Керівник Держрибагентства Ігор Клименок – про контакти рибальських кланів та легальний вилов

Виконувач обов’язків голови Державного агентства меліорації та рибного господарства Ігор Клименок відповідає за реформу рибної галузі. Наразі це лише промисел на внутрішніх водоймах – через інтервенцію Росії неможливий промисел на Чорному та Азовському морях. Попри це, йдеться про десятки тисяч тонн риби та інших біоресурсів.  

Традиційна проблема промислового рибальства – слабке та корумповане державне управління. Як змінюється ця система, що дає реформа бізнесу та чи дійсно ефективна цифровізація? Як працюють електронні аукціони, чому лоти на них різні за обсягами та коли право на вилов стане багаторічним – про це LIGA.net поговорила з Ігорем Клименком.

Коли будь з ким починаєш розмовляти про рибну галузь, про вилов риби, то перше, що чуєш, – так це ж сектор, більша частина якого неконтрольована. Експерти губляться в масштабах тіньового обороту риби – одні кажуть про 50% від офіційного вилову, інші про 100%. Ви взялися за реформування рибної галузі – які його цілі, що будете робити із тіньовиками?

Щодо оцінки тіньового обороту риби, то треба враховувати експертний рівень оцінок. Я чув від деяких рибалок емоційні заяви про те, що тіньовий вилов у декілька разів більший за офіційний. З іншого боку, є аналітичний звіт, підготовлений BRDO, який робить висновок про 70-80% тіньового вилову.

Ваша оцінка?

Гадаю, тіньовий вилов досить великий, і це дійсно проблема №1.

Тому реформа має на меті усунення трьох проблем: тінізації вилову, корупції та зарегулювання діяльності рибалок. Треба позбуватися трьох проблем разом.

До вас про реформу рибної галузі голосніше за всіх було чутно в 2015-2017 роках, коли Держрибагентством керував Ярема Ковалів. Заявили, що треба забезпечити та мотивувати рибінспекторів. Але з тих часів офіційний вилов риби лише зменшився. Тепер кажуть, що все змінить еРиба – електронна система управління. Чому еРиба – це панацея?

Єдина державна електронна система управління галуззю рибного господарства (еРиба) не є панацеєю. Система еРиба це – лише інструмент досягнення цілей під час впровадження реформ, натомість всі чомусь говорять лише про еРибу.

Ми півтора року крок за кроком проводимо дерегуляцію. У бізнесу дедалі менше необхідності звертатися до працівників Держрибагентства. І ми надалі будемо мінімізувати прямі контакти бізнесу та держслужбовців.

Щодо детінізації, то найдієвіший шлях – це створити умови, коли бізнесу вигідно працювати "по-білому". Адже якщо ми перегнемо та почнемо вирішувати проблему лише завдяки жорсткому контролю, то стикнемося зі зростанням корупції.

Є зрозуміле та чітке рішення: відкриті, прозорі, пропорційно розподілені, конкурентні аукціони продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах. Ось тут нам вже потрібна цифровізація. І на початку 2023 року ми провели перші аукціони в електронній торговій системі "Прозорро.Продажі".

Як це працювало без таких аукціонів?

До Держрибагентства щороку приїздили "традиційні" промисловики та подавали заявки на отримання квот на добування. Спеціальна комісія розподіляла квоти та умови добування водних біоресурсів щодо кожного користувача. За цей час у такій системі виникли певні монополії, коли деякі суб’єкти рахували певні водойми своїми ледь не пожиттєво. Це призвело до створення неофіційних підсистем, які регулювали взаємини промисловиків та рибалок, – виникла така собі інфраструктура тіньового обороту ресурсу.

Ви сказали "неофіційні підсистеми". Йдеться про рибацькі клани?

Йдеться про повну відсутність конкуренції. Коли інші рибалки, можливо ефективніші, не могли легально отримати право на добування. А монополіст вже не займається покращенням свого матеріально-технічного стану. Ще один аспект – прості рибалки на цих водоймах дедалі більше залежать від таких монополістів, які диктують їм свої умови праці.

