Щоб відстежити автобус і записатись до лікаря: як і навіщо активісти домагаються відкриття даних

Перевірити, коли приїде автобус, записатися онлайн до лікаря, знайти у відкритому доступі інформацію про бізнес-партнера. Для нас це вже звичні речі. Вони стали можливими завдяки відкритим даним. 

Відкриті дані – це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизовану обробку електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Відкриті дані допомагають контролювати роботу державних органів, покращувати державні сервіси та створювати нові послуги та інструменти, боротися з корупцією. На їх основі вже створено десятки продуктів: онлайн-сервісів та аналітичних модулів, застосунків і чат-ботів, якими щомісяця користуються до 7 млн українців.   

Дані відкривають державні установи у співпраці з Міністерством цифрової трансформації, а рушійною силою у цьому напрямі також можуть бути активісти та журналісти. Зокрема, саме під тиском громадського сектору депутати ухвалили закон "Про доступ до публічної інформації", а потім внесли зміни до нього, давши чітке визначення поняттю "відкриті дані".

Що сьогодні відбувається зі сферою відкритих даних в Україні та як долучитися до процесу відкриття даних? Про це ми поговорили з координаторкою спільноти OpenUP Надією Бабинською у партнерському матеріалі з Міністерством цифрової трансформації та USAID / UK aid проєктом "Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах/TAPAS".

Чому відкриті дані це важливо? Яка від них конкретна користь для звичайної людини?

Більшість покупців не цікавляться, звідки в магазині взявся хліб, але купують його щодня. Так само більшість українців користуються перевагами відкритих даних, не замислюючись, хто і як їх отримав та посприяв, щоби вони стали відкритими. 

Але відкриті дані допомагають кожному з нас щодня. Наприклад, завдяки відкритим даним будь-хто може дізнатися, коли приїде тролейбус (наприклад, через застосунок EasyWay). Журналісти на основі відкритих даних проводять розслідування та викривають корупцію. Чиновники можуть ухвалити рішення, які будуть справді ефективними (наприклад, побудувати мережу громадського транспорту, спираючись на аналіз пасажиропотоків). Підприємці перевіряють доброчесність своїх майбутніх бізнес-партнерів, щоб уникнути шахрайства (наприклад, через сервіси Opendatabot та Youcontrol). 

На вашу думку, наскільки Україна просунулася у відкритті даних на регіональному та національному рівнях?  

У нас дуже прогресивний закон "Про доступ до публічної інформації". І те, що там включене поняття про відкриті дані, – також чудово. Є підзаконний акт – Постанова 835 про відкриті дані (Постанова "Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних". – Ред.), де містяться вимоги, принципи і перелік наборів даних для оприлюднення, яка постійно оновлюється. Основа дуже потужна. Питання в імплементації і спроможності уряду (як загальнонаціонального рівня, так і місцевої влади) забезпечити їх виконання.  

Чому законодавство часто не виконується держустановами?  

Через комплекс проблем: починаючи від політичних та фінансових і технічних – до нестачі людських ресурсів. Бо зазвичай дані – це похідна розвитку інформаційних технологій в тому чи іншому відомстві. Держоргани зобов’язані це робити, але у них часто немає потрібної техніки, розуміння, як працювати з даними, та відповідних людей. А буває, що просто не хочуть, бойкотують оприлюднення. Часто певні дані є у держустанов, але вони їх не публікують, бо це може викрити корупційні схеми.

Інколи відомства публікують величезні PDF-файли або дашборди, або діаграми, говорячи, що це відкриті дані. Але це називається оприлюдненням публічної інформації, а не відкритими даними. 

Потрібно розуміти – якщо ви оком можете розпізнати ці дані, це не робить їх відкритими. Ви можете розпізнати слова у сканкопіях, скомпонованих у PDF-файл, а комп’ютер зазвичай не зможе. А якщо там відсканована таблиця на кілька десятків сторінок? Якби такий файл був у машиночитному форматі замість сканованих сторінок, робота з даними займала би набагато менше часу.

Що має зробити держава, щоби покращити цю ситуацію?  

Це комплекс дій та заходів. Зокрема, забезпечення якісного контролю за виконанням законодавства, інвестиції в сферу відкритих даних, розвиток інформаційних технологій з вимогою оприлюднення даних, консультативна підтримка.

