Олексій Чернишов – про зруйновану інфраструктуру, видобуток газу і фінанси Нафтогазу

Зараз Нафтогаз є однією з ключових компаній від якої залежить життєдіяльність країни. За останній час НАК "Нафтогаз-України" зміцнився, приріс новими активами, в тому числі конфіскованих. Ми не підіймали питання, щодо можливого призначення Олексія Чернишова в Кабінет міністрів, але детально поговорили про роботу Нафтогазу.

Що стосується Нафтогазу, Чернишов почувається впевнено. Фінансовий стан компанії вдалося покращити завдяки зменшенню споживання газу і відсутності імпорту, розрахункам з боку громад і дебіторці від Газпрому, який програв Нафтогазу арбітраж.

Найболючіша проблема на сьогодні – стан інфраструктури підземних сховищ газу (ПСГ), яку системно знищують російські терористи.

Які фактори впливають на доступність газу з ПСГ цієї зими? Що буде після закінчення транзитного контракту з Газпромом 31 грудня цього року? Які фактори вплинули на зменшення рентних платежів і збільшення прибутку? Що відбувається навколо Укрнафтобуріння та запровадження системи корпоративного управління в групі компаній Нафтогазу? На ці запитання в інтерв’ю LIGA.net відповідав голова правління НАК "Нафтогаз України" Олексій Чернишов.

Про руйнування росіянами газової інфраструктури

Чи можна сказати, скільки підземних сховищ газу (ПСГ) було виведено з ладу? Наскільки все погано зараз і чи можливо відновити обладнання?

З першого дня вторгнення об’єкти Групи Нафтогаз перебувають під постійними дроновими та ракетними атаками. Ми відчули на собі концентровані атаки по наших ПСГ, які відбуваються з кінця березня цього року і є доволі послідовними.

Проте це не вплине на стале проходження опалювального сезону та процес закачування і зберігання газу, який нам потрібен на сезон 2024/2025 років.

Звісно, атаки мають певні наслідки, але наше підприємство "Укртрансгаз" постійно займається відновленням та ремонтом пошкоджених об’єктів. Крім цього, ми працюємо над їх додатковим захистом.

Якщо взимку будуть посилені атаки по обладнанню ПСГ, чи їх можливо буде швидко відновити?

Такі ризики існують, і ми їх розуміємо. У нас є план відновлення і певний підхід до запасів технологічного обладнання для цього.

Попри те, що у нас є резерви – але резерви теж можуть закінчуватись, – ключовою є наявність ППО для захисту наших об’єктів.

Тобто загальна підготовка держави до зими, а це тепло і світло, має три компоненти. Компонент один – це здатність відновити великі станції, які генерують електрику. Це відновлення дасть нам певний значний обсяг електричної генерації.

Другий компонент – це додаткове так зване когенераційне децентралізоване обладнання. Воно також дасть певний об'єм.

А третій компонент – здатність ППО це все захистити. Тому я б не розглядав питання генерації, відновлення, додаткової генерації без прив'язки до додаткових систем протиповітряної оборони.

Зараз внутрішні приватні видобувники газу не закачують його в ПСГ, а продають вам, щоб ви закачували. Іноземні контрагенти Укртрансгазу теж припинили користуватися послугами зберігання газу в ПСГ?

Сьогодні закачується газ різних наших клієнтів, різних видобувників. Насправді у приватного сегмента є можливість продавати певний об'єм на ринок.

Те, що залишається, вони закачують у наші ПСГ. Ми не викуповуємо у них весь газ, а тільки ту кількість, яку вони пропонують.

Наша загальна система ПСГ становить 31 млрд кубометрів. Вона найбільша в Європі. Безумовно, для України як окремого споживача це вдвічі більше, ніж нам потрібно. Історично ми завжди надавали послугу зберігання нашим європейським партнерам – трейдерам.

На жаль, у 2022 році об'єм зберігання іноземцями скоротився майже до нуля через війну. В 2023 році нам вдалося знайти аргументи і заспокоїти їх, мотивувати закачати 2,5 млрд кубів. Це багато насправді. На той момент це вартість приблизно $1,5 млрд, і тут важливо розуміти, що жодних гарантій щодо ризиків цим компаніям ніхто не надавав. Я вважаю, що це найбільша "тимчасова" інвестиція за період великої війни в Україні. Це довіра до Нафтогазу і довіра до країни від міжнародних партнерів.

Цього року також плануємо залучити подібний об'єм у наші підземні сховища. Ми очікуємо серпневого спреду, який може змотивувати іноземних трейдерів зберігати газ у нас. Тому що тільки бізнес-складова є мотивуючим фактором. Плюс у вересні-жовтні європейські сховища вже переповнені.

Чи можуть бути відключення газу у населення наступної зими?

