Зміст:
  1. Типовий договір
  2. Військові фінанси
  3. Гроші на економіку
  4. Відбудова та енергетика

З початку року Україна укладає двосторонні безпекові угоди. На кінець червня підписано загалом 19 договорів з країнами та окрему угоду з Європейським Союзом. Перша домовленість відбулася ще у січні з Великою Британією. З останніх – 27 червня з Європейським Союзом, Естонією та Литвою. 

Читайте нас в Telegram: головні новини коротко

Тривають переговори з іншими державами. Зокрема – з Польщею та Чехією. Власне, угода з Польщею була підписана 8 липня, але не аналізується у огляді. 

Типовий договір

Загальна військова підтримка за цими угодами має становити 60 млрд доларів щороку, заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час засідання Уряду 28 червня. Підписану 13 червня угоду зі США на сайті президента України названо "найсильнішою за весь час незалежності". 

Структурно всі угоди схожі між собою. Однак відрізняються акценти та зобов’язання. Домовленості поділяються на блоки: військова співпраця, відповідальність за агресію, демократія, реформи та євроінтеграція, економіка, енергетика тощо. 17 критеріїв виділяє у своєму дослідженні Громадянська мережа ОПОРА.

На графіку – шкала укладення двосторонніх безпекових угод станом на кінець червня 2024 року.

Замало конкретики. Економічна складова безпекових угод України

Ключова частина – це оборонна співпраця та розвиток українського ВПК. Однак не варто сприймати угоди як оборонні договори. Це швидше домовленості про співпрацю. Причому доволі широкі.

Відсутні конкретні дії у разі нової агресії Росії (що б це не означало). Запевнення щодо допомоги у разі нападу також не містять деталей. Така сама ситуація і з ядерною загрозою. Окремі угоди взагалі не містять згадок про це. А ядерний шантаж – один з інструментів тиску Росії. 

Домовленості закріплюють курс України щодо вступу до ЄС та НАТО. Хоча окремі країни не висловлюють чітко свою позицію, зокрема щодо Північноатлантичного альянсу. Наприклад, позиції Німеччини й Італії щодо членства України в НАТО є обережними.

Тому угоди необхідно розцінювати як розширення можливостей для України та окреслення напрямків співпраці. Зокрема й надалі. Відсутність конкретики для багатьох пунктів, можливість припинити фінансування у будь-який час – слабкі сторони угод. Однак фінансування відбувається і поза межами, визначеними угодами. Наприклад, виділення Україні пакету військової та фінансової допомоги від США на 60 млрд доларів у 2024 році.

Військові фінанси

Ключові згадки про фінансування передбачаються саме на військову сферу. Однак така допомога конкретизована не всіма країнами. І здебільшого вона гарантована лише у 2024 році. З 19 країн дві (США та Італія) не передбачили жодного фінансування. Хоча та ж Італія зобов’язалася зберегти військову підтримку на рівні минулих двох років — 8 пакетів військової допомоги.

12 країн передбачили фінансування військової підтримки на 2024 рік. І лише 7 – на наступні роки. Потрібно зважати, що лише угодами військова підтримка не обмежується.

Загалом же на 2024 рік угоди передбачають військової підтримки щонайменше на 22,95 млрд євро. Німеччина має надати допомоги на понад 7 млрд євро, Велика Британія — 2,5 млрд фунтів стерлінгів, Франція — до 3 млрд євро, Нідерланди — 2 млрд євро, Данія — щонайменше 1,8 млрд євро, Норвегія — 1,3 млрд євро, Іспанія — 1 млрд євро, Бельгія — щонайменше 977 млн євро, Фінляндія — щонайменше 400 млн євро, Латвія — 112 млн євро, Португалія — 126 млн євро. Естонія надасть оборонну допомогу на суму понад 100 млн євро.

Дещо виокремлюється Канада, яка вказує загальну суму макроекономічної та військової підтримки на 2,1 млрд євро (3,02 млрд канадських доларів).

А Ісландія зобов’язалася виділити 2 млн євро для чеської ініціативи на закупівлю боєприпасів на підтримку України, започаткованої у лютому 2024 року. На кінець червня 15 країн ЄС і НАТО вже надали понад 1,6 мільярда євро. Про цю ініціативу також згадується в угодах Бельгії (виділяє 200 млн євро) та Португалії (100 млн євро). 

П’ять країн зафіксували і чіткі обіцянки з надання військової техніки (на кінець червня):

  • Бельгія – 30 літаків F-16 до 2028 року, один протимінний катер;
  • Швеція – БМП CV 90, САУ Archer, літаки ASC 890, потенційне передання JAS 39 Gripen;
  • Норвегія – винищувачі F-16, ЗРК NASAMS;
  • Данія – надання винищувачів F-16.

