Як гартувалось зерно: причини для оптимізму щодо агросектору України

Україна завжди була важливим гравцем на світовому ринку продовольства. До повномасштабного військового вторгнення ми стабільно входили до першої десятки світових експортерів агропродукції, посідаючи друге місце з експорту зернових, сьоме – олійних культур, та перше – за продажем соняшникової олії. Здавалося б, російська агресія мала б значно послабити українських фермерів. Утім, і за надскладних умов вітчизняні аграрії доводять, що неможливе – можливо.

Сьогодні українські аграрії стикаються з низкою безпрецедентних викликів, пов'язаних з російською агресією. Песимістичні прогнози щодо вітчизняного сільгоспсектору часто рясніють у заголовках. "Фермери на межі зубожіння", "Україна не може експортувати свою агропродукцію", "Заміновані поля на сотню років блокують розвиток української аграрки" тощо. Утім, бідкатися і розводити руками – не в характері українських аграріїв.

Тому давайте розберемося, яка поточна ситуація в сільському господарстві Україні, з якими викликами і як справляється агробізнес.

Де ми зараз

Мова цифр завжди чіткіша за мову емоцій. Тому погляньмо на статистику товарного експорту з України за січень-серпень поточного року. Три головні категорії виглядають наступним чином (за даними Державної митної служби України):

• продовольство ($14,6 млрд) 

• метали та вироби з них ($2,7 млрд)

• машини, устаткування і транспорт ($2,1 млрд).

Українські аграрії таким чином принесли в країну упʼятеро більше валюти за металургів – хоча тривалий час ці індустрії були співставними за своєю значимістю. Ситуація змінилася з очевидних причин у 2014 році: відтоді сільське господарство України дедалі активніше нарощує свою вагу в структурі товарного експорту. Порівняймо "останній довоєнний" 2013-й рік (у якому експорт продовольства приніс $17 млрд) та минулий рік із повномасштабним вторгненням, без окупованих територій ($23,4 млрд). Якщо ж співставляти зі сферою послуг – де безсумнівним лідером є українське ІТ – фермери все одно "перемагають" розробників (чий показник експорту – рекордний торік – становив $7,3 млрд). 

І навіть після 24 лютого агробізнес виявився єдиним, хто за час війни збільшив свою потугу та наростив частку в експорті з 41% до 52%. Схоже, що і погодні умови на нашому боці: завдяки ним врожайність ранніх зернових не лише перевищила минулий, а й рекордний 2021 рік. Говорять, зокрема, і рекорд щодо гречки та сої. Більше того, мінагрополітики нещодавно переглянуло свій прогноз в бік підвищення: врожай цьогоріч очікується на рівні 79,1 млн тонн зернових та олійних. 

Сукупно це на 20 відсотків менше за максимум 2021-го. Утім, враховуючи окупацію частини території України, замінування, бойові дій і брак ресурсів в аграріїв для повноцінної посівної та вирощування врожаю, цей результат не може не вражати. Зокрема, дивлячись на непрямі втрати в сільському господарстві через зменшення виробництва, блокаду портів і здорожчання виробничих чинників. За підрахунками KSE Institute, вони оцінюються у $23,3 млрд. 

Не варто забувати і про відкриття ринку землі, затьмарене вторгненням росії в Україну. І якщо до кінця поточного року інвестувати в нього можуть лише приватні особи, з 1 січня 2024-го доступ отримають і юридичні особи. "Коли на ринку зʼявиться значна кількість системних та професійних гравців, як-от юрособи, він значно пожвавиться, серед іншого, завдяки зростанню можливостей для кредитування", – певен Дмитро Карпіловський, професійний інвестор та засновник УкрІнвестКлуб.

Є проблеми і є рішення

Однією з головних тем щодо майбутнього українського агросектору залишається питання розмінування. У Кабміні говорять про 174 тисячі кв. км потенційно небезпечних територій – це майже третина території України.

В Україні вже реалізується план обстеження та очищення земель сільськогосподарського призначення. За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля під час форуму "Розмінуй Україну" в Києві 27 вересня: "Вже обстежено понад 200 тисяч гектарів з 470 тисяч, визначених як пріоритетні. Близько 120 тисяч гектарів повернули в обробку". Консервативні оцінки Світового банку говорять про сто років, потрібних на очищення цих ділянок.

