Віталій Кропачов був одним із найбільших вугільних бізнесменів часів президентства Петра Порошенка, створюючи конкуренцію Рінату Ахметову. За чутками, він впливав на безліч державних підприємств. 

Читайте нас в Telegram: головні новини коротко

Але й зараз Кропачов є активним гравцем на енергетичному, логістичному та медійному ринках України. Його компанії судяться з Центренерго, беруть участь в аукціонах Фонду держмайна та створюють новий політичний телеканал. 

Про це та багато іншого в інтерв’ю Віталія Кропачова LIGA.net.

- Ви перемогли в аукціоні на купівлю Білгород-Дністровського порту, але потім відмовилися від підписання угоди із Фондом Держмайна. Ви мали проблеми з Фондом, які не могли врегулювати?

Під час листування з ФДМУ ми попросили певні документи, зокрема аудит та інші технічні питання, але не отримали відповіді. Нам було простіше втратити 18 мільйонів, ніж ризикувати втратити набагато більшу суму. 

Найбільша розбіжність, яка стосувалася відсутності певних документів. Сторона фонду вважає, що на період воєнного часу, у разі приватизації, ці документи не потрібні. Своєю чергою, ми переконані, що під час продажу і технічний, і фінансовий аудит мали провести. Також має бути дозвіл Антимонопольного комітету (АМКУ), який за цієї угоди та проведення просто не встигав його надати. Ми пояснювали і намагалися врегулювати питання з погляду закону, щоб нам не виставили жодних штрафних санкцій тощо. Тому, умовно кажучи, 18 мільйонів на тлі можливих штрафних санкцій від оборотів групи компаній від АМКУ – менша цифра.

- Ви також брали участь в аукціоні на купівлю Усть-Дунайського порту. У вас є бажання купувати порти та займатися логістичним бізнесом?

Ми маємо бажання займатися бізнесом в Україні. Логістичним бізнесом компанія займається дуже давно. Протягом понад 20 років ми були власником логістичної компанії у Донецькій області. Ми керували залізничним транспортом (мається на увазі "Сніжненавантажзтранс". – Ред.) Тому для нас це не новий напрямок.

- А зараз маєте логістичний бізнес?

Є звичайно. Вагони, локомотиви все є.

- Як ви ставитеся до Рустема Умерова та роботи Фонду державного майна (ФДМ)?

Чиновник. Людина, призначена Верховною Радою. На своєму робочому місці.

- Ви вважаєте його більш ефективним, ніж Дмитра Сенніченка?

Сенніченка я взагалі не вважаю ефективним власником, виходячи з його діяльності щодо тієї ж компанії "Центренерго" та решти.

Сенніченко наклеїв на себе багато української символіки і кричав про те, що він урапатріот, а згодом виявився просто злодієм і не більше. Я вважаю, що він один із найнеефективніших керівників, які були у ФДМ, якщо не брати там Трубарова (Віталій Трубаров в.о. голови ФДМ у 2017 – 2019 роках. – Ред.).

Хлопець, який програв нам усі суди зі своїми висловлюваннями на адресу мене та нашої компанії. Він також здебільшого зробив купу негативу в контексті приватизації "Центренерго".

- …Але активно декларував, що все продасть іноземцям.

Питання не у декларуванні, розумієте? Декларувати можна все що завгодно. Є реальні речі. У нашій країні, коли ми, скажімо, щось говоримо, ми розуміємо, що ми це можемо зробити, ми стикаємося здебільшого з певним негативом чиновників, які роблять усе навпаки. Продати великі компанії або заводи іноземцям це добре, звичайно. Але спробуйте сьогодні як простий український бізнесмен відкрити свій бізнес за кордоном чи спробувати там щось купити.

Яка іноземна держава вас підтримуватиме у цьому разі? Ніхто. Усі розвинені країни виборюють можливість не продавати землі іноземцям, виступаючи за присутність лише місцевих громадян. До будь-якого бізнесу, до якого ти заходиш, ти маєш або взяти місцевого, інакше просто не зможеш стати власником, вести цей бізнес. Це скрізь. Цивілізована держава завжди захищає свого громадянина та свого бізнесмена. У нас виходить все навпаки.

Усі чули ці записи Сенніченка, розмови, цинічні речі. Люди за 3 копійки продавали час свого перебування, точніше купували час свого перебування на посаді. У цьому проблема, що немає відповідальності. Ось він побешкетував, розвернувся і поїхав. А записи якого року нам показали?

- 2020-го

Тоді питання, чому йому дали виїхати? Ось у мене питання, чи записи були набагато раніше, опублікували їх набагато пізніше. Чому? Мабуть, домовився. Тому він в Іспанії відпочиває.