Такий сценарій не прогнозується. Нафтогаз має достатні об'єми природного газу. Ми забезпечимо домогосподарства наших споживачів, яких у нас більш як 12 мільйонів. І ви бачите, що на сьогодні газ залишається найбільш стабільним джерелом енергії в країні.

Група Нафтогаз фактично контролює всі сегменти видобутку, транспортування, зберігання, розподілу і продажу газу. Це дає нам можливість бути стабільним постачальником, розуміти весь ланцюг створення цієї енергії. Плюс я хотів би нагадати, що ми займаємося також генерацією тепла.

Зараз у ПСГ 9,3 млрд кубів. НАК каже, що до зими хоче закачати 13 млрд кубів. Тоді треба закачувати близько 40 млн кубів на добу. Закачування ж становить 22 млн кубів на добу. Чи зможете ви виконати те, що запланували?

Повернімося до цього запитання 1 листопада. У нас була теплою минула зима, ми почали закачування раніше. Ми закачали за цей період на 400 мільйонів більше, ніж за попередній період. Зараз щодо темпів закачування ми йдемо планово. Друга половина липня, серпень, вересень завжди є ключовими у закачуванні газу. Зараз ми будемо закачувати понад 30 млн кубів на добу.

Про транзит газу з Росії

Перед новим роком закінчується транзитний договір з Газпромом, після чого у росіян будуть розв’язані руки, і вони потенційно можуть почати бити по компресорах, які забезпечують прокачування газу через нашу ГТС. Чи є такі ризики і чи щось робиться для протидії цьому?

Україна перебуває у повномасштабній війні, і такі ризики є для всіх сфер нашого життя. Але ми не можемо йти на компроміси з совістю в таких речах.

У багатьох країнах питання транзиту сприймаються доволі популістично. По нашій трубі проходить 14 мільярдів кубометрів газу на рік. Це 4% від усього споживання газу європейськими країнами на рік. І це мізер. Очевидно, що 4% не можуть впливати ані на ціну, ані на дефіцит газу. Але ми все одно чуємо багато галасу від наших сусідніх країн Центральної Європи щодо можливого припинення транзиту.

Я можу чітко вам сказати, що Нафтогаз не продовжуватиме транзитну угоду з компанією "Газпром". Перемовини ми не ведемо і не плануємо вести.

З іншого боку, наша ГТС є одним з ключових активів держави. Вона дозволяє нашій країні бути певною мірою у вищій лізі енергетичного бізнесу. Тому що ГТС забезпечує досить суттєвий потенційний об'єм транспортування.

А якщо ми ще згадаємо про наші сховища, ми розуміємо, що це певна pole position (вигідна позиція. – Ред.). Тому я вважаю, що стратегічно ГТС повинна працювати. Бо ми маємо доступ до ринку збуту в майбутньому, коли Україна стане експортером газу.

Ми не маємо права зупинити цю систему. Бо якщо ми зупинимо її, європейський ринок за кілька років переорієнтується на інших постачальників.

Тому у нас така дилема. З одного боку, ми не можемо працювати з Газпромом, а з другого – наша ГТС повинна працювати, її треба утримувати. Зараз тільки Нафтогаз переказує більше ніж мільярд доларів на рік ОГТСУ, щоб ця система працювала.

Насправді ми шукаємо альтернативні рішення. Наприклад, на нас виходили бізнеси із Азербайджану. Зокрема, компанія Socar (найбільший державний холдинг Азербайджану. – Ред.). Але зараз поки не має готового рішення. І про це рано говорити.

Про монопольне становище Нафтогазу

До Нафтогазу відійшли облгази, які належали групі РГК (Регіональна Газова Компанія. – Ред.) Дмитра Фірташа. Чи впевнені ви в тому, що Фірташ не відсудить цей бізнес?

Можу сказати, що сьогодні компанія "Газорозподільні мережі України" (ГРМ) стабільно працює та покращує свою ефективність.

Роками контроль за розподілом, який належав групі РГК, приводив до втрат газу. Зараз ефективність розподілу та газового балансу більш стабільна, ніж була за минулої системи.

Можливо, це не так помітно через те, що газорозподільні мережі і так належать державі. Тобто фактично держава виконує свою функцію через державну компанію. І ми бачимо, що це стабілізує якість постачання.

Облгази для нас – нова сторінка. Це додатково 50 тисяч співробітників, які долучилися до Групи Нафтогаз. Ці люди, особливо ті, хто працює в прифронтових регіонах, щодня ремонтують мережі, важко працюють, щоб зробити газопостачання сталим та стабільним.

Сьогодні нам вдається підтримувати стабільність постачання. Передусім завдяки працівникам облгазів і комунальних служб, які фактично ризикують життям та здоров'ям кожного дня. На жаль, у нас є фатальні випадки щодо цього.

