Ексзаступник міністра енергетики Немчинов про звинувачення НАБУ і зв'язок із Галущенком

Національне антикорупційне бюро (НАБУ) 26 липня повідомило про підозру трьом особам, звинувативши їх у завданні збитків держпідприємству на 12 млн грн в липні 2022 року.

Підозри отримали екснардеп Володимир Вечерко, підприємство якого купило вугілля у державного Укрвугілля для постачання на цементні заводи, тодішній керівник Укрвугілля Михайло Волошин та тодішній радник міністра енергетики Максим Немчинов, який нібито вмовив Волошина продати вугілля приватній компанії.

Фабула звинувачення полягає в тому, що вугілля державних шахт не пішло на ТЕС державної компанії Центренерго, яка потребувала палива для виробітку електроенергії. Щоправда, на той момент у Центренерго не було грошей для закупівлі вугілля. Відповідно, не було контрактів.

Цікаво, що після цього НАБУ повідомило про підозру ще декільком представникам державного енергосектора.

12 серпня підозру отримав діючий на той момент заступник міністра енергетики Олександр Хейло. Його звинуватили у вимаганні хабаря у пів мільйона доларів за дозвіл перевезти обладнання для видобування вугілля з держпідприємства у прифронтовому місті на західне вуглевидобувне ДП.

15 серпня підозру отримав Костянтин Логвиненко, який з квітня 2020-го по липень 2024 року був керівником Харківобленерго, контрольний пакет акцій якого належить державі в особі Міненерго. Його звинувачують в організації закупівель в 2021-2022 роках трансформаторного обладнання для компанії за завищеними цінами. Різниця між контрактними і ринковими цінами становить 135 млн грн.

Показово, що і Немчинов, і Хейло, і Логвиненко так чи інакше були підлеглими діючого міністра енергетики Германа Галущенка, який і без того має спірну репутацію.

Втім, із згаданих лише Немчинов публічно заявив про свою невинуватість і переймається своїм іміджем. 4 вересня Вищий антикорупційний суд (ВАКС) відмовив у задоволенні клопатання детектива НАБУ про засосуванян щодо Немчинова забопіжного заходу у вигляді застави.

LIGA.net поставила запитання обвинуваченому Максиму Немчинову щодо обставин справи, суті звинувачень та зв'язку з командою діючого міністра енергетики.

Як ви потрапили на посаду заступника міністра енергетики в липні 2020 року?

У червні 2020 року мене запросили на нараду до прем’єр-міністра (Дениса Шмигаля. – Ред.) щодо діяльності стратегічно важливих підприємств. На той час я очолював ДП "Укрхімтрансаміак".

Після наради прем’єр попросив залишитись, щоб обговорити діяльність Міненерго, враховуючи мій великий досвід роботи в міністерстві. Він у мене питав мою думку щодо багатьох стратегічних напрямків. Після розмови запитав, чи був би я зацікавлений у поверненні на роботу в Міненерго у якості заступника міністра. Виконуючим обов'язки міністра на той час була Ольга Буславець.

Я відповів ствердно. Через пару тижнів відбулась зустріч з Буславець, на якій вона сказала, що обговорювала мою кандидатуру на посаду заступника з прем’єром. І вони дійшли спільної думки, що я був би ефективним на цій посаді. Так я став заступником Ольги Буславець.

Коли призначили Германа Галущенка на посаду міністра, він мені сказав, що в нього немає людини на моє місце, та запропонував залишитись. Я не став сперечатись.

За які напрямки ви відповідали в Міненерго? Чому пішли з посади в грудні 2021 року? І чому залишились радником Галущенка?

Я відповідав за нафтогазову галузь, розробку стратегій та реформування вугільної галузі, впровадження національного плану скорочення викидів (НПСВ). С часом у мене з міністром почали виникати розбіжності в поглядах на деякі напрямки роботи. Я відчував, та й бачив, що моє бачення розвитку енергетики не співпадає з баченням міністра.

Це співпало з компанією з пошуку "людей Ахметова" (Ольга Буславець вважалася лояльною до власника енергохолдингу ДТЕК Ріната Ахметова. – Ред.). Напряму мене в цьому ніхто не звинувачував, але за спиною розмови велись.

І я прийняв рішення написати заяву на звільнення за власним бажанням. Поки вирішувалось питання зі звільненням, міністр знов сказав, що в нього поки немає ким мене замінити та попросив залишитись радником на громадських засадах до того часу, як він знайде іншу людину.

Суть звинувачення НАБУ: ви разом з екснардепом Володимиром Вечерком у липні 2022 року схилили тодішнього директора Укрвугілля Михайла Волошина до продажу вугілля з держшахт компанії ТОВ "Інтервіс" з орбіти Вечерка. Це вугілля не пішло на ТЕС державної генкомпанії Центренерго. Розкажіть вашу версію.