Отже, аукціони допомагають змінити таку систему та створити прозорий механізм розподілу державного ресурсу – риби та інших водних біоресурсів.

Як ви формуєте лоти на такі аукціони – чому різні обсяги вилову, види риб та знаряддя лову?

Перше: ліміт ресурсу щодо кожної водойми встановлюється щороку. Ліміти визначаються на основі науково-біологічних обґрунтувань та затверджуються згідно з порядком, визначеного урядом.

Друге: розподіл ліміту на квоти добування здійснюється відповідно до встановлених нормативно-правових актів і затверджується Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Третє: розподіл знарядь лову, суден та їх кількість здійснюється пропорційним шляхом відповідно до Правил промислового рибальства у внутрішніх рибогосподарських водних об’єктах та затверджених і юстованих Режимів рибальства у рибогосподарських водних об’єктах України.

Власне, так і формується лот.

А як ви встановлюєте кількість лотів? Адже від цього залежить конкуренція на торгах.

Тут є два принципи. Перший – це забезпечення доступності. Отже, на торгах ми застосовуємо коефіцієнт 1,4. Це означає, наприклад, що якщо раніше було 10 претендентів на вилов у конкретній водоймі, то тепер ми розраховуємо на 14 заявників.

Другий принцип – це уникнення концентрації права на добування "в одні руки". В 2023 році діяло обмеження не більше ніж 20% ресурсу водойми на одну пов’язану особу. Тепер, згідно з рекомендаціями АМКУ, обмеження – 14%.

Як ви перевіряєте пов’язаних осіб, бенефіціарів – у вас є відповідні фахівці?

У разі проведення перевірки залучаємо Мінюст або АМКУ – подаємо до них звернення. Перевіряємо також відсутність податкової заборгованості перед бюджетом, перебування в процесі банкрутства, несплачених штрафних санкцій або невідшкодованих збитків рибному господарству, застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних санкцій тощо. Так відсіюємо, наприклад, браконьєрів, осіб які потрапили до списків рішень РНБО та інших.

Хочу повернутися до результативності аукціонів. Якщо минулого року у нас в середньому на кожен лот було 2-4 претенденти, то цьогоріч ми маємо вже торги за лотами, де взяли учать 10 учасників.

Є такі дива: на Дністровському лимані за один лот ціна зросла більше ніж у 10 разів від стартової, до 4 млн грн, а за інший – на символічні суми 2-3 тис. грн. Ви проводили аналіз, чому так?

Залежить від знарядь лову, які закріплено у лоті. Якщо це невід, який є високопродуктивним, а також велика квота на добування, то такий лот дуже привабливий для великих гравців, і вони за нього жваво торгуються. Але ж є рибалки з меншими можливостями, тому є менші лоти і менш продуктивні знаряддя.

На 2024 рік ми підготували MIN-, MID-, MAX- та MACRO-лоти. Але навіть MACRO-лоти не перевищують 14% від загального обсягу ресурсу щодо певної водойми.

Є прецедент, коли компанія виграла декілька різних лотів, зокрема і MACRO-лот, але така перемога змусила її відмовитися від двох менших лотів, що були виграні до цього, тому що сумарна кількість ресурсу за всіма лотами перевищувала 14% від загальної кількості.

Де ж тут місце для еРиба? І для чого вона взагалі потрібна, коли є аукціони?

еРиба – це саме про дерегуляцію, спрощення доступу. З жовтня 2023 року вже працює перший модуль еРиби – декларування. Це аналог європейської системи ліцензування – тепер вхід у рибогосподарську галузь відкриває саме декларування. Компанія або ФОП, які мають намір займатися промисловим виловом водних біоресурсів, в Єдиній державній електронній системі управління галуззю рибного господарства заповнюють щорічну декларацію. Це проста, навіть елементарна, процедура. Просто декларуєш свій намір брати участь в аукціонах укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів, наявність матеріально-технічної бази, відомості про рибоприймальний пункт.