Утім, поєднання приватної і державної ініціативи, сучасних технологій та ентузіазму агробізнесменів спроможне значно прискорити цей процес. Ось лише кілька фактів, які це підтверджують:

• Підтримка держави. На послуги з розмінування в бюджеті на наступний рік закладено більше двох мільярдів гривень. Уряд планує повернути в обіг аграріям вісім з десяти "небезпечних гектарів" протягом наступних 10 років.

• Розвиток приватних операторів, які працюють з розмінуванням. Держава спрощує вихід на нього. За планами, до кінця року має бути 5000 навчених саперів. 

• Ініціатива аграгріїв. До прикладу, на Сумщині та Чернігівщині – основних шляхах ворога під час наступу на Київ — фермери після деокупації практично самотужки вже відновили земельний фонд на 98% та зібрали врожай.

• Інновації для розмінування. Зокрема, технологія RTK (Real-Time Kinematic) дозволяє поєднувати можливості глобальної навігаційної супутникової системи та мобільної мережі, щоб отримувати точні координати в реальному часі та спрощувати роботу саперів. 

Ще одним "гарячим" питанням лишається вивезення українського збіжжя за кордон. Літо 2023-го для вітчизняних аграріїв пройшло під знаком політичних дискусій. Євросоюз на вимогу низки своїх членів – Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії і Словаччини –  заборонив імпорт українського зерна до 15 вересня. Із наближенням дедлайну напруга, схоже, не спадала, але згодом все ж розрядилася у дипломатичний спосіб. 15 вересня Єврокомісія не продовжила обмеження на імпорт українського зерна в країни Європейського союзу, які межують з Україною. Болгарія самостійно повністю скасувала заборону на імпорт українського збіжжя. А з Польщею вдалося домовитися про транзит без додаткових перевірок. Заступник міністра економіки, торговий представник України Тарас Качка заявив, що системних перешкод для вирішення проблеми зараз немає. 

Більше того, вихід країни-агресора із зернової угоди не призвів до блокування експорту.

На думку доцента Київської школи економіки (KSE) Олега Нів'євського:   "Альтернативними шляхами Україна може експортувати до 5 млн т у місяць: до 3 млн т через порти Дунаю, залізниця вже вивозила в певні місяці 1,2 млн т, як і автотранспорт – до 0,8 млн т. Цих потужностей повинно вистачити, навіть враховуючи щомісячні пікові коливання."

Але поки що справджується більш оптимістичний сценарій – працює запропонований Україною альтернативний зерновий коридор. Початкові побоювання щодо його ризиків спростовуються практикою: і трейдери дедалі активніше його використовують, тоді як ставки на страхування і фракт спадають, зʼясував Forbes Ukraine. Паралельно, збільшується вантажопідйомність судів, які виходять з українських портів. За 15 вересня–15 жовтня, у порти Великої Одеси зайшло 31 судно – як і в травні-червні цього року за роботи попереднього коридору. Таким чином, індустрія виходить на показники експорту, співставні із тими, що були за чинності зернової угоди.

До геополітичної турбулентності додаються і внутрішні страхи. Серед іншого, в індустрії є побоювання щодо масових банкрутств українських фермерів на тлі сукупності різних проблем. Повернімося до цифр: врожайність лише один з показників, які дають приводи для оптимізму. "Якщо рахувати врожайність на гектар, то офіційна статистика показує "середню температуру по палаті" – а це і погані землі, і проблемні посушливі південні регіони, і північ на пісках. Наш бізнес фокусується на кращих регіонах, де працює ефективний агровиробник. Ці ефективні орендарі заробляють навіть в цьому році. Приміром, врожайність пшениці склала сім тонн проти "середніх" пʼяти. Для соняшника ці показники 3,5 тонни проти 2,5, кукурудзи – 10-11, а не 8,3", — каже Андрій Усенко, співзасновник і СЕО компанії "Твоє коло".

