"Не втратити історичного шансу". Зброярі сподіваються на розблокування експорту до кінця року

Український оборонно-промисловий комплекс щороку здатен виробляти продукції приблизно на 1,3 трлн грн. Держава наступного року планує закупити військової техніки та озброєнь на 739 млрд грн.

Приватним постачальникам вже тісно на внутрішньому ринку. Вони домагаються права продавати свої вироби за кордон. Це має забезпечити компанії оборотними коштами та пришвидшити запровадження нових технологій і зрештою забезпечити українських військових більш сучасною зброєю за меншою вартістю.

Наскільки ефективно організовані оборонні закупівлі в Україні, чи відчувається конкуренція між державним і приватним секторами ОПК, як країні не втратити історичний шанс вписатися в ланцюжки постачань продукції з високою доданою вартістю і що з цього можна отримати – в інтерв’ю LIGA.net розповіла Катерина Михалко, виконавча директорка об’єднання "Технологічні Сили України", в яке входить понад 40 виробників зброї.

Обсяг і структура ринку

У бюджет на наступний рік держава заклала рекордні 739 млрд грн на виробництво та закупівлю зброї. Яку частку виробничої спроможності наших зброярів можуть покрити ці кошти?

Згідно з офіційною заявою Міністерства стратегічних галузей промисловості, увесь український оборонно-промисловий комплекс може виготовляти за рік продукції на $30 млрд. Наскільки я розумію ці розрахунки, сюди входять і державні підприємства, і приватні. Якщо закладені в бюджет наступного року кошти на виробництво та закупівлю зброї перевести в долари, виходить, що держава передбачила на ці цілі приблизно $18 млрд. Відповідно, розрив виглядає досить серйозним.

До того ж треба розуміти, що оборонна галузь – поняття широке. Якщо ми говоримо про забезпечення потреб армії в чистому вигляді, то треба пам’ятати, що їх покривають і держава, і західні партнери, і благодійні фонди.

А ще мусимо врахувати, що під державні закупівлі за офіційним контрактом підпадає обмежений перелік виробників, які отримали всі допуски до експлуатації від Міністерства оборони. Тільки ліцензовані державою постачальники зброї можуть претендувати на державні контракти і, відповідно, на кошти державного бюджету.

Але інколи виробники за власний кошт забезпечують армію, відвантажують техніку або у них купують благодійні фонди. Відповідно, тоді йдеться необов'язково про ліцензовані державою вироби. Тому, я думаю, якщо враховувати компанії, які офіційно не взаємодіють з державою, обсяг галузі може бути ще більшим, ніж офіційна оцінка Мінстратегпрому.

Як приблизно можуть розподілятися ці 739 млрд грн між державними і приватними компаніями?

Точний розподіл бачать лише державні замовники сфери оборони, і це – державна таємниця. Але хотілося б, щоб державний замовник робив преференції саме для закупівлі у українського виробника, а не імпортера. Адже державний бюджет забезпечує, зокрема, й імпорт озброєння.

А ще ми як об'єднання приватних виробників наполягаємо на тому, що саме приватний бізнес працює достатньо ефективно, і більшість інновацій на лінію зіткнення потрапляють саме від приватного виробника. Тому й у державних закупівлях дуже бажано робити акцент на приватному секторі.