Міста, вільні від домашнього насильства: як UNFPA допомагає громадам досягти цієї амбітної мети

Кожна п’ята в Україні жінка постраждала від насильства. Втім, це проблема – не лише конкретної родини, а загалом держави. Понад 200 мільйонів доларів на рік втрачається через наслідки насильства. Вже майже сім років UNFPA в Україні працює для покращенням ситуації. Чому найбільші результати досягаються в муніципалітетах та як Фонд допомагає містам ставати кращими – у нашому матеріалі.

37-річна дніпрянка Марина* із серпня цього року мешкає в міському притулку. Після чергового побиття, яке скінчилося лікарняною палатою, жінка остаточно вирішила – так далі тривати не може, й замість повернення додому звернулася за допомогою до центру соціальної підтримки "Мамине щастя". Поки її доньки гостювали у бабусі під час літніх канікул, жінка за допомогою психологів потроху прийшла до тями. Тож, коли її зустрів чоловік Микола* після роботи з вмовляннями повернутися додому, вона точно знала, як має поводитися, завдяки складеному в притулку плану безпеки. Марина зайшла до магазину з проханням зателефонувати в поліцію. Коли стикнулася з байдужістю, зателефонувала туди самотужки. Тоді чоловік вибив телефон, а згодом при правоохоронцях вдарив жінку у вухо. Працівники мобільної групи поліції з протидії домашньому насильству винесли кривднику терміновий заборонний припис, а вже незабаром з фахівцями безоплатної правової допомоги жінка домагатиметься у суді винесення обмежувального припису строком на пів року та розлучення з кривдником.

Історія Марини – не поодинока. Втім, вона наочно демонструє важливість взаємодії міських відомств. За словами Марини Земенкової, директорки "Центру підтримки дітей та сімей "Мамине щастя"", який фактично є притулком для постраждалих від насильства, з такими випадками працює ціла команда фахівців. "Ми повинні вилікувати душу, налагодити психоемоційний стан жінки, щоб вона змогла далі повноцінно продовжувати життя", – каже директорка. Крім психологічної допомоги та соціальної підтримки, постраждала отримує захист з боку правоохоронців та юридичний супровід від фахівців вторинної правової допомоги. Усі ці відомства – ланки муніципальної системи з попередження та протидії гендерно зумовленому насильству, яку Фонд ООН у галузі народонаселення допомагає розбудовувати громадам у межах проєкту "Міста та громади, вільні від домашнього насильства".

Що таке "Міста та громади, вільні від домашнього насильства"

Проєкт започаткували у 2020 році за підтримки урядів Великої Британії та Канади як продовження роботи UNFPA в межах національної програми боротьби з гендерно зумовленим насильством. З 2015 року UNFPA працював з проблемою запобігання та протидії насильству в східних регіонах України, де була оголошена гуманітарна ситуація. Згідно з дослідженням, проведеним UNFPA у 2014 році, кожна п’ята жінка в Україні зазнала сексуального чи фізичного насильства. Війна на Донбасі лише загострила проблему. 

"Тоді нашим завданням було забезпечити надання перших необхідних послуг, а також координацію дій міжнародних організацій з підтримки постраждалих в гуманітарному контексті. Тож фокус був на наданні першочергової допомоги. Паралельно ми почали працювати з окремими містами з формування механізмів реагування на домашнє насильство й згодом зрозуміли, що це найбільш ефективна взаємодія", – зазначає керівниця програми UNFPA з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству Олеся Компанієць. 

Особливої актуальності робота з муніципалітетами набула після ухвалення закону про децентралізацію, а згодом – "Про запобігання та протидію домашньому насильству". За ним відповідальність за реалізацію комплексу заходів для боротьби з проблемою насильства покладається на органи місцевого самоврядування. Серед них зокрема – створення системи спеціалізованих послуг для постраждалих осіб, розробка та виконання місцевих політик у сфері, координація та взаємодія різних органів й проведення інформаційних кампаній. 

Марина Хонда отримує подяку від UNFPA Україна за успішну розбудову системи запобігання та протидії домашньому насильству, фотограф Володимир Шуваєв

"Якщо у 2015 році це було одне з питань на порядку денному соціальних служб, нині ситуація змінилася кардинально. Все більше розуміння, що питання насильства важливе й стосується не лише постраждалих осіб, а й безпеки в містах. Крім того, виділяється набагато більше ресурсів для подолання проблеми. На мою думку, це найчесніший показник пріоритетності питання для влади", – вважає регіональний координатор UNFPA Костянтин Бойчук. 

