Битва за воду. Миколаїв урятувала солона вода. Тепер вона руйнує місто

Майже місяць Миколаїв не є прифронтовим містом. Сюди активно повертаються люди й життя, проте на вулицях досі видно сліди війни. Це знищені будинки, ями від вибухів на асфальті, фанера замість вікон у центрі міста. 

Не всі шрами, залишені війною, у Миколаєві помітні одразу. Один із таких — відсутність питної води. Її тут немає з весни. 

Посеред одного з перехресть на Центральному проспекті міста вирито великий котлован, глибиною п’ять метрів. Довкола нього стоїть багато інженерної техніки і працівників водоканалу. На дні котловану по щиколотку у чорній воді стоять двоє чоловіків у помаранчевих костюмах. Це — місце однієї з незліченних аварій, які щодня стаються у місті. Головна причина — критична ситуація з водою.

Миколаїв залишився без води у квітні, коли росіяни навмисно підірвали водогін. Відтоді на вулицях міста завжди багато миколаївців з порожніми бутлями. Відсутність питної води — головна скарга, яку зараз можна почути від містян. За побутовою незручністю ховається колапс, якого вдалося уникнути, й проблема, яка коштуватиме місту мільярди.

Як місто виживає без питної води та як щодня бореться за її повернення? У пошуку відповідей ми відвідали Миколаїв і поспілкувалися з мешканцями міста та владою. Деталі — в історії LIGA.net.

Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини

"Росіяни не хочуть, щоб у нас була вода"

Росіяни залишили місто без водопостачання 12 квітня, розповідає LIGA.net гендиректор КП "Миколаївводоканал" Борис Дуденко. Тоді вони навмисно підірвали водогін Дніпро-Миколаїв протяжністю 73 км.

Відтоді місто жило без води майже місяць, адже відремонтувати водогін було неможливо через активні бойові дії. Конкретна мета підриву невідома, каже Дуденко: "Я вважаю, що вони винайшли ще один вид зброї, щоб знищувати нашу націю".

Відомо напевно, що росіяни хотіли шантажувати водою владу області і вчинили підрив навмисно, розповів у інтерв’ю LIGA.net голова Миколаївської ОВА Віталій Кім.

"Росіяни не хочуть, щоб у нас була вода. Вони навмисно підірвали трубопровід. Там була залучена навіть ФСБ, яка казала: це (наявність води. – Ред.) буде переговорною позицією. Ніхто з ними переговори не вів, і вони підірвали. Вони хотіли шантажувати місто водою чи мати цей козир для переговорів", — розповів Віталій Кім.

Солона вода: початок

Водопостачання у місті вдалося відновити вже 6 травня, але воду більше не брали з Дніпра через бойові дії. Брати її почали з Бузького лиману, на березі якого й стоїть Миколаїв. Втім, цю воду не можна назвати питною, оскільки вона солона, "майже морська", каже Дуденко. 

Водоочисні споруди Миколаєва, яким уже по 50 років, не можуть привести лиманську воду до санітарних норм, пояснюють LIGA.net у Департаменті житлово-комунального господарства Миколаївської міськради.

"Більшість показників, зокрема рівень сульфатів, хлоридів та жорсткість, перевищені в десятки разів", — йдеться у відповіді профільного департаменту.

З кранів миколаївців зараз тече солона вода, нерідко — жовтуватого кольору. Її можна обмежено використовувати, наприклад – попередньо помити посуд. Але не пити чи готувати на ній.

Солона вода з крана – лише частина проблеми. Найгірше почало відбуватися під землею.

Руйнування сіллю

Подавання води з лиману дає свої незворотні наслідки. Сіль у воді швидко роз’їдає труби, переважно ті, що були закладені багато років тому, розповідає керівник водоканалу Дуденко. Проте руйнуються й відносно нові труби: на столі в кабінеті Дуденка бачимо іржаві діряві труби, закладені у 2014-2015 роках.

Солона вода призводить до регулярних проривів у мережі. З травня кількість аварій зросла у рази, розповідає LIGA.net майстер ремонтної бригади водоканалу Віталій. Комунальники буквально цілодобово ремонтують ці пошкодження. 

"Ми їздимо містом і бачимо, що кількість аварійних ситуацій дуже велика. Нові аварії стаються щодня. Іноді навіть там, де нещодавно провели ремонт, буквально за 10 метрів від місця ремонту", — розповідає майстер.

Щоденний бій

Ми розмовляємо з Віталієм посеред однієї з ремонтних ділянок, де сталася велика аварія в каналізації. Перед нами — котлован глибиною у п’ять метрів. Двоє робітників, стоячи по щиколотку у чорній воді, оглядають труби й протягують через неї обладнання.

Так само все виглядає і під час ремонту водогону, залежно від глибини закладення труб, каже Віталій: яма може бути і метр, і п’ять.