Питання в тому, хто контролює дотримання закононів у сфері відкритих даних. В Україні це має робити офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, але це складно робити якісно, у них немає ні людського, ні технічного ресурсу на це. І це призводить до того, що навіть хороше законодавство не виконується. 

Як громадські активісти та організації "підштовхують" державні органі відкривати інформацію?

Усе залежить від того, з яких причин той чи інший орган не відкриває самостійно дані, які мають бути оприлюдненими. Загалом весь процес відбувається у кілька етапів. Ось, наприклад, як ми робимо в OpenUp.

Спершу ми комунікуємо з розпорядниками інформації, пишемо запити та звернення. Пояснюємо, яке законодавство передбачає відкриття даних, і пропонуємо свою допомогу. 

Якщо бачимо, що установа погоджується та готова дотримуватися закону, чекаємо і допомагаємо пришвидшити процес. Також популяризуємо інформацію про ці дані та їхню користь. 

Якщо і це не допомагає – ми звертаємося до Уповноваженого з прав людини про захист нашого права на інформацію та йдемо до суду.   

А хто ще здійснює адвокаційну діяльність у сфері відкритих даних?  

Є проєкти, які створюють навчальні матеріали для різних цільових аудиторій про відкриті дані. Є USAID / UK aid проєкт "Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах/TAPAS", що надає міжнародну технічну допомогу Уряду в сфері відкритих даних. Є спільноти, які проводять різноманітні заходи з використання відкритих даних. Існує, наприклад, фундація  DEJURE, яка активно адвокує відкриття судових даних. Є Офіс ефективного регулювання BRDO, який адвокує відкриття даних про бізнес.

Якщо ж говорити про OpenUp, то ми є горизонтальною спільнотою, не організацією, проєктом, а групою небайдужих, і вже четвертий рік займаємось адвокацією оприлюдненням тих даних, які уряд не оприлюднює. Зараз ми реалізуємо проєкт з популяризації використання відкритих даних RAPID, який підтримало Посольство США, а також ведемо з десяток судових процесів за відкриття даних. 

Ми домоглись оприлюднення всього набору Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на Порталі відкритих даних, а також продовжуємо адвокувати  відкриття даних фінзвітності компаній з боку Державної служби статистики (Держстат).

З вашого досвіду, з якими перешкодами та складнощами стикаються активісти під час роботи над відкриттям даних? 

Це – дуже довго. Наприклад, боротьба за те, щоб відкрити усі дані Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тривала два роки. У 2017 році користувачі могли отримати лише третину реєстру у формі відкритих даних, а доступ до решти був платним. Ми провели адвокаційну кампанію та подали судовий позов. Лише нещодавно Міністерство юстиції оприлюднило у формі відкритих даних усю ту інформацію, яка є в реєстрі. 

Але такі затягування часто призводять до появи додаткових проблем у процесі відкриття даних. Наприклад, з 2018 року активісти OpenUP судилися щодо доступу до даних ДАБІ (Державної архітектурно-будівельної інспекції України). Поки суди тривали, інспекцію встигли розформувати, а дані почали частково оприлюднювати. Водночас, екс-представники ДАБІ продовжували в судах переконувати, що відкрити ці дані неможливо. Суди часто приймають їхню сторону. 

Нещодавно був суд з Вищою радою правосуддя з оприлюднення історичних даних 2017 року. На жаль, Верховний суд вирішив, що я мала одразу після ухвалення Постанови 835 оскаржити порушення моїх прав, і що громадяни мають лише пів року, щоби позиватися щодо неоприлюднення того чи іншого набору даних. 

Виходить, якщо протягом шести місяців після ухвалення Постанови, в яку включений той чи інший набір даних, ми не помітили, що якісь дані не були оприлюднені, вже не можемо подавати судові позови про їх оприлюднення. Це дивна і небезпечна логіка, адже ми не можемо перевіряти щодня Портал відкритих даних. 

Чи є інші проблеми, які ви помічали, пов’язані з відкриттям даних? 

Звісно. Одна з найбільш поширених – ви можете добитись того, що дані будуть відкриті, але держустанова просто не буде їх оновлювати, допоки ви не звернете її увагу на це.  Це порушення принципу відкритих даних про оновлюваність.   