По-перше, одразу хочу сказати, що я нікого та ні до чого не схиляв. По-друге, я впевнений у своїй невинуватості, і тому наполіг на тому, щоб засідання суду були відкритими (справу розглядає Вищий антикорсуд, ВАКС. – Ред.). Усі бажаючі можуть розібратись у ситуації та дати об’єктивну оцінку цій справі.

А тепер по суті. Те, що Укрвугілля в особі Волошина уклало в квітні контракт на постачання вугілля з компанією (яку слідство пов’язує з Вечерком), я дізнався вже через кілька місяців. І, наскільки я бачу з матеріалів слідства, це був абсолютно звичайний типовий контракт, яких укладають сотні.

Продаж вугілля відбувалась на абсолютно законних підставах та на ринкових умовах. І ціна була така сама, як і для інших споживачів. Для Центренерго в тому числі. На той момент ринковою була ціна 3 500 грн за тонну без ПДВ.

Також у той час спостерігалась велика проблема з неплатежами та дефіцитом обігових коштів як у вугледобувних підприємств, так і у генерації. А для того, щоб вугілля відвантажувалось на Центренерго, треба мати відповідний договір, заявки із зазначенням кількості та якості вугілля, гроші на його оплату.

На той час Центренерго мало значну заборгованість за отримане вугілля та не мало грошей на його купівлю. І тоді для забезпечення генерації грошима урядом була прийнята так звана постанова про вугільне ПСО (постанова Кабміну №838 від 22 липня 2022 року. – Ред.).

Ця постанова зобов’язувала Укренерго надати безвідсоткову поворотну допомогу Укрвугіллю в розмірі 2,5 млрд грн для постачання вугілля на ТЕС і ТЕЦ незалежно від форми власності.

Але жодних обмежень або заборон для відвантаження вугілля в рамках інших договорів вона не містила. Для уникнення зловживань було передбачено, що гроші Укренерго надає тільки після постачання вугілля на ТЕС і ТЕЦ. Тобто нецільове використання цих грошей було неможливим.

Постачання вугілля здійснювалось на підставі договору постачання та відповідно наданих ТЕС і ТЕЦ заявок, які повинні були містити обсяги та якісні характеристики необхідного вугілля.

Тобто ця Постанова містила обов’язок для Укренерго виділити кошти та обов’язок Укрвугілля використати ці кошти в цільовий спосіб. Все. Інших обов’язків вона не містить. Також вона не містить жодних обмежень або заборон на відвантаження вугілля іншим споживачам. Навпаки, в ній зазначається, що її положення застосовуються в прозорий та недискримінаційний спосіб. І не обмежує права інших суб’єктів.

Тобто відсутність постачання вугілля приватним компаніям – в даному разі цементним заводам через трейдера – ніяк би не допомогла Центренерго отримати більше палива?

Помилкова логіка детективів НАБУ полягає в тому, що вони вважають, що постанова №838 зобов’язувала Укрвугілля постачати вугілля для Центренерго. Це не відповідає дійсності.

Також вони вважають, що Укрвугілля винне в недотриманні Графіка накопичення вугілля Трипільською ТЕС в розмірі 12,5 тис. тонн за серпень 2022 року. Це абсолютно неправильно. Закупити вугілля – прямий обов’язок Центренерго.

Також детективи НАБУ стверджують, що в подальшому цей обсяг у 12,5 тис. тонн був закуплений Центренерго у ДП "Укрвугілля" за ціною 4 230 грн за тонну без ПДВ. І це призвело до збитків Центренерго у розмірі майже 12 млн грн. Це повний абсурд! Між Укрвугіллям та Центренерго на той час навіть не було укладено договір постачання відповідно до постанови №838. Тобто дії Укрвугілля нічого не порушували. Підприємство не мало обов’язків щодо постачання цих 12,5 тисяч тонн та жодним чином не могло призвести до збитків Центренерго.

Тобто склад злочину відсутній повністю.

На вашу думку, чому серед тих, хто отримав підозру в цій справі, немає посадових осіб Центренерго?

Це цікаве питання. В мене немає на нього відповіді.

У березні 2023 року ЗМІ писали про цю історію, згадуючи кримінальне провадження щодо вас, відкрите СБУ. Які слідчі органи вели цю справу? Коли і чому вона потрапила до НАБУ?

Кримінальне провадження відкрив Нацпол за листами СБУ ще у вересні 2022 року. Як то кажуть, наперед, типу "хай буде". Там вже була фабула, яка абсолютно не відповідала реальності.

А рік тому її забрали в НАБУ. Але, на мою думку, справа з самого початку мала замовний характер.

Ви отримали підозру напередодні призначення Кабміном двох членів Нацкомісії з регулювання енергетики (НКРЕКП), серед яких потенційно могли бути і ви. Чому ви вирішили податись на конкурс щодо обрання членів НКРЕКП? Чи узгоджували в Міненерго або ще деінде такі свої дії?

Взяти участь у конкурсі я хотів ще у минулому році. Але не встиг підготувати та подати усі документи. У цьому році вже готувався заздалегідь. Вважаю, що моя компетенція та кваліфікація цілком відповідають вимогам, які ставляться до членів регулятора. Ні з ким свою участь у конкурсі не узгоджував.

