Вугільна трансформація – шанс на гідне життя для українців

Сьогодні вугільні регіони України та вся вугільна галузь стоять на порозі великих змін. Ще минулого року в уряді розпочалася розробка Концепції та Національної програми з трансформації вугільних регіонів. Було створено Координаційний центр, що зараз опікується пошуком рішень, які б задовольнили всі зацікавлені сторони.

З того часу тема трансформації вугільних регіонів виникає регулярно. Так, у липні 2021-го в уряді анонсували запуск пілотних проєктів з трансформації двох вугільних міст: Червонограду (Львівська область) та Мирнограду (Донецька область).

Все це дає підстави вважати, що плани з трансформації вугільних регіонів України не залишаться лише на папері. Але питання в тому, якими будуть ці перетворення. Яка доля чекає шахтарів та їх сім'ї, і чому не можна залишити все, як є.

Навіщо потрібна "вугільна трансформація"

Сьогодні проблема зміни клімату стоїть на порядку денному всього людства. Багато разів доведено, що глобальне потепління підвищує ризики для здоров'я і життєдіяльності людей, призводить до знищення цілих екосистем і може зруйнувати цілі сектори економіки.

Україна з її європейським курсом не може лишатися осторонь, ігноруючи глобальні процеси. Крім того, відмова Європи та багатьох інших країн світу від вуглецю – декарбонізація – призведе до зниження попиту на продукцію вугільної промисловості. Це матиме значний вплив на вугільну галузь та економіку України загалом.

Як раніше вже не буде

Трансформація вугільної галузі може торкнутися близько 60 населених пунктів у 5 регіонах України, де мешкає майже мільйон людей.

Ситуація з шахтами в Україні з кожним роком погіршується. З 2015-го по 2020 рік видобуток вугілля знизився більш ніж удвічі – з 6,7 млн ​​до 2,9 млн тонн. При цьому собівартість вугілля виросла з 2068 грн за тонну до понад 4000 грн. Щороку вугільна промисловість потребує все більше державних дотацій. Якщо в 2015-му це було трохи більше 1 млрд грн, то в 2020-му – вже 5 млрд грн. Більшість обладнання давно експлуатується понад граничний термін.

Зі 148 шахт 95 шахт розташовані на тимчасово не підконтрольній території. На сьогоднішній день якось працюють тільки 33 державні шахти, більшість з яких нерентабельні.

Більшість шахт в Україні – державні: 102. Інвестувати у вугільні підприємства сьогодні ані держава, ані бізнес не бачать сенсу. Вугільникам з кожним роком все важче знайти роботу в своєму краї: наразі шахти забезпечують роботою лише близько 38 тисяч чоловік – при тому, що населення вугільних регіонів налічує близько мільйона чоловік. Зубожіння та безробіття зростає. Люди не бачать жодних перспектив і їдуть в інші регіони України або за кордон на заробітки.

Яке майбутнє чекає на вугільні регіони

У недавньому дослідженні "Економічні наслідки поступової відмові від використання вугілля в Україні до 2030 року", яке було підготовлено компанією "Aurora Energy Research" за підтримки українського представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля, розглядаються два сценарії. Що буде з шахтарськими регіонами, якщо не вживати ніяких активних дій – інерційний, або консервативний сценарій. І як вони можуть змінитися, якщо на державному рівні буде ухвалено програму їхньої трансформації – сценарій переходу, або прогресивний (в дослідженні розглядається лише один з можливих варіантів).

Висновки дослідників вражають. Якщо нічого не змінювати, витрати держави на дотації вугільної галузі лише зростатимуть. За 10 років вони складуть більше 1 млрд євро. Якщо ж Україна стане на шлях трансформації, витрат також не уникнути – гроші знадобляться на закриття шахт, на соціальні виплати шахтарям, на оновлення інфраструктури вугільних регіонів тощо. Але ці витрати будуть майже вдвічі меншими. До того ж частину витрат готові взяти на себе європейська спільнота та інші іноземні партнери України. Наприклад, пілотні проєкти, вже запущені в містах Червоноград (Львівська область) та Мирноград (Донецька область), реалізуються за підтримки уряду Німеччини.

Водночас трансформація енергетичної галузі України і прискорений розвиток сектора відновлюваної енергетики призведуть до збільшення податкових надходжень до бюджетів, йдеться в дослідженні компанії "Aurora Energy Research".

Одним із значних ризиків для початку трансформації вугільної галузі може стати громадська думка. Досвід попередньої реструктуризації, яка проводилася в 90-х роках минулого століття, приніс людям розчарування, економічний занепад вугільних регіонів, зростання безробіття та невдоволення владою.

Причинами тих невдач вважають відсутність стратегічних планів подальшого розвитку регіонів і те, що процес ліквідації шахт проводився без консультацій з місцевою владою і населенням. Тому сьогодні планується починати з виправлення помилок минулого.

Що таке "справедлива трансформація"

Сьогодні багато говорять про те, що успіх вугільної трансформації багато в чому залежить від залучення до процесу всіх зацікавлених сторін. Всі сторони, сівши за стіл переговорів, повинні вирішити, що потрібно регіонам та їхнім жителям, щоб процес переходу до безвуглецевої енергетики пройшов безболісно і приніс зміни на краще: створення нових підприємств, залучення інвестицій, гідні заробітки і благоустрій населених пунктів.

Саме такий підхід називають справедливою ​​трансформацією (Just Transition). І для того, щоб трансформація була дійсно справедливою та ефективною, громади вугільних регіонів у тісній співпраці з центральною владою, представниками бізнесу та міжнародних організацій мають заздалегідь, ще "на березі" спланувати своє майбутнє нове життя. Сформувати детальний план, де будуть визначені потенціал кожної громади, напрямки розвитку, перелік проєктів, необхідні обсяги фінансування тощо.

Справедлива трансформація здатна дійсно комплексно вирішити всі проблемні питання в економічній, соціальній, житлово-комунальній та екологічній сферах, які є зараз або виникатимуть в процесі реформування вугільної галузі. Правильно визначена на державному рівні трансформація, далекоглядна державна політика по відношенню до вугільної галузі здатні подарувати нове, гідне життя нині депресивним регіонам, відкрити можливості людям і дати потужний поштовх розвитку економіки всієї країни.