- Ви виграли суд щодо "Центренерго". Суд ухвалив рішення стягнути на вашу користь 1,26 млрд грн. Ексгендиректор компанії Володимир Єгоров каже, що 50% боргу безпідставні.

 Є конкретика, пов'язана із договірними відносинами. У цих договірних відносинах усе записано. Це традиційний договір, який укладається усіма іноземними компаніями. Правило називається бери або плати. Ми мали контракт на той період часу, коли індикатив ціни був 2800 грн. Ми уклали угоду.

Це була публічна угода – договір був опублікований на біржі, на яку прийшли ми. На момент укладання угоди з нами ціну було визначено по 2400 грн.

Я вже, звичайно, не займаюся операційною діяльністю, але довелося під час цих інсинуацій з'ясувати, що там відбувалося. За цим договором, компанія-трейдер відвантажувала Центренерго вугілля у повному обсязі. Центренерго ні з того ні з сього ухвалює рішення розірвати договір. Водночас вони написали заяву на нашу компанію правоохоронним органам про те, що ми недопоставили вугілля. Ініціаторами всього процесу були вони (після зміни керівництва компанії у 2019 році. – Ред.).

Щодо оплати й таке інше. Центренерго відмовилось приймати вугілля, відповідно до договору. Не провела з нами жодного листування, жодних звичайних процесуальних дій, які була зобов'язана провести, згідно з договором та законодавством. Тобто самостійно, в односторонньому порядку, люди нібито розірвали договір. До того ж шахта та підприємство, яке мало поставити вугілля, зазнали збитків, пов'язаних з тим, що немає куди продавати вугілля. Відтак усі збитки були виставлені Центренерго. Далі ми отримуємо таку історію. Центренерго в процесі судів максимально затягує час. Тобто вони розповідають про те, що у них вугілля прийшло не тієї якості й таке інше, коли акти всі підписані. Тобто всіляко маніпулюють. Вони все розуміють. У кулуарних розмовах виходять на керівника, пояснюють йому, щоб якось домовитись.

Говорять, що вони винні. Але публічно вони постійно висловлюються негативно у наш бік. Щодо штрафних санкцій, вони виставлені в повному обсязі згідно з договором. Не більше, не менше.

Але це ще не все. Питання в тому, що затягування розгляду з боку Центренерго призводить до того, що вони самі зазнають збитків. Ось зараз 1,2 млрд присудили. Внаслідок своїх маніпуляцій, публічних висловлювань, вкидів у пресу, тиску на суддів вони забезпечили рішення про новий перегляд справи. Скинули його на першу інстанцію. Але ніхто не задумався про те, що поки розгляд триватиме повторно, штрафних санкцій ще на 400 млн набіжить. 

- Центренерго перебуває зараз у жалюгідному стані. Компанія має борги. Вони багатьом винні. Якщо рухатись так далі, то Центренерго стане банкрутом, підприємство зупиниться, українці в центральному регіоні залишаться без світла.

По-перше, на сьогодні борги існують і без цих 1,2 млрд. Тобто там є зовсім інші борги, які нас не стосуються. І якось це підприємство не зупинилося, нічого з ним не сталося. Це перше. По-друге, вони не мають грошей. По-третє, є мораторій на стягнення. Тут питання про звичайну господарську діяльність. Дії Центренерго спричинили збитки для ланцюжка підприємств. Зокрема трейдеру, який сплачує податок на прибуток. А грошей по факту немає. Тоді постає питання: трейдер має платити до бюджету? Так. Тоді Центренерго має платити? Так.

Центренерго написали заяву до правоохоронних органів за цим договором. Ну, не питання. Компанія (Укрдонінвест. – Ред.) теж написала, наскільки я знаю, на Центренерго зі свого боку. Але це нічого не дасть. Є звичайний суд. Все одно рано чи пізно ми отримаємо рішення суду. Але ніхто не говорить про те, що сьогодні треба отримати рішення суду та завтра стягнути з них борг. Що в них можна забрати? Нічого. Вони не мають грошей. А неефективна робота Центренерго здебільшого розпочалася з 2019 року. У 2019 році компанія Центренерго отримало перші збитки від некоректного, неякісного менеджменту та продажу електроенергії з дисконтом до 70%. За такої роботи, звичайно, цю компанію довели до банкрутства.

- Декілька років тому ви хотіли купити Центренерго за 6 млрд грн. Ви готові зараз купити його?