Його бізнес працює із інвестиціями в українську землю, тож Усенко знає про ситуацію "в полях" не зі сторінок преси. Він розвіює і занепокоєння щодо масових банкрутств: за словами підприємця, за напрочуд плідні пʼять років до повномасштабного вторгнення фермери України отримували значні прибутки. "В середньому, ефективний аграрій отримував $400-500 з гектара. Якщо брати 2021 рік, то і взагалі $1000 $. Більшість аграріїв сформували резерв, який дозволить пережити скрутні часи", – пояснює СЕО "Твоє коло". 

Тим не менш, він розуміє і складнощі, з якими стикаються фермери і вказує на можливості. Зокрема, державну підтримку за кредитною програмою "5–7–9", ключовим бенефіціаром якої стають саме аграрії. "Основні агровиробники перебудуються і виживуть. З ринку піде неефективний фермер, але на його місце прийдуть інші, більш ефективні", – переконаний він. 

Майбутнє "агроімперії"

Часом економічні оглядачі жартома називають Україну "агроімперією". За цим іронічним терміном стоїть реальний потенціал: навіть ризик припинення поставок з України на світовий ринок спричинив загрозу глобального голоду. Не дивно, що це викликає спільну відповідь на дії країни-агресора. До прикладу, до ініціативи Grain from Ukraine, реалізованої разом із Всесвітньою продовольчою програмою під егідою ООН, долучилися як донори понад 40 держав, їхній сумарний внесок складає майже 200 мільйонів доларів. 

Бізнес також не сидить склавши руки. Українські аграрії шукають відповіді на виклики воєнного часу, як щодо безпеки земель та підвищення врожайності, так і щодо зміцнення логістичних можливостей. Зокрема, Кернел інвестував у транспортні активи в портах Чорноморськ та Рені. Але навіть за блокування чорноморських портів агрогінант підготував й інші опції: так, для експорту соняшникової олії планується використовувати залізницею.

Українське суспільство обʼєднує принаймні одна думка: війна з північним сусідом завершиться нашою перемогою. Але робота на цьому не завершується, саме тому у різних сферах вже закладаються підвалини для успішного – і мирного – завтра. На чому робитиметься фокус?

• Сучасні технології. Точне землеробство, використання "інтернету речей", дронів та просунутих цифрових систем уже дозволяє оперативно моніторити стан полів, оптимізувати використання ресурсів та мінімізувати шкоду довкіллю.

• Автоматизація та скорочення залученості людей. Подальші інновації та здешевлення технологічних рішень сприятимуть меншій потребі в людській праці. Приміром, у регулюванні вологості, внесення добрив, засобів захисту рослин тощо. Більша кількість інформації дозволить фермерам аналізувати великі дані і ухвалювати рішення на їхній основі, а не на інтуїції чи фазах Місяця. 

• Високопродуктивні сорти рослин. Попри міфи довкола селекції, світовий досвід підтверджує ефективність наукової роботи щодо підвищення продуктивності сортів рослин, їхної адаптації до змін клімату та зростання врожайності.

• Зелений туризм. Хоч ця тема і не повʼязана безпосередньо із агросектором, увага суспільства до екологічної тематики та прагнення вести спосіб життя, який дружній до довкілля, лише зростає. Україна має для цього значний потенціал – завдяки і різноманіттю природніх зон, і значним площам сільськогосподарських земель. 

Тим не менш, якщо пункти вище виглядають футуристичними, уже сьогоднішні дії аграріїв закладають підвалини для подальшого успіху українського с/г сектору. Ідеться, зокрема, про переробний потенціал та експорт вже не сировини, а агропродукції. Наприклад, від експорту просто зерна Україна може рухатися у бік продуктів із доданою вартістю. В умовному прикладі, наступним кроком за зерном є експорт борошна, далі – готової продукції (скажімо, заморожених круасанів), а ще далі – і високотехнологічного товару (як-от амінокислот, отриманих після переробки збіжжя). Не варто забувати і про середньо- та довгострокову перспективи. Зокрема, подальша лібералізація ринку землі та очікуваний вступ до ЄС також стануть суттєвим драйвером зростання української агроіндустрії. 

Як бачимо, підстав зберігати оптимізм щодо вітчизняного сільського господарства чимало. Земля завжди була, є і залишиться чи не найціннішим ресурсом нашої країни – як і люди, які її обробляють. І українські аграрії демонструють, що для кращого майбутнього іноді достатньо просто не складати руки, а продовжувати працювати.