Україна втрачає до $208 мільйонів на рік через насильство

Як показали дослідження, проблема насильства стосується не лише окремих родин, а й загалом держави. За даними дослідження UNFPA "Економічні наслідки насильства щодо жінок в Україні", проведеного у 2017 році, українське суспільство втрачає до $208 млн на рік через цю проблему. Водночас витрати на подолання наслідків одного випадку насильства перевищують розмір середньої заробітної плати жінок у країні.

Крім економічних наслідків, йдеться також про демократичність України, протидія насильству є питанням людяності та соціальної згуртованості, а також гарантією забезпечення прав людини. 

"Насильство – найбільш поширене порушення прав людини як у світі, так і в Україні. Якщо ми будемо його толерувати, яка вірогідність, що ми не будемо погоджуватися з іншими порушеннями? Адже немає різниці, це право на здоров’я вдома чи під час виборів. Якщо ми зможемо ефективно впоратися з найбільшим порушення прав людини, то й забезпечення інших буде можливим", – певен Костянтин Бойчук. 

Для подолання проблеми UNFPA допомагає містам і громадам розвивати системи запобігання та протидії насильству. Актуальність цього лише посилилась під час пандемії коронавірусу, адже глобальна ситуація вплинула на фінансове становище родин, робочий графік й стала серйозним фактором стресу, що впливає на поширеність насильства. Кількість звернень до поліції у 2020 році збільшилась на 61% у порівнянні з попереднім роком. При цьому, приріст звернень спостерігається саме в тих громадах, де вже надається спеціалізована допомога, адже люди знають, що їх ситуації можуть зарадити. 

Однак розбудова спеціалізованих послуг, як-от притулки чи денні центри, для постраждалих – лише один з компонентів системи запобігання та протидії насильства. Система також передбачає розвиток місцевих політик у сфері, навчання фахівців, міжвідомчу координацію, інформаційні кампанії, збільшення довіри постраждалих осіб до сервісів, реальний доступ до якісних послуг, налагодження правильної роботи з кривдниками, а також формування нульової толерантності до насильства у громаді. Просто створити у місті притулок – недостатньо. 

"Притулок не буде шукати собі клієнтів. Необхідно працювати з громадою, щоб потенційні або реальні постраждалі від насильства довіряли тим послугам, які надає  місто. І що важливо – звернувшись по допомогу, отримали її комплексно. Для цього й створений механізм перенаправлення", – розповідає Бойчук. Цей механізм передбачає, що у разі звернення постраждалої особи до лікарні чи в поліцію, відомство далі направить її за потребою у притулок чи кризову кімнату, а також за допомогою до психологів, соціальних служб і правників.

Відкриття другої кризової кімнати для постраждалих від домашнього насильства у Києві за участі віцепрем’єрки Ольги Стефанішиної, голови Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення Хайме Надаля та Марини Хонди, заступниці голови Київської міської державної адміністрації, фото: КМДА

Чотири стіни будинку

Загалом створення муніципальної системи запобігання та протидії домашньому насильству засновано на принципах 4P, які в UNFPA порівнюють з чотирма стінами в будинку. Перший принцип – попередження проблеми. Він передбачає формування в громаді міста нульової толерантності до будь-яких проявів насильства та посилення готовності членів громади протидіяти його проявам. Другий має назву "послуги та захист" й передбачає покращення доступу всіх постраждалих до якісних комплексних послуг, що орієнтовані на їх потреби, а також їх ефективне надання. 

Третій принцип – притягнення до відповідальності за вчинення насильства. Він передбачає належний розгляд таких справ слідством і судом за законодавством, а також впровадження програми для кривдників з метою корекції їх поведінки. Нарешті останній, четвертий принцип – про налагодження місцевих політик, за якими реагування на насильство буде скоординованим та ефективним у кожній з ланок системи. 

Наразі UNFPA  допомагає розбудовувати такі комплексні системи вже 30-м громадам України, які перемогли у конкурсному відборі в першу та другу хвилі проєкту. Серед них – як обласні центри України, так і невеликі територіальні об’єднання. Організація  підтримує ті муніципалітети, що дійсно готові працювати. 