Далі, якщо компанія стала переможцем аукціону, після укладання договору, подається в тій  самій системі еРиба уточнювальна декларація. В ній зазначається номер лота переможця, які саме судна та їхня кількість будуть задіяні, скільки та які знаряддя використовуватимуться, який саме рибоприймальний пункт використовуватиметься для обліку добутих водних біоресурсів, а також додається підтвердження про сплату перших 25% від ціни реалізації лота. Все – декларування завершене, без жодного контакту чиновника та бізнесу.

Наступне – видавання дозволу. У дозволах зазначено конкретний ресурс, який дозволено до вилову, конкретні знаряддя лову та їхня кількість, конкретні судна, інформація про РПП. Усі процеси інтегруються в електронній системі, про яку ми ведемо з вами мову.

Наступний наш крок, що буде впроваджено вже за кілька місяців, це коли для кожного переможця, який отримав дозвіл (користувача), через систему відкриються електронні журнали обліку добутих водних біоресурсів. Щоразу, повертаючись з промислу, рибалка вноситиме до нього відповідну інформацію щодо обсягів виловленого ресурсу.

Такі журнали вилову – тільки паперові – є і зараз. Для чого треба саме електронний – чи це не зайве ускладнення для рибалок, для бізнесу?

Для рибалок електронна форма не має складності. Вони без проблем використовують сучасні системи навігації, наприклад. Ми ж отримуємо оперативний та працюючий інструмент щоденного моніторингу та контролю за виловом. До речі, впровадження електронних журналів є у рекомендаціях наших європейських партнерів.

Щодо паперових журналів – є складності із їх оперативними перевірками. Є питання щодо коректності та своєчасності заповнення. Отже, тут є підґрунтя для корупції. І цю низку проблем прибирають електронні журнали.

Електронні журнали теж треба перевіряти – на відповідність фактичному вилову. І це треба робити не віртуально, а реально. І тут усе залежить від інспекторів – тобто, від людського фактора не уникнути.

У таких іграх завжди два гравці – не лише інспектор, але і бізнес. Для ефективного контролю ми використовуємо складну систему, яка має чотири елементи.

Перший – це заходи державного контролю, але наразі в більшості випадків вони під мораторієм, ми їх не проводимо. Другий елемент – рибоохоронні рейди. Перевірка дотримання правил, режимів, знарядь лову, суден, рибоприймальних пунктів тощо.

Однак існують сумніви в їх раптовості. Адже когось можуть попередити.

Тому важливий третій елемент – постійний дистанційний контроль, який можливий завдяки цифровізації. Саме він підвищує якість рейдів. Одна з ключових складових – це онлайн-моніторинг суден. На кожному судні встановлюється система GPS-контролю. Для океанічних та морських суден – це дороговартісні та складні системи, а для невеликих риболовних суден – недорогі GPS-трекери.

Що ми бачимо завдяки моніторингу суден? Ми завжди знаємо, де саме є судно, яке має дозвіл на вилов, його маршрути переміщення, час перебування на водоймі, активність та статичність промислових операцій. Якщо воно на деякий час пропало з наших "радарів", то це – "ризик-фактор" та привід для інспектора виїхати та встановити причини.

Можливо, трекер вийшов з ладу?

Якщо трапилась така ситуація необхідно повідомити орган рибоохорони. Коли ви проводите легальні операції з вилову, то ніщо не заважає повідомити про вихід з ладу трекера. Якщо ж повідомлення немає, то виникають запитання.

Наступне: така цифрова система – журнали та дистанційний контроль – дозволить скасувати звіти про обсяги вилову, адже електронний облік дає наявну картину в прямому режимі. Ми отримуємо дані про стан справ щодня, а не раз на місяць.

Описана вами система регулювання рибним промислом – це копія з якої країни?