Як ви вважаєте, чи було б доцільно в майбутньому, після війни, приватизувати бізнеси Нафтогазу, щоб на ринку не було монополії?

Великий бізнес, вертикально інтегровані компанії, зазвичай, можуть мати ознаки монополії. Але монополія не є гріхом, а от зловживання монопольним становищем і порушення антимонопольного законодавства є неприпустимими.

Безумовно, частина активів Групи Нафтогаз у майбутніх періодах, післявоєнних, є потенційним приватизаційним об'єктом. Дійсно, в більшості країн газорозподіл – це традиційно приватний бізнес, який конкурує між собою. Це фактично впливає на якість послуг, на ціну послуг, яка стає ринковою.

Думаю, що певні нестратегічні бізнеси Групи Нафтогаз з часом можуть бути об'єктами приватизації.

Які передумови цієї приватизації? Перше – це завершення війни. Друге – це відкриті, чесні, транспарентні умови проведення таких торгів, аукціонів. Напевно, це буде наслідком вже успіху окремих важливих реформ у цілком зрозумілих галузях. Передусім в судовій системі.

Ми знаємо, що після проведення конкурсів потім суди можуть їх скасувати. Тому чи готові ми до цього? Чи готові ми до проведення таких якісних приватизаційних речей? Напевно, на цей момент – ні. Відразу після війни, на другий день, можливо, ще ні. Але це залежить від наших успіхів у реформуванні держави саме під час війни. Це час, коли країна має бути реформованою.

З огляду на вертикальну інтеграцію Групи Нафтогаз від видобутку до постачання газу, чи розглядаєте ви приєднання до Групи Одеського припортового заводу (ОПЗ), щоб переробляти газ на добрива?

Я вважаю, що Нафтогазу ще треба здійснити багато дій для покращення ефективності роботи активів, які вже входять до нашої групи. Ми сконцентровані на цьому. А також на стабільності постачання та захисту наших об’єктів. Поки йде війна, приєднання названого вами бізнесу дає нам додаткові ризики (ОПЗ виробляє аміак. – Ред.).

Що відбувається зараз навколо Укрнафтобуріння (УНБ), яке минулого року увійшло в Групу Нафтогаз? Чи залишаються ще сподівання, що суд поверне можливість компанії видобувати газ на Сахалінському родовищі?

Ситуація, яка складається навколо УНБ, є трагічною для галузі. Ми втратили в балансі суттєву цифру видобутку газу. Традиційно це приблизно 0,6 мільярда кубометрів. На жаль, ситуація затягується.

Судові спори не ведуть до можливості відновити Укрнафтобурінню видобуток. Більш того, це затягування призводить до зменшення майбутнього об'єму, тому що виробництво вже стоїть певний час. Для мене особисто це трагедія.

Ситуація з УНБ і відповідає на запитання – чи готові ми до приватизації? Поки у нас є такий кейс, він дуже ілюстративно показує, куди ми можемо прийти, в яку ситуацію.

Ми планували, що з другого півріччя почнеться видобуток і компанія повернеться в гру. Зараз ми відкорегували прогноз, що це буде четвертий квартал. Я дуже сподіваюсь, що у четвертому кварталі вони розпочнуть видобуток.

Про Укргазвидобування

Чому з посади гендиректора Укргазвидобування (УГВ) звільнився Олег Толмачов?

Олег Толмачов є дуже професійним керівником з міжнародним досвідом. І я радий, що свого часу запропонував йому очолити УГВ. Він доклав багато зусиль, перебуваючи на посаді, для розвитку і досягнення тих показників, які ми маємо.

Олег – громадянин США. Він розмірковував над тим, щоб повертатися в США у певний період часу. Щоразу ми знаходили аргументи для продовження його роботи тут. Але він вирішив з особистих причин повернутися до Штатів.

До речі, вже запропонував Олегу Толмачову роботу в Групі Нафтогаз, на посаду, яка не передбачатиме його фізичного перебування в Україні.

Зараз ринкова ціна газу без ПДВ, без транспортних тарифів становить приблизно 12 гривень за куб. Населення отримує газ за 7,99 грн/куб. Які це втрати приносить Нафтогазу та УГВ? Коли можливе обговорення підняття тарифу для населення?

Я хотів би нагадати, що зараз діє мораторій на будь-яке підняття цін на природний газ. Ціна визначена, і вона не буде змінюватись. Я публічно заявляв у цьому році, що ми усвідомлюємо це і беремо на себе гарантію постачання природного газу в тих самих об'ємах, за тими цінами, які визначив Кабмін.