Польща в угоді від 8 липня зобов’язується розглянути можливість передання Україні щонайменше однієї додаткової ескадрильї МіГ-29 (щонайменше 14 винищувачів).

На графіку – військова допомога, вказана у двосторонніх безпекових угодах станом на 13 червня 2024 року. Відтоді додалися угоди з Естонією, Литвою, ЄС та Польщею.

Замало конкретики. Економічна складова безпекових угод України

Довгострокову військову допомогу в угодах вказали лише країни Прибалтики та Скандинавії. 

Данський Фонд на підтримку України надасть 8,5 млрд євро у 2023–2028 роках. Але це передбачає не лише військову підтримку. Швеція передбачає протягом трьох років надати 6,5 млрд євро. Норвегія виділить 6,4 млрд євро у 2023–2027 роках. 

Ісландія зобов’язалася виділяти щонайменше 4 млрд ісландських крон (близько 26 млн євро) щороку протягом 2024–2028 років за умови щорічного затвердження цих виплат парламентом.

Латвія, Естонія та Литва обіцяють щороку виділяти по 0,25% свого ВВП.  Наприклад, для Латвії це близько 100 млн євро.

Такі різні підходи пояснюються процесом організації видатків всередині держав, наявністю коштів у бюджетах країн та необхідністю затвердження парламентами й урядами. Водночас розміри допомоги аж ніяк не обмежуються самими лише двосторонніми безпековими угодами.

Однак існує ризик сталості військової допомоги, яка залежатиме від політичної ситуації всередині країн-союзниць. Наприклад, кандидат у президенти США Дональд Трамп заявляв про свої наміри "обрізати" допомогу Україні у разі своєї перемоги. 

Гроші на економіку

Фінансова міжнародна допомога є ключовою для підтримки економічної стабільності. Для порівняння, у 2023 році до державного бюджету надійшло 783,6 млрд грн податків. А на 28 червня цього року отримано міжнародної допомоги до бюджету більш ніж на 540 млрд грн ($13,8 млрд). Ще 250 млрд грн приніс продаж облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП). 

Загалом же за 2022-2023 роки Україна отримала фінансування на $73,5 млрд. Лише у 2023 році – $42,6 млрд доларів. На 2024 рік потреба у зовнішній підтримці становила $37,3 млрд, або ж більше ніж $3 млрд на місяць.

Цього року основними донорами державного бюджету стали ЄС ($8,5 млрд), Японія ($2,1 млрд) та Канада ($1,4 млрд). Прикметно, що через політичну кон'юнктуру від США поки не надходило допомоги.

На графіку – фінансування загального фонду держбюджету на 28 червня 2024 року. Основна частина допомоги – це позики іноземних держав та ОВДП.

Замало конкретики. Економічна складова безпекових угод України

Невійськова допомога значно менше відображена в угодах. Здебільшого це кошти на макроекономічну допомогу, відбудову та інвестиції. Згадки про таку підтримку містяться у 7 угодах – з Японією, Канадою, Іспанією, Фінляндією, Латвією, Естонією та Литвою.

Однак у деяких договорах згадується про попередні зобов’язання чи підтримку. Наприклад, Велика Британія підтверджує, що після повномасштабного вторгнення взяла на себе зобов’язання надати близько 4,2 млрд фунтів стерлінгів фіскальної підтримки та понад 640 млн фунтів стерлінгів допомоги.

Японія взагалі не передбачає військової допомоги. Однак виділяє 4,2 млрд євро ($4,5 млрд) на фінансову, гуманітарну та іншу допомогу. Підтримка Канади зафіксована у межах 2,1 млрд євро, частина з яких піде і на військові потреби. Латвія обіцяє 15 млн євро з акцентом на відновленні об’єктів соціальної інфраструктури, психологічній підтримці жінок та передання досвіду, особливо з питань, пов’язаних з інтеграцією до ЄС.

В угоді з Іспанією зазначено суми на відбудову. Точніше, 15 млн євро на внесок для України та Молдови через Спеціальну програму Світового банку з відновлення України та Молдови. Також країна підтверджує виділення 250 млн євро у сфері глобальної продовольчої безпеки. Кошти підуть на підтримку таких ініціатив, як Іспанський план протидії продовольчій незахищеності, "Шляхи солідарності ЄС – Україна" та Гуманітарну програму "Зерно з України". Ще 1,5 млн євро буде виділено на боротьбу з організованою злочинністю.

