У квітні 2023 року Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія та Словаччина заборонили імпорт зернових та іншої сільськогосподарської продукції з України, оскільки, на їхню думку, вона надходила на їхні ринки за заниженими, демпінговими цінами.

Згодом, унаслідок рішення Європейської комісії, ці країни зняли загальну заборону на експорт, але залишили ембарго на постачання чотирьох зернових та олійних культур – пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику. Спочатку заборона діяла до 5 червня, а потім була продовжена до 15 вересня. У липні країни звернулися з проханням ще раз продовжити заборону на імпорт, цього разу до кінця року.

Нині Болгарія та Румунія готові відмовитися від ембарго на підтримку України. Польська влада натомість оголосила, що не буде відновлювати імпорт, незалежно від рішення Брюсселя.

І хоча економісти, проаналізувавши фінансові наслідки заборони для польського ринку, в принципі погоджуються, що вона не має економічного обґрунтування, оскільки ціни на зерно на ринку регулюються глобальними подіями, а не рішеннями окремих країн, польський уряд, схоже, непохитний.

Однак є один важливий чинник, який слід враховувати в цьому рішенні. На 15 жовтня у Польщі заплановані парламентські вибори, і голоси виборців, які представляють аграрний сектор, можуть зіграти ключову роль у розв'язання питання про перемогу чи поразку нинішньої провідної верстви. Тому рішення уряду на цьому етапі зняти "захисну парасольку" з польського ринку зернових є малоймовірним.

Що може зробити Україна? Гадаю, Києву слід діяти прагматично, тобто дочекатися результатів виборів і повернутися до переговорів.