Звісно, ми використовуємо регламенти ЄС. Усі країни ЄС мають схожу модель. Так, Україна має свої особливості: в Європі немає таких водосховищ, як на Дніпрі. Тому ми адаптували "морську" європейську історію до наших внутрішніх водойм з урахуванням сучасних викликів та потреб бізнесу.

Ми не вигадуємо велосипед. Ми готуємо галузь до євроінтеграції. Тому просто йдемо за відповідними регламентами ЄС у цій галузі.

У Верховній Раді чекає на голосування законопроєкт про простежуваність, який дозволить відслідковувати рух виловлених водних біоресурсів від водойми до місця реалізації кінцевому споживачу. Його впровадження зробить прозорою рибну галузь на всіх етапах. Тоді бізнесу буде недоцільно, а інколи занадто дорого, бути в тіні.

Як змінилася статистика щодо штрафів та збитків, накладених на бізнес? Наскільки інструменти впливу діють на порушників для того, щоб було вигідніше працювати "по-білому"?

До минулого року діяла складна, заплутана методика розрахунку завданих збитків для підприємств-порушників. На нашу думку, вона надавала можливості для маніпуляцій. Можна було використовувати різні (інколи занадто занижені) ціни на рибу, по-різному оцінити шкоду, завдану рибному господарству. Були випадки, коли на одній водоймі комусь нараховували збитки, які в рази відрізнялися від нарахованих збитків для інших.

Тому ми ініціювали, і Кабмін нас підтримав, застосування єдиних підходів як для юридичних, так і для фізичних осіб. Адже заподіяна під час вилову, наприклад, білуги шкода однакова, незалежно від того, хто виловив таку унікальну рибу – промисловик чи рибалка-любитель. До речі, за вилов білуги порушнику потрібно компенсувати збитки в розмірі 100 тис. грн.

Щодо статистики штрафів, то стан справ такий:

За результатами проведених рибоохоронних заходів за 2023 рік було встановлено 14 536 адміністративних правопорушень законодавства в рибній галузі, зокрема 164 правопорушення користувачами рибогосподарських водних об’єктів. Відповідно на правопорушників були складені адміністративні протоколи та накладено штрафні санкції на загальну суму 1 982 830 грн. Під час встановлення обставин скоєння вказаних порушень вилучено 55 908,442 кг незаконно добутих водних біоресурсів, що спричинило завдання збитків державі та рибному господарству загалом на суму понад 160 млн грн.

Є питання від промисловиків, від бізнесу: чому аукціони на вилов риби лише на рік? Рибалки кажуть, що з погляду ощадливого ставлення до ресурсу, допомоги в зарибленні, доцільніше давати право вилову на два-три роки. Як ви ставитеся до такої пропозиції?

Логіка у такому підході є. Дозвіл на декілька років надає бізнесу можливість планування, розширює горизонт діяльності та інвестицій. І для державного апарату спрощується контроль – менше аукціонів, адже їх кількість – 480-560 на рік. Але є два бар’єри. По-перше, чинне законодавство чітко встановлює, що дозвіл на ресурс надається на один рік. По-друге, є нормативне обмеження, що ліміти на виловлювання щодо кожної водойми також встановлюються на один рік. Тому прямо зараз ми не можемо збільшити термін дозволу. Ми розглядаємо можливість змін, які дозволять збільшити цей термін до трьох або п’яти років.

У 2024 році офіційні обсяги промислового вилову риби зростуть?

Скажу так. Затверджені ліміти на 2024 рік дають рибалкам можливість виловити більше, ніж у 2023 році. Спираючись на наукові дані, цього року ми на 5-7% збільшили ліміти вилову риби майже на всіх водоймах. Далі все залежить від рибалок, погодних умов, обмежень з боку військових щодо безпекової ситуації на водоймах.

До речі, ви наводили дані, що вилов 2023 року, за даними за січень-листопад, зменшився. У нас вже є попередня статистика за весь 2023 рік – промисловий вилов риби зріс на 20%.