Естонія має виділити 56 млн євро на розвиток та гуманітарну підтримку України у 2024–2027 роках. Литва на відновлення та відбудову України обіцяє 24 млн євро.

Значно цікавішою є угода з Фінляндією, оскільки тут доволі детально розписані шляхи виділення коштів. Фінляндія зобов'язалася рекапіталізувати ЄБРР на 50 млн євро. До 50 млн євро буде виділено на новий змішаний кредитний інструмент – Ukraine Investment Facility (UIF) Фонду інвестицій у державний сектор (PIF). Така ж сума – на фінансування експорту фінського національного експортно-кредитного агентства Finnvera для компенсації потенційних кредитних втрат.

Ще 8 млн євро будуть направлені на програму Finnpartnership. Вона підтримує українське суспільство, пропонуючи бізнес-партнерство та підтримку інвестиційної підготовки для фінських компаній в Україні. Статутний капітал фінської фінансової компанії Finnfund буде збільшено на 25 млн євро. Інвестиційний ризик Finnfund в Україні покриватиметься спеціальним державним ризиковим фінансуванням у розмірі до 80% ризику.

Фінляндія та Латвія також зобов’язуються брати участь у фінансуванні програми підтримки ЄС на 2024-2027 роки Ukraine Facility. Вона була запропонована Європейською Комісією у червні 2023 року. Остаточне її погодження відбулось у лютому цього року. В березні Україна отримала перші 4,5 млрд євро за програмою.

Загалом бюджет Ukraine Facility становить 50 млрд євро, які надаватимуться траншами у разі виконання Україною встановлених індикаторів щодо відновлення та реформ. Передбачено 69 реформ державного управління, правосуддя, економіки тощо.

Саме ж фінансування переважно піде на закриття потреб держбюджету, на що виділяється 38,27 млрд євро. Ще 6,97 млрд євро – на підтримку інвестицій в Україну, 4,76 млрд євро – на покриття відсотків за кредитами та технічну допомогу уряду на реформи.

Відбудова та енергетика

Хоча угоди вказують на необхідність реформ в економіці та управлінні, їх деталізація має визначатися іншими документами. Зараз це доволі загальні визначення. Наприклад, Велика Британія виділяє три напрямки в реформі економіки – реформування державних підприємств, залучення приватного сектору, довіра інвесторів. Франція наголошує на прозорості та належному врядуванні в економічному секторі. 

Окремою темою в угодах є відбудова та відновлення. На кінець 2023 року сукупні економічні, соціальні та інші втрати України становили $499 млрд. А на відбудову було необхідно $486 млрд. Ці цифри явно зросли після ударів по критичній інфраструктурі у 2024 році.

Хоча в усіх угодах країни зобов’язуються брати участь у відбудові України, лише в частині вказано обсяги фінансування на цю діяльність. Наприклад, це згадувані вище по 15 млн євро від Латвії та Іспанії, чи 640 млн фунтів стерлінгів, підтверджені Британією.

Цікаво, що кілька країн вказали "пріоритетні" для себе регіони. Так, Естонія звертатиме увагу на Житомирську область, включно з містом Житомиром. Латвія та Бельгія скерують увагу на Чернігівську область та місто Чернігів. Данія – на Миколаївську область та Миколаїв. А Італія – на Одеський регіон. 

Енергетика та захист критичної інфраструктури – інша наскрізна тема угод. Наявні різні оцінки генерувальних потужностей України. На громадському саміті "Безпекові гарантії для української демократії в умовах війни" озвучена цифра у 36 ГВт до повномасштабного вторгнення, 18 ГВт зимою 2023-2024 та втрату за минулі пів року ще 9 ГВт. УП з посиланням на Financial Times дає оцінку в 55 ГВт до 2022 року та близько 20 ГВт наразі.

Угоди називають енергетичний сектор вирішальним для стійкості України. Деякі країни приділяють особливу увагу цьому питанню. Франція зобов’язується сприяти захисту критичної інфраструктури. Зокрема військовими засобами, посилюючи ППО. Латвія зазначає про захист військовими засобами, зокрема ППО та РЕБ.

Окремий акцент стосується урахування "зеленої" складової. Наприклад, Німеччина в контексті відбудови та захисту енергетичної системи України наголошує на переході України до зеленої енергетики. В угоді з Італією Україна зобов'язується здійснити переведення своєї економіки на стійкий і кліматично нейтральний шлях. Швеція також згадує про "зелений" перехід. 

Відсутність детальних механізмів відбудови та забезпечення української енергетики є основними ризиками двосторонніх угод. До того ж ці аспекти мають бути конкретизовані у наступних домовленостях.