Через рік після того конкурсу, що не відбувся у 2018 році, Ernst & Young дав оцінну вартість цієї компанії не $200 млн, не $210 млн, а лише приблизно $68 млн. Сьогодні знову є декларації про те, що ось ми зараз продамо. Якщо підходити з позиції закону, знову будуть питання. У нас Центренерго – це єдиний комплекс, що налічує три теплові електростанції: Трипільську, Зміївську та Вуглегірську. Основний актив, який генерував електроенергію, це все-таки Вуглегірська ТЕС. Вона окупована. Це перше. А друге: для приватизації цього об'єкта потрібно якось його підготувати. З'ясувати його оцінну вартість, наприклад. Однозначно, це зробити не вийде. Навіть якщо зробити розподільчий баланс і продавати окремо Трипільську та Зміївську ТЕС... Хто поїде на окуповану територію на Вуглегірську ТЕС робити оцінку, робити розподільчий баланс? Це неможливо.

Це все знову маніпуляції, знову розповіді про те, що ми щось продамо якимось чином у межах якоїсь потреби. Сьогодні компанія перебуває у жахливому стані. Але це залежить від ефективності керівництва ФДМУ.

- Тобто виходить, що у Центренерго більше боргів, ніж ця компанія коштує?

Я думаю, що так.

- У Вас є шахта Краснолиманська у Донецькій області. Вона розташована неподалік лінії фронту. У цьому районі бувають часті обстріли.

 Так, на фабрику був приліт.

- Як зараз працює шахта? Як люди ходять у забій, добувають вугілля? Чи стало людей менше?

Там була певна прогалина. Знову ж таки, це прогалина держави, яка не вчасно ухвалила рішення про броню для підприємств енергетичного сектору. Із запізненням трохи це ухвалили. Лише минулого тижня тільки ухвалено рішення про те, що протягом 10 днів мають дати відповіді на бронювання людей…

У зв'язку з тим, що багато людей роз'їхалися, переїхали до інших регіонів, робітників фактично не вистачає. Це перше. Шахта працює не найкращим чином. Але я гадаю, у всіх так. Чому? Тому що більшість шахт на сході. Хтось далі від лінії фронту, хтось ближче. Усі викручуються як можуть. Шахта сяк-так працює. Цієї зими, завдяки "Лиманці" у мешканців Києва було більше електроенергії. Дарницька ТЕЦ повністю була на нашій сировині.

- А куди ви постачаєте вугілля зараз переважно?

На меткомбінат та енергетикам. Енергетикам небагато.

- У вас є збагачувальна фабрика "Україна" у селі Михайлівка та Миргородський збагачувальний комбінат. Там такі ж проблеми із людьми?

Скрізь проблеми з людьми, не можна сказати, що всі зміни укомплектовані. Так мені повідомляє керівництво компанії. Дві фабрики працюють, одна стоїть.

- Ви створили канал Ukrainian World News (UWN). Це нетипово, тому що у нас зараз канали закриваються. А ви відкрили телеканал. Телеканали зазвичай збиткові. Скажіть, який був сенс створювати його? Це політичний проєкт? Чи шукатимете якусь бізнес-модель?

Я розумію, що всі мають питання щодо створення каналу, про його фінансування. І чомусь більшість людей вважає, що це політика. Мене політика взагалі не цікавить. Мене цікавить бізнес. Канал UWN – не єдиний медійний ресурс, яким я володію. Незважаючи на те, що зараз ринок реклами просів, я бачу перспективу його зростання надалі.

На сьогодні на ринку дуже багато добрих фахівців, зокрема журналістів, представників інших медійних професій. Люди втратили роботу із закриттям каналу ТРК "Україна" (Ріната Ахметова. – Ред.), інші канали також скоротили штат. Зарплати у сфері зараз нижчі, ніж до війни. Утримання каналу не є якимись шаленими грошима. Але цей актив можна буде капіталізувати пізніше. У тому числі, можливо, і через подальший продаж.

Все залежить від економіки країни, її розвитку. Тобто яким чином вона працюватиме, які галузі приноситимуть прибуток? Ми вже зараз займаємося опрацюванням ринку реклами, зокрема ми вже маємо плани на вересень-жовтень.

- Як ви ставитеся до Віктора Медведчука та його бізнесу?

Ніяк не ставлюся, ми не знайомі.

- Не негативно, і не позитивно?

З погляду його дій та вчинків – я, як і всі українці, ставлюся до нього негативно. Ми маємо правоохоронну систему, яка розслідує його справу.

- У вас на каналі працює Петро Мага, ексведучий 112 каналу. А генеральний продюсер у вас – Ольга Гіржева, яка працювала на каналі News One Віктора Медведчука. Коли ви працевлаштовували цих людей, вас не турбувало, що вони працювали у Медведчука?

