Як Україні "виштовхнути" зерно на експорт
Фото: МВС

"Зерновий коридор" дозволив Україні вийти на найкращі за останні три роки обсяги аграрного експорту. За неповний рік роботи коридору (з перервами через істерики Росії) близько 1000 суховантажів вивезли з чорноморських портів України понад 30 млн т зерна – 60% від усіх закордонних постачань.

Підписуйтесь на корисний легкий контент в Instagram

Експорт зернових з України
Експорт зернових з України

Тому президент Володимир Зеленський закликає колег зберегти цей маршрут.

"Чорноморська зернова ініціатива може й повинна працювати й далі – якщо без Росії, то без Росії. Угода щодо експорту зерна – це угода з Туреччиною та ООН – залишається поточною. Єдине, що зараз потрібно, – це її акуратне виконання та рішучий тиск світу на державу-терориста", – сказав президент.

Розуміють важливість для України цього каналу постачань і в Росії. Але чому ж "зерновий коридор" працював і чи можливе його збереження без участі агресора?

Коридор як індульгенція

Рік тому Росія погодилася не нищити "зерновий коридор" з трьох причин. Перша: росіяни виторгували для себе пом’якшення санкцій. Відбулося послаблення обмежень для експорту з Росії добрив та зернових. А також зустрічних постачань запчастин до літаків Airbus, які використовують російські авіакомпанії. Ймовірно, росіянам також підкинули партії споживчих товарів зі списку "санкційки".

Друге: відновлення потоку зерна з України на світові ринки сприяло падінню цін на нього. У підсумку задоволений Китай, потужний імпортер продовольства. А для Путіна важливий будь-який "підгон", щоб умилостивити китайських друзів.

Третє: під таким прикриттям росіяни змогли продати зерно, яке вони вкрали на окупованих українських територіях. За даними Української зернової асоціації (УЗА), з лютого 2022 року росіяни вкрали близько 4 млн т українського зерна. Цікаво, що в цей же період Росстат зафіксував дивний, аномальний стрибок врожаю. Саме так – проганяючи крадене зерно як власний урожай – найкраще ввести його в легальний оборот.

Врожай зернових в РФ
Врожай зернових в РФ

Росіяни й надалі циганили б собі пом'якшення режиму, шантажуючи виходом із зернової угоди. Тим паче що ставки зросли – генсек ООН пообіцяв здійснити підключення "дочки" "Россельхозбанка" до платіжної системи SWIFT. Голова цього банку Дмитро Патрушев, син шефа ФСБ.

Але карти сплутав болісний удар по найдовшій достойності російського президента. Підрив Кримського мосту не залишив вибору – довелося грюкнути дверима.

Без них – ризики

LIGA.net вже повідомляла, що план "зернового коридору" без Росії вимагає надійного силового прикриття маршруту. Подорожчання страховок, і навіть відмова страхувати зерновози при заходженні в Чорне море можуть стати першою перешкодою. Головна небезпека – пошкодження судна при завантаженні в українських портах під час  російських обстрілів, як при нальоті на Одесу та Миколаїв.

"Для блокування експорту зерна з України Росія й надалі використовуватиме з певною регулярністю масовані обстріли портової інфраструктури для перевалки продукції з використанням дронів-камікадзе та крилатих ракет різних типів", – каже Іван Киричевський, експерт Defense Express.

Варіанти розв'язання цієї проблеми – не тільки підсилення ППО. Необхідно погодити з ООН певні порти – в Чорноморську або Південному – як виключно зернові та запровадити там роботу моніторингових груп за участю тих же ООН та Туреччини. Зрозуміло, що повної гарантії безпеки при цьому досягти неможливо.

Що стосується морських комунікацій, то найбільш ефективним є їх прикриття з повітря силами НАТО. Але як його отримати? Експерт наводить приклад, як діяв Кувейт у подібній ситуації під час Ірано-Іракської війни 1980-1988 років. Тоді США взяли на себе місію охорони суден з нафтою у Перській затоці.

"Звісно, що Кувейт апелював до "спільних цінностей". Але дієвим аргументом стало те, що Кувейт повідомив американців про те, що якщо його танкери не будуть охоронятися ВМС США, то за це тоді візьметься ВМФ СРСР", – нагадує Іван Киричевський.