Солона вода роз’їдає і бетонні труби, каже Дуденко. В залежності від руйнувань одночасно без води може залишитися десь вулиця, а десь — мікрорайон, каже він.

Щоденний ремонт не зупиняє руйнацію мережі. Майже половина усієї води, яку постачають у місто, просто витікає на вулиці крізь діряві труби, розповів у інтерв’ю РБК-Україна мер міста Олександр Сєнкевич.

Влада міста розуміла наслідки, визнає Дуденко. Проте на цей крок все одно пішли, щоб дати хоч якусь воду і завадити ще більшій небезпеці: 

"Миколаїв заходив у літо, ми боялися, що виникне складна санітарно-епідеміологічна ситуація. Тому було ухвалено таке рішення, щоб хоч так втримати місто", — пояснює керівник КП "Миколаївводоканал" Борис Дуденко.

Підтримувати міську мережу і каналізацію складно і через близькість фронту. Під час ремонтів комунальникам доводилося працювати під обстрілами, також пошкоджено багато техніки, розповідає керівник ремонтної бригади Віталій. 

Як виживають миколаївці

Сіль руйнує не тільки підземну мережу, а й труби у будинках. Через це у квартирах відбуваються підтопи. Варіантів протистояти цьому небагато — миколаївці часто перекривають воду у своїх помешканнях й відкривають лише за потреби. 

Так само щодня люди змушені набирати питну воду — для приготування їжі чи навіть душу. Для цього у місті розгорнули десятки пунктів, де дають очищену воду. Їх облаштували у лікарнях, церквах, на базі комунальних об’єктів, зокрема — біля водоканалу. 

Щодня до різних куточків міста приїжджають вантажівки, тролейбуси чи навіть трамваї з водою. Біля них швидко утворюється черга з містян, які тримають в руках одразу по кілька бутилів для води. 

Місто також почало свердлити нові свердловини для прісної води. На це Кабінет міністрів ще в травні надав Миколаєву 56 млн грн. Уже кілька місяців питну воду до міста доставляють і волонтери: за час війни вони привезли тисячі тонн. 

Надія

Шанс на повернення питної води у містян з’явився 11 листопада. Тоді, після звільнення Херсона, дніпровський водогін повернувся під український контроль і комунальники змогли почати ремонтні роботи у сусідній області. 

Як з’ясувалося, руйнування на водогоні були дуже серйозні, роботи довелося вести на чотирьох точках, згадує Дуденко. 

"Територія була замінована. Спочатку працювали вибухотехніки, ДСНС, військові. Потім уже ми приступали до ремонту. Але навіть їм не вдалося повністю очистити зону. Під час проведення робіт один із наших автомобілів підірвався на міні. Слава богу, всі живі й здорові", – розповів Дуденко.

Головна складність робіт була у їхніх обсягах, каже керівник КП. Ремонтникам довелося замінити близько 30 метрів труб діаметром 140 см. Також була потреба у заміні підземних труб, які розташовані у бетонних камерах.

Підписуйтесь на LIGA.Бізнес в Telegram: коротко про важливе

Загалом на різних ділянках працювало до 20 одиниць техніки й до 100 осіб. Роботи завершили за півтора тижня, про що окремо повідомила у соцмережах міська влада. 

Наприкінці листопада у міської влади була надія, що водопостачання вдасться відновити уже за кілька тижнів. Втім, 28 листопада росіяни знову атакували інфраструктуру водопостачання.

Внаслідок російського обстрілу пошкоджено помпову станцію водозабору у Херсонській області, розповідав мер міста Олександр Сєнкевич. Паралельно із цим росіяни атакували енергосистему України й знову залишили Херсон без стабільного світла. Ремонтувати станцію без електропостачання неможливо, констатував мер Миколаєва Сєнкевич.

Що буде далі

Перша частина робіт для повернення води (ремонт водогону) уже виконана, запевняє мер міста. Наступний етап — відновлення об’єктів на Херсонщині.

Як керівник КП, так і голова ОВА Віталій Кім відмовляються коментувати перебіг ремонтних робіт та строки їхнього виконання. "Це закрита тема, вона зашкодить у публічному просторі. Якщо про це дізнаватимуться росіяни, вони продовжать обстріли нашої критичної інфраструктури", — пояснив Кім.

Точно відомо, що сіль уже завдала місту незворотної шкоди. Навіть коли вдасться відновити постачання прісної води, руйнування труб через сіль триватиме, хоч і не у такому обсязі. "Відновлення водопостачання не зупинить процес корозії, який уже розпочався. Це шкода, яка завдана й уже не відворотна. Воно не "заживе", — пояснює керівник Миколаївводоканалу Дуденко.

Через руйнування сіллю місту доведеться замінити близько 250 км труб. Це мільярди гривень, додає він.

Попри труднощі, миколаївці не опускають рук й готові потерпіти. "Ми все витримаємо. Якщо треба, то будемо і без води, і без світла", — запевнив майстер ремонтної бригади і мешканець Миколаєва Віталій.