"Школа Стратегування": композиція стратегічних рішень, як симфонія власного бізнесу

Стратегія мертва з моменту завершення її написання. Щоб вона залишалася дієвою, необхідний безперервний процес стратегування — постійна актуалізація рішень, узгоджених в контексті нових викликів. Такий підхід вимагає створення відповідної атмосфери, яка дозволяє розвивати спроможності, стимулювати власний тип мислення та формулювати нові гіпотези щодо майбутнього.

Створити подібну атмосферу — це мистецтво, яке робиться в нелінійний спосіб. Саме така унікальна атмосфера панує на навчанні в "Школі Стратегування", де відбувається занурення в кейси управлінських рішень, розроблених українськими стратегами в умовах війни. Ці рішення є не просто реакцією на кризу, але й прикладами того, як мислення високого рівня може адаптуватися до нових викликів і постійно змінюваних обставин.

Аналізуючи та моделюючи системи впровадження цих рішень, ми узгоджуємо свої дії з надсистемою, яка виставляє вимоги до роботи нашої системи. В надсистемі, крім очевидних для всіх фінансово-економічних, регуляторних та конкурентних елементів, знаходяться ще й неочевидні впливи антропологічного поля. Тому у "Школі Стратегування" приділяється особлива увага взаємодії з філософією, мистецтвом, культурою та іншими людиноцентричними вимірами.

Аспекти надсистеми допомагають не лише краще розуміти контекст, в якому діє стратегія, але й стимулюють уяву та креативне мислення, яке нам вкрай потрібно при створенні образа майбутнього і реалізації його через практичні кроки. Занурюючись у ці глибинні сфери, ми провокуємо інтелектуальну напругу, яка необхідна для пошуку нових підходів і рішень.

Саме через взаємодію з культурними та філософськими вимірами людського буття ми отримуємо можливість піднятися над буденністю та подивитися на проблеми з нової перспективи, що дозволяє створювати стратегії, які будуть ефективними навіть у найскладніших умовах.

"Школа Стратегування" – це концептуальний простір, який не тільки окреслює рамки функціонування окремих систем, але й виставляє нові вимоги до їх роботи, визначаючи вектори подальшого розвитку та адаптації до змін.

Методологія навчання в "Школі Стратегування" розгортається на авторському підході Володимира Павелка, через модель стратегічного лідерства, яка поєднує сучасні управлінські концепції та власні розробки, а саме:

1. Мислення системами створює передумови для розгляду будь-якої організації чи процесу як частини більшого цілого, враховуючи зв’язки між елементами для ефективного прогнозування та розробки рішень.
2. Стратегія створення доданої цінності надає можливості мислити "цілим" продуктом і знаходити білі плями на стратегічному полотні організації, підкреслюючи ризики й оприявнюючи можливі варіанти рішень.
3. Екосистемний підхід поєднує в єдине ціле систему і надсистему, дозволяє уявити наявні взаємозв’язки та прокласти нові з метою посилення конкурентної позиції компанії.
4. Інтелектуальна стимуляція провокує мислення управлінця в нелінійний спосіб. Заходячи в інші сфери людської дії, ми створюємо передумови для квітучої стратегії нашої системи.
5. Кейсовий метод дозволяє випробувати та розвинути власні спроможності творення стратегічних рішень разом з іншими учасниками програми в єдиному контексті. Це як тренажер у фітнес залі, що допомагає прокачати інтелектуальні м’язи управлінця.

Освітній процес у "Школі Стратегування" створює передумови для розробки та втілення власних стратегічних рішень в складних контекстах.