У Комісію були призначені перший заступник міністра енергетики Юрій Власенко та Руслан Слободян – голова Держенергонагляду, інспекції що знаходиться в структурі Міненерго. Ви було в шортлисті кандидатів між цими людьми. Чи можна вас назвати "людиною Галущенка"?

Я не буду казати, що не підтримую зв'язку з Германом Галущенком. Ми спілкувались і спілкуємося на робочі теми. Я, все ж таки, пів року був його заступником та пішов без скандалу. Тим більше я і зараз працюю у великій приватній енергетичній компанії. Але я точно не "людина Галущенка" і ніколи нею не був.

Після вручення підозри НАБУ ви заявили ц своєму Facebook, що "відбувається робота з псування" вашої репутації для недопущення призначення вас у НКРЕКП. Хто це може робити?

Так, заявив. І досі так вважаю. Таких співпадінь не буває. Викликають за два дні до можливого призначення на допит, а замість допиту, в порушення норм Кримінально-процесуального кодексу, терміново вручають підозру та миттєво забезпечують медійний супровід події. Хто це може бути – згодом дізнаємось.

Як ви ставитесь до вручення підозри на той момент діючому заступнику міністра енергетики Олександру Хейлу 10 серпня? Це теж "робота з дискредитації"? Те, що підозри вам і йому були вручені з різницею в пару тижнів, це співпадіння чи ні?

Важко сказати, як я ставлюсь. Якщо вона обґрунтована, то, звичайно, позитивно ставлюсь. Про дискредитацію чи ні – хай каже сам пан Хейло. Я, до речі, його майже не знаю. Про співпадіння важко сказати, подивимось. Але це трохи різні речі. Він – діючий на той час заступник міністра. Я ж не працюю в міністерстві з грудня 2021 року. Тому коментувати тут щось важко.

Як ви стали віце-президентом Energy Club? Ця організація стала кузнею кадрів для компанії Українські розподільні мережі (УРМ), створеної Міненерго для консолідації державних обленерго. Наразі УРМ очолює попередній віцепрезидент Energy Club Артем Мартинюк.

Я був давно знайомий з президентом Energy Club Андрієм Кострицею (наприкінці 2023 року став незалежним членом наглядової ради УРМ. – Ред.). У грудні 2023 року ми з ним спілкувались перед якимось івентом Клубу і я сказав, що мені було б цікаво доєднатись до них. На що він одразу погодився. От і все.

З Мартинюком я познайомився, вже коли він був очільником УРМ. Деталей щодо його призначення я не знаю. А загалом діяльність Energy Club оцінюю дуже позитивно та докладаю максимум зусиль до подальшого розвитку цієї спільноти.

Ви декілька разів з Міненерго повертались у ПП ВКФ "АлМакс" Олександра Шинкаренка, яка продає матраци. Ви маєте частку в цій компанії?

Ми заснували її з моїм партнером ще у 2000 році та успішно розвивали бізнес. Сама назва – скорочення від наших імен. Але я вийшов із її засновників ще до того, як був призначений державним секретарем Міненерго в 2018 році. Зараз цим бізнесом не займаюсь і відношення до нього не маю.

Хто запросив вас очолити Укрхімтрансаміак, який оперує українською частиною аміакопроводу Тольятті-Одеса, в 2019 році?

Павло Кухта, який тоді був першим заступником міністра економіки. На той момент був величезний дефіцит кадрів з відповідними компетенціями та бюрократичним досвідом.

Я був державним секретарем Міненерго. А міністром став Олексій Оржель. Тоді якраз об’єднували два міністерства (енергетики та екології), і мене у новоутворене міністерство переводити не планували.

Знаючи про цю ситуацію, в Мінекономіки мені запропонували очолити Укрхімтрансаміак. Відповідний досвід я мав.

Робота в підприємстві мені подобалась. Є конкретні задачі і офіційна висока зарплатня. Нам вдалося врегулювати проблеми з дозволами, запровадити міжнародні стандарти фінзвітності, досягти відчутного прогресу в арбітражах з росіянами та збільшити обсяги прокачування аміаку і, відповідно,  виручку підприємства.

Чому ж тоді ви пішли звідти в 2020 році?

Скажімо так, якби була можливість працювати там і далі, я б працював.

Можете дати свою оцінку деградації державного вуглевидобутку в останнє десятиліття? Чому так відбувається і хто в цьому винен?

На мою думку, вуглевидобувні підприємства не мають бути в підпорядкуванні держави. У Концепції розвитку вуглевидобувної галузі, яку я готував в Міненерго, ми пропонували передати Центренерго необхідні для забезпечення ресурсної бази перспективні шахти. Решту – продати на аукціонах, а у разі відсутності попиту на них – передати на ліквідацію ті, які не знайшли нових власників. У власності та під управлінням держави нічого залишатись не повинно. Але цей документ не потрапив у Кабмін.