. Еквадор після переходу на долар поборов інфляцію, однак двічі оголошував дефолт за боргами.

(Не)достатньо енергії

Впровадження реформ може наштовхнутися на політичні перепони. Президент Аргентини має широкі повноваження, бувши головою держави, головою уряду, головнокомандувачем збройних сил. Зміни потребуватимуть політичної підтримки та компетентних кадрів.

Попри перемогу свого лідера, партія Хав’єра Мілея La Libertad Avanza не може похизуватися такими самими результатами. Це лише 7 із 72 місць у Сенаті (верхня палата парламенту) та 38 із 257 місць у Палаті депутатів (нижня палата). Партія не отримала жодного губернатора.

Натомість коаліція пероністських партій Unión por la Patria (UP, Союз за Батьківщину) отримала найбільше місць в обох палатах – 33 сенатори та 108 депутатів. Хоча все одно не отримала більшості. Друге місце за кількістю представників має коаліція Juntos por el Cambio (Разом до змін).

Для радикальних змін необхідна підтримка парламенту. Новому президенту доведеться домовлятися про створення коаліції. Тим часом, вікно довіри населення не таке велике. Хав’єр Мілей потрапляє у пастку реформ, коли позитивні зміни мають бути швидкими, а не розтягуватися на роки. Популярність у політиці – річ мінлива.