"Громади законодавчо зобов’язані гарантувати безпеку та захист своїх мешканців від домашнього насильства. Це потребує створення ефективних систем. Наш проєкт виступає є каталізатором до змін. Він допомагає громадам розбудувати системи швидше та якісніше, із застосуванням кращих світових та українських підходів", – каже Олеся Компанієць. 

Якщо в першу хвилю проєкту заявки на участь подали 32 громади, цього року кількість претендентів на партнерство з UNFPA вже сягнула 117-ти. Цікаво, що громади беруть участь у проєкті не лише через зобов’язання законодавства. Найбільший вплив має підвищення уваги до проблеми насильства та зміни в сприйнятті суспільства.

Як вибирають партнерів проєкту

Головним критерієм відбору до проєкту є переконлива мотивація громади рухатися в напрямку нульової толерантності до насильства. Також під час конкурсу беруться до уваги вже наявний досвід надання допомоги постраждалим, рівень взаємодії суб’єктів системи на міському рівні, факт виділення фінансування з бюджету на сферу попередження та протидії насильства, залучення жителів громади до проблеми та наявний рівень уваги до питання. Кожен з учасників має змогу набрати максимально 100 балів, за якими вибудовується рейтинг претендентів на участь.

Як UNFPA допомагає містам

Спочатку UNFPA допомагає учасникам проєкту "Міста та громади, вільні від домашнього насильства" провести оцінку потреб. Під час неї громади виявляють свої сильні та слабкі сторони, що допомагає зорієнтуватися в подальшому плану дій. "Не кожній громаді, наприклад, потрібен притулок. У той час як якомусь місту може бути достатньо одного, іншому не вистачатиме і двох. Без точного розуміння потреб неможливо рухатися далі", – зазначають в UNFPA.

Після складання плану дій, партнери переходять до його реалізації, згодом проводять моніторинг і перегляд завдань. Основна роль UNFPA  полягає саме в експертній підтримці – "виростити" експертів всередині громад. Під час 16-денного спеціалізованого курсу UNFPA навчає трьох представників від кожного муніципалітету нюансам законодавства у сфері протидії насильству, психологічним аспектам роботи з постраждалими, розумінню алгоритмів перенаправлення, правилам роботи з мешканцями громади та механізмам створення спеціалізованих послуг.

Крім цього, Фонд окремо має програми міжсекторного навчання, під час якого залучаються представники різних служб, як-от поліції, соціальної системи чи психологічної допомоги. Фахівці налагоджують взаємодію та формують детальні протоколи узгоджених[ дій для реагування на випадки домашнього насильства. До того ж протягом усіх трьох років проєкту UNFPA допомагає проводити інформаційні кампанії для населення, супроводжує у створенні спеціалізованих послуг та завжди надає доступ до експертної допомоги. 

Анна Карпеченкова, тренерка UNFPA, під час навчального курс із підготовки експертів (-ок) – консультантів (-ок) з питань розбудови муніципальної системи запобігання і протидії домашньому насильству, фотограф Володимир Шуваєв

Дніпро – місто-партнер першої хвилі

Важливість аспекту експертної допомоги UNFPA підтверджують і на місцях. Так, директорка "Центру підтримки дітей та сімей "Мамине щастя"" з Дніпра Марина Земенкова каже, що це найбільша цінність партнерства з UNFPA. "Від адміністратора притулка до психологів – всі пройшли навчання. І я дуже вдячна за це. Адже скільки б я не розповідала про насильство, тренери Фонду – професіонали", – зазначає Земенкова. 

Крім того, важливим здобутком директорка називає рішення розділити притулок – на відділення для жінок з дітьми й для жінок без дітей. За її словами, це унікальна практика дніпровської соціальної системи, адже у притулку багато літніх жінок – постраждалих від насильства дорослих дітей, які потребують інших підходів допомоги. У Дніпрі, яке співпрацює з UNFPA у межах проєкту з 2020 року, крім притулку працює мобільна бригада соціально-психологічної допомоги, центр надання вторинної правової допомоги, мобільні групи поліції з реагування на насильство та гаряча лінія допомоги постраждалим. Також у планах на 2022 рік – відкриття кризової кімнати та денного центру. За неповні два роки роботи – це великий прогрес й свідчення того, що проблема насильства для Дніпра – нагальна, запевняє директорка центру.

"Проблема насильства загальнонаціональна. Ми – місто-мільйонник, яке не замовчує це питання, а створює всі умови для його розв'язання. А також прагне до нульової толерантності до насильства", –  підсумувала Земенкова. 

