Всі говорять про необхідність угоди щодо "промислового безвізу" з ЄС. Він нам точно потрібен?

Цього року європейці завершили перший етап попередньої оцінки готовності України до підписання угоди про "промисловий безвіз" та розпочали другий. Це стало однією з ключових тем 23-го Саміту Україна–Європейський Союз після підписання угоди про "відкрите небо" та дослідницької програми "Горизонт Європа". 

Промисловий безвіз формально відомий як Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products або скорочено АСАА). Насамперед він важливий для українських виробників продукції, що міститься в спеціальному переліку в додатку до Угоди про асоціацію. Це 27 галузей – від машинобудування та ліфтів і підйомників – до медичних приладів та іграшок, від засобів індивідуального захисту – до рекреаційних яхт. Україна мала зблизити із європейським своє загальне регулювання у безпеці продуктів, сертифікації, вимірюванні, відповідальності за брак, а також "вертикальні" або галузеві стандарти безпеки та якості.

Угоду можна укласти для окремої галузі, або для кількох галузей одночасно після виконання необхідних "вертикальних" передумов. Європейці хочуть бути впевнені, що українські органи перевірки мають таку саму компетенцію, як європейські, інспектори діятимуть за схожими протоколами і не пропустять того, що було би неприйнятним для ЄС, а галузь загалом керується схожими стандартами якості та безпеки.