Якщо говорити про майбутнє, то ми маємо дбати про загальну лібералізацію ринку енергії, яка є великою проблемою для України. Наприклад, сьогодні міста постачають тепло за регульованими тарифами, щодо яких також діє мораторій.

Для розуміння. За тарифами підприємств теплокомуненерго (ТКЕ) тепло коштує в середньому 1600-1900 гривень за гігакалорію. Ми постачаємо їм газ по 6,18 без ПДВ. У тарифі значної кількості підприємств – 4-5 грн без ПДВ. Тобто цей тариф ні за яких умов не може навіть покрити ту занижену ціну, за якою Нафтогаз постачає газ ТКЕ.

Це призводить до того, що розрахунки з нами є частковими. Нафтогаз отримує за регульовану ціну ще й не всю суму грошей. Можливо, половину, можливо, 60 відсотків. Все перетворюється на дебіторку, яка зростає. У нас є рекордна дебіторка за ці роки.

Якщо зараз зробити всі ціни ринковими, то яка повинна бути ціна за куб газу для населення і ціна за гігакалорію від ТКЕ?

Поки діє мораторій, на це питання відповідати недоцільно.

За 2023 рік УГВ наростило видобуток газу, а рентних платежів сплатило майже вдвічі менше. Чому так сталося?

Все дуже просто. Близько 4 місяців 2022 року ми сплачували ренту з комерційної ціни. А в 2023 році було змінено законодавство, і ми розраховували ренту вже із ціни ПСО (покладення спеціальних обов'язків. – Ред.). Це єдина причина, чому це так.

Тобто зараз рента нараховується на ціну фактичного промислу, а тоді був період, коли чотири місяці вона виплачувалася за старим законом. Тому не шукаймо тут чорну кішку, тому що Нафтогаз є національною компанією, яка діє в національних інтересах.

З одного боку, рента менше. А з другого – податки більше, дивіденди більше. Тому надходження у бюджет тільки зростають. У 2024 році ми плануємо сплатити приблизно 100 мільярдів гривень загальних податків, зокрема ренту і всі місцеві та загальнонаціональні податки. Я хотів би також нагадати, що нещодавно Нафтогаз сплатив 14 млрд грн консолідованого прибутку за 2023 рік.

Консолідований результат Нафтогазу за 2022 рік був мінус 80 мільярдів. А вже у 2023 році ми сплатили майже 14 мільярдів у бюджет. Було сплачено 92 мільярди гривень податків минулого року. Очевидно, що ми – опора для бюджету країни.

А яка причина того, що за 2022 рік збиток майже 80 мільярдів, а в 2023-му є значний прибуток?

Чинник номер один – це те, що ми не імпортували газ, а споживали виключно український. Будь-який імпорт газу за чинного ПСО – це автоматичний збиток.

Чинник номер два. Ми значно покращили розрахунки з нашими споживачами, з домогосподарствами. Ми значно покращили наші розрахунки з містами. Щоб ви розуміли, міста нам ніколи не сплачували в попередні роки більше ніж 50-60% за спожитий газ. А зараз є міста, які на 100% сплатили за газ. Це все завдяки тому, що ми почали з містами та мерами спілкуватись. Місцеве самоврядування треба поважати та вирішувати його проблеми, йти на діалог.

І чинник номер три – поліпшення розрахунків контрагентів, яке дозволило змінити підходи до резервування ресурсів для компенсації сумнівних боргів.

Які фактори дозволили збільшити обсяги буріння і наростити видобуток газу?

У 2023 році було пробурено 88 нових свердловин. Зараз є значне зростання капітальних вкладень у розвиток газового видобутку. І ми це відчуємо у 2024-2025 роках. Якщо говорити про наші плани на 2024 рік, зверніть увагу, це 13,8 УГВ і 1,1 Укрнафта – це близько 15 мільярдів кубів сукупно.

Реформа корпоративного управління в Нафтогазі

Кабмін активно впроваджує реформу корпоративного управління, яка напряму стосується компаній, що входять до складу Нафтогазу. Як ви оцінюєте цю реформу? Чи допомагає вона ефективно працювати бізнесам Нафтогазу та приносити прибутки, або навпаки, приносить більше проблем через погіршення керованості?

У НАК "Нафтогаз України" наглядова рада розпочала працювати з січня 2023 року. Це був важливий крок уперед. Перше, що я зробив після призначення на посаду, це звернувся до прем’єр-міністра з проханням допомогти створити наглядову раду. Я впевнений, що це найкраща наглядова рада в Україні, яка і допомагає нам приносити прибуток.

Далі ми створили наглядову раду в підприємстві "Укрнафта". Тепер наглядова рада буде створена в Укртатнафті.

Також важливо, що для обрання членів у наглядову раду ми долучаємо міжнародні HR-компанії, які допомагають нам формувати наглядові ради з професійних людей.