Сегмент розливних торговельних точок: стан справ, вплив на ринок та споживачів

Розливні зброджені напої, в тому числі пиво, мають вже усталений імідж серед споживачів: вони "живі", бо небутильовані, "справжні", бо швидко скисають, "оригінальні", бо мають розмаїття смаків та різновидів. Але усе це лише уявлення, – зовсім неоднозначні як для споживача, так і для ринка в цілому. Спробуємо проаналізувати стан справ у сегменті розливних торговельних точок. 

Ситуація у сегменті розливних торговельних точок

За даними Державної Служби Статистики України щодо роздрібного товарообороту підприємств роздрібної торгівлі за товарними групами обсяги продажу пива у процентному відношенні не змінилися у 2020 році порівняно з 2019. Проте, є сумніви, що ці дані відображають реальний стан справ, оскільки не враховують кількість продукції, яка продається розливними торговельними точками. Цей канал стрімко розвивається, але поки не потрапляє у поле зору міжнародних виробників пива, оскільки імпортованого продукту на розлив в Україні десь не більше 5% від кількості кранів. Аналіз гравців ринку демонструє щорічне зростання каналу розливних торговельних точок на 20-30%. У цьому може пересвідчитися будь-хто, якщо загадає, що було два-три роки тому на місці магазинів, які торгують на розлив біля свого дому. Але, попри вагомі перспективи зростання в Україні, наразі ми можемо констатувати певну законодавчу неврегульованість сегменту ринку розливних торговельних точок.

На даний час складно точно визначити в цифрах обсяг слабоалкогольних та зброджених напоїв, що реалізуються через розливні торговельні точки. За деякими оцінками він складає не більше 10% ринку продуктів даної категорії.

Аналіз інформації з сайтів операторів мережевих розливних торговельних точок свідчить про те, що такі заклади у більшості торгують напоями офіційних брендів, які, як правило, належать невеликим регіональним гравцям, кожний з яких окремо займає незначну долю ринку.

Регулювання ринку у розливному каналі має прогалини у відношенні зброджених напоїв: сидра, пері, елю, стауту, для яких взагалі немає чіткого визначення та фіксованих характеристик. Такий стан справ надає деяким виробникам та продавцям можливість маніпуляцій з некоректним маркуванням, яке вводить в оману споживачів, порушує правила добросовісної конкуренції та знижує надходження до бюджету України.

Що і де ми споживаємо

В багатьох випадках, принаймні, коли йдеться про крафтове пиво, продукція, що реалізується в розливних торговельних точках, є дорожчою за ту, що продається в інших закладах торгівлі. Попри це, попит на розливну продукцію зростає. Ймовірними причинами цього є мода на крафтове, що у багатьох асоціюється з преміальним, а також бажання спробувати щось нове, адже наразі ринок перенасичений "стандартною продукцією" великих підприємств. У багатьох випадках споживача приваблює близькість розливної торговельної точки до місця проживання чи роботи.

Споживання розливних напоїв відбувається й "на ходу" у немережевих магазинах, які часто можна бачити у дворах спальних районів, і у мережевих магазинах різного класу, і в "атмосферних" закладах, де роблять ставку на крафтовість.

Поціновувачі "живого пива" та інших зброджених напоїв говорять про натуральність цих продуктів у порівнянні з бутильованими. Насправді у законодавстві такого визначення, як "живе пиво", немає. Не існує ніякого "живого" пива, а якісне пиво не може псуватися за кілька годин після відкриття тари. Деякі виробники намагаються привабити споживачів, заявляючи, що тільки "живе пиво" має свіжий аромат, справжній смак, є вільним від будь-яких консервантів та стабілізаторів, не піддається пастеризації чи фільтрації, тому залишається свіжим лише 2-3 дні. У дійсності ж, пиво, зварене з дотриманням технології виробництва, є смачним та ароматним, але зберігається значно довше, при цьому може бути нефільтрованим і непастеризованим. Якщо пиво швидко псується – це не ознака якості, а навпаки – ознака порушення технології. Пивовар повинен забезпечувати стерильність виробництва, правильно дозувати природні консерванти: алкоголь, вуглекислий газ з дріжджів, гіркі альфа-кислоти хмелю, та правильно зберігати і транспортувати напій.

Те саме стосується інших розливних зброджених напоїв. Якісний напій може бути виготовлений тільки тим виробником, який має можливість забезпечити високу технологічність виробничих процесів.

Скільки порушень і проблем?

Чи не найбільшу шкоду законодавча неврегульованість даного сегменту завдає  споживачам. Відсутність чітких визначень у законодавстві щодо характеристик сидру, пері, елю, лагеру, стауту дозволяє недобросовісним виробникам виготовляти, а торговельним точкам продавати під такими назвами напої, які за складом не можна віднести до цих продуктів.

Частина продукції маркується як певний різновид пива.  Наприклад, сидр або пері не є пивними напоями,  проте, деякі виробники маркують їх як "ель" – і торгівля йде. 

Мають місце й порушення прав інтелектуальної власності, коли у розливних торговельних точках представлена продукція, що у своєму маркуванні використовує назви, що схожі з всесвітньо відомими торговими марками. Наприклад "Ред Буллс Ель".

Прикрими є випадки несвоєчасного повернення й передачі розливними торговельними точками кегів одного виробника іншому. Навіть якщо дуже ретельно обробити кеги після використання напою, його залишки можуть зіпсувати інший продукт.

В той час як на вино, горілку та інші міцні алкогольні напої в Україні законодавчо встановлена мінімальна ціна, для пива її не зафіксували. Це дозволяє недобросовісним виробникам реалізовувати значно гірший за якістю товар під маркуванням "пиво" за суттєво нижчою ціною, ніж справжнє пиво. У такий спосіб спотворюється конкуренція на ринку, і від цього страждають доброчесні виробники, адже вони не можуть запропонувати споживачу якісний продукт за ціною, нижчою за його собівартість.

Як змінювати ситуацію на краще

Ліга виробників харчових продуктів має більш ніж двадцятирічний досвід участі в адаптації українського законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів до європейського. Віднедавна асоціація заявила про початок своєї роботи у напрямку вдосконалення державного регулювання категорії зброджених напоїв.

В першу чергу йдеться про вже розпочату спільну підготовчу роботу виробників пива та інших алкогольних напоїв щодо визначень різновидів зброджених напоїв. Готуються пропозиції щодо внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". В цьому законі пропонується надати визначення термінам "класичний сидр", "сидр", "сидровий напій", "пері", "ель", "лагер", "стаут". Також пропонується уніфікувати розмір плати за ліцензію на роздрібну торгівлю сидром, пері та іншими алкогольними напоями. Як варіант, встановити його на рівні 4500 грн на рік.

Оператори ринку алкогольних, слабоалкогольних та зброджених напоїв також працюють над пропозиціями про внесення змін до Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин". Зокрема, необхідно чітко визначити, що він розповсюджується на алкогольні, слабоалкогольні напої, пиво та інші спиртовмісні напої.

Наразі триває обговорення зазначених проблемних питань. За його результатами буде сформульовано пропозицію щодо вдосконалення законодавства, яка буде спрямована представникам органів законотворчої влади України.