Інша проблема, з якою часто стикаються активісти, – коли відомство опублікувало дані, але у неправильному форматі, неповні або неякісні. Тоді формально посадовці вважають, що виконали вимогу і відкрили дані, але якщо там неправильний формат, то це не відкриті дані, а просто опублікована інформація. Але в такому випадку стає важче адвокувати відкриття, бо формально вже все відкрили і часом люди відмовляються бачити різницю. 

Які дані досі не є відкритими, але могли би бути відкриті?  

Таких дуже багато. Це і дані фінзвітності компаній від Держстату, тексти рішень з Єдиного реєстру судових рішень, і дані державних будівельних та галузевих норм, дані страхових полісів, дані земельного кадастру, дані державних наукових інституцій, геопросторові дані (генплани, зонування тощо), дані медичної статистики, дані про навколишнє середовище тощо.  

Як сьогодні Мінцифра, яка відповідає за впровадження політики відкритих даних, підтримує роботу з їх відкриття та допомагає активістам?  

Мінцифра формує політику відкритих даних, забезпечує функціонування порталу відкритих даних та допомагає популяризувати відкриті дані. Тут треба ставити запитання, – а що далі? Ми зробили хороший закон, хорошу постанову, а що далі? Це питання потребує більше уваги, більше комунікації з зацікавленими сторонами, більше ресурсів. 

Як, на вашу думку, можна було би популяризувати відкриті дані, щоби більше людей зрозуміли їхню цінність та навчилися ними користуватися?  

За допомогою продуктів і сервісів на їхній основі. Бо дуже складно пояснити людині, у якої низький рівень комп’ютерної грамотності, що таке JSON, CSV, RDF тощо (формати відкритих даних. – Ред). Тому найкраще працює популяризація зрозумілими функціями – коли ви виходите на зупинку і дізнаєтеся, коли приїде ваш транспорт, скільки коштів з держбюджету отримала ваша школа, чи є потрібні ліки у найближчій аптеці.

Загалом на рівні держави потрібно підвищувати рівень цифрової грамотності серед населення. Бо вміння працювати з даними – це вміння здійснювати обчислення за допомогою електронних засобів. Поки що у нас навіть люди, яким у зв’язку з роботою потрібно вміти працювати з відкритими даними (журналісти, аналітики, громадський сектор) часто не розуміють, як це робити, тому стикаються з проблемами. 

В Україні потрібно включати у цю діяльність виші, щоби ті використовували відкриті дані, створювали продукти і сервіси на їх основі в межах семінарів, практикумів, наукових робіт. 

Запитання, яке, напевне, найбільше цікавить початківців у війні за дані. Як активісту чи журналісту дізнатися, що певні набори даних, які ніде не публікуються, насправді є в якомусь відомстві, і що їх можна відкрити?  

Це – складно. Потрібно читати законодавство: які є повноваження того чи іншого органу, за що він відповідає та яку інформацію збирає, які реєстри веде.  

Незабаром Мінцифри має затвердити методологію для проведення інформаційного аудиту. Для більшості органів влади і місцевого самоврядування це буде перший аудит, і, сподіваюся, за його результатами активісти зможуть дізнатися, які набори даних є в розпорядженні різних органів. Це може частково допомогти в адвокації відкриття даних.  

Якщо людина хоче розібратися, як працювати з даними, – що вона має зробити?  

Якщо говорити про невеликі об’єми інформації – достатньо мати базові навички роботи з таблицями Excel чи іншого табличного редактора.  

Якщо ми говоримо про великі масиви даних, такі як Єдиний державний реєстр судових рішень, – для цього вже потрібні навички програмування, потрібно знати, які програми та бібліотеки використовувати.  

В будь-якому разі почати можна з розуміння, як прочитати той чи інший файл. 

***************** 

Відкриття даних – це загальносвітовий тренд, і Україна тут серед лідерів. Важливо і далі об’єднувати зусилля, аби досягти стратегічної мети – побудови зручної, прозорої та підзвітної своїм громадянам держави. А свій внесок може зробити кожен, просто скориставшись порталом  "Дія. Відкриті дані", який пропонує низку можливостей як для держорганів – розпорядників даних, так і для ІТ-спеціалістів, представників бізнесу, громадських організацій, стартап-спільноти та звичайних користувачів.

* Матеріал підготовлено за підтримки USAID / UK aid проєкту "Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах/TAPAS", що реалізується Фондом Євразія, та у партнерстві з Міністерством цифрової трансформації України.