Тернопіль вже працює над відкриттям денного центру

Нагальність проблеми насильства підтверджують і в Тернополі. Місто долучилось до другої хвилі проєкту цього року, втім вже теж може похизуватися певними здобутками. Так, у жовтні цього року там відкрили кризову кімнату для постраждалих від домашнього насильства. Це секретне безпечне приміщення, до якого можна потрапити в екстреній ситуації будь-коли за направленням поліції чи соціальних служб та перебувати там до 10 днів. Протягом цього часу постраждалій від насильства людині надається психологічна та соціальна допомога. 

Крім мобільної бригади соціально-психологічної допомоги, в Тернополі не було сформованої системи спеціалізованих послуг, що і стало головною мотивацією місцевої громади податися на проєкт, розповідає муніципальна консультантка проєкту "Міста і громади вільні від домашнього насильства" Фонду ООН у галузі народонаселення Яна Шкуратова. "У місті відчувалася гостра потреба, адже, за моїм досвідом роботи, кожна друга жінка хоча б раз стикалась з якоюсь формою насильства. Хоча не часто постраждалі здатні його ідентифікувати", – зазначає Шкуратова. 

Жінка модерує групи підтримки у форматі "рівний рівному" для переселенок, жінок у складних життєвих обставинах та з ВІЛ-позитивним статусом. Вона каже, що найчастіший запит учасниць, які стикнулись з насильством – бажання підтримки та поради, що робити та куди з цим звернутися. Тому так важливо налагодити механізм перенаправлення, впевнена консультантка. У місті вже створена координаційна рада, де представлена кожна ланка системи. Вона зізнається, розбудовувати міську систему запобігання та протидії насильству надзвичайно важко, втім переконана, що ці зусилля вартують того. 

"Без труднощів неможливо. Натомість ми розглядаємо їх, як питання, які треба розв’язати, а не проблеми. Тим паче маючи підтримку UNFPA, все здається можливим і реальним. Нам не треба вигадувати велосипед. Ми спираємось на допомогу фахових експертів, які користуються якісним і системним підходом до розбудови системи. Я правда не знаю, як міста, що не беруть участь в проєкті, можуть подолати цей шлях самостійно", – зазначає Яна Шкуратова. 

Представники Тернополя вже пройшли комплексне навчання UNFPA для майбутніх консультантів з розвитку системи протидії та запобігання домашньому насильству та називають це "маленькою перемогою", адже, за їх словами, навіть три підготовлені та обізнані у сфері людини на місто значно полегшують шлях до мети. Нині Тернопіль працює над відкриттям денного центру, де постраждалі матимуть можливість поспілкуватися з психологом, відвідати групові заняття та отримати юридичну допомогу. Також місто вже отримало кошти з держбюджету на запуск гарячої лінії й не збирається сповільнювати темпи. 

50 громад, вільних від домашнього насильства

Крім учасників першої, другої хвилі, як Дніпро і Тернопіль, партнерами Фонду ООН у галузі народонаселення  по проєкту ще можуть стати 20 громад України. Таким чином, за 5 років у державі буде 50 громад, які матимуть "стійкі, самостійні, ефективні" системи запобігання та протидії насильства. 

"Ми сподіваємось, що 50 громад стануть локомотивом подальших змін. Їх досвід та напрацьовані моделі будуть задокументовані для того, щоб усі громади, зацікавлені у розбудові систем, знали, як це зробити найбільш ефективно", – ділиться Олеся Компанієць, керівниця програми UNFPA з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству.  

За три роки роботи у громаді неможливо побудувати ідеальні системи або ж повністю викорінити насильство. Навіть тим країнам, які вже 30-50 років працюють з цієї проблемою, це не вдалося. Навпаки кількість випадків насильства на душу населення там може бути навіть вищою, ніж в Україні. Втім це не означає, що насильства там вчиняється більше. Просто кожен випадок виявляють, більше постраждалих звертаються за допомогою й межа толерантності до проблеми зменшується. 

Розбудова та вдосконалення систем з протидії та запобігання насильству у містах несе цінність також як процес. Він сигналізує усім мешканцям, що насильство не є нормою, а кожний випадок потребує комплексного реагування. Це сприяє формуванню нульової терпимості до насильства в українському суспільстві та створює безпечні умови для життя та реалізації потенціалу кожної людини. 

Авторка: Ярослава Кобинець