Ось як було раніше? Зима. Надворі дубар, пальці коченіють навіть у рукавичках. Зігнувшись під натиском зустрічного вітру, кожен із нас йшов із зупинки, щурячись від колкого снігу і лаяв про себе життя, зиму, роботу, долю. Приходили на роботу ми завжди трохи раніше, за 15 хвилин до початку робочого дня. Чому? Та просто все – день починався з курилки. В будь-яку погоду.

У курилці завжди було тепло. І всім вистачало місця, як у відомій казці про рукавичку.

Мікроклімат курилки творив неможливе. Тут примирялися ті, хто посварилися  або щось не поділили: хлопця, нове офісне крісло, увагу керівника, — вона ніби казала, компанія ця держава, а ми – його громадяни, і між нами соціальний договір.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.