На це питання відповів нещодавно міністр культури України Олександр Ткаченко. Зокрема, він сказав: "Вони працювали, але зараз усвідомили та працюють, дотримуючись редакційних правил".

Я на це запитання відповім просто: якщо щодо цих людей, конкретно щодо Маги, є якісь претензії з боку правоохоронних органів, або щодо нашого генпродюсера, я готовий розглянути питання про звільнення цих людей з каналу. Наразі ми працюємо на перемогу України – це завдання, яке я поставив перед колективом.

Щодо їхньої роботи на тому каналі, я думаю, це не їхня позиція, а позиція Медведчука. Він був власником каналу.

- Ну все одно. Вони ж не узгоджували кожну свою дію із власником каналу?

 Чи можна зараз вказати пальцем на тих, хто сьогодні перебуває в орбіті влади та запитати, де вони були раніше? Хтось був у ОПЗЖ, хтось був ще десь. Люди не прилетіли з іншої планети, ми всі тут жили і житимемо. Я ще раз пояснюю: готовий звільнити тих, до кого будуть претензії з боку правоохоронних органів. Наразі жодних претензій немає. На UWN немає і не буде жодної проросійської політики. Ми – український канал. 

Коли ми запустили UWN, то писали всіляку нісенітницю, що, мовляв, ми купили у Медведчука його канали, купили у них обладнання. Повна маячня. Чому ніхто не пише, що коли 1 березня було влучання у київську телевежу, півтора місяця на обладнанні моєї компанії працювало повністю все.

- На обладнання телеканалу "Ера", правильно?

Так. Ось усе йшлося на нашому обладнанні. І ми за це не взяли жодної копійки, не просили ні грошей, жодних інших моментів.

- Ви не боїтеся, що через те, що у вас на каналі працюють люди з каналу Медведчука, на вас повісять ярлик "проросійського хлопця"?

Слухайте, ну, це вже інсинуація. Мої дії, починаючи з 2014 року, не дозволяють ні вам, ні правоохоронним органам нікому говорити про те, що я якийсь там проросійський хлопець. Я не хизуватимуся певними моментами, які відбувалися в той період часу, і тим, що я зробив для нашої країни.

- Що зараз відбувається зі справами НАБУ щодо ваших компаній із закупівлею на державних шахтах Селидіввугілля, Мирноградвугілля, ШУ "Южнодонбаське №1"?

У нас є звернення до всіх інстанцій. Періодично ми ставимо запитання. Жодних претензій до мене у правоохоронних органів немає. Знову ж таки, це медійна історія, я досконально знаю, хто її роздмухує. Вдаватися у подробиці не хочу.

Я ще раз поясню. З погляду моєї роботи з державними підприємствами я завжди був зацікавлений в одному. Мені потрібна сировина для збагачувальних фабрик, бо не вистачає свого ресурсу для повноцінної роботи.

Чому ми працюємо зараз із ДТЕК? У ДТЕК я беру вугілля на збагачення. І державні підприємства мене також цікавлять як клієнти. Тому я завжди був зацікавлений у тому, щоб вони більше добували та більше давали мені вугілля. І щоб компанії-трейдери платили їм наперед гроші за вугілля, купували його.

Це викликало в когось невдоволення. Тому мені важко судити про те, що відбувається із цими справами. Чим це закінчиться, я також не знаю. Ця справа скільки триває? Слідчі дії я мав 25 січня 2018 року. Я нікуди не поїхав, нікуди не втік. Мене викликали кілька разів, ставили запитання. Я пояснив свою позицію.

 У мене питання інше. Так, ми працювали з Центренерго, ми працювали з державними підприємствами зі збагачення, купували вугілля. Але що зараз із вугільною промисловістю, що зараз із Центренерго?

- Ви родом із Чистякового Донецької області, раніше він називався Торез. Як Ви бачите подальший розвиток регіону? Він має розвиватися так само, як до 2014 року, у тому ж руслі?

Донбас завжди був промисловим регіоном. Я думаю, поки він таким і має залишатися. Говорити про те, як його розвивати, це як займатися кунг-фу теоретично. Давайте подискутуємо про те, що ми всі можемо. Ми сьогодні не розуміємо, що там залишиться, яка інфраструктура, в якому стані?

- А якщо не вийдемо на межі 1991 року?

Як буде, ні ви, ні я не знаємо. Це ще раз кажу  – теорія кунг-фу. Необхідна конкретика. Закінчиться війна – думатимемо. На сьогоднішній момент вугільне виробництво затребуване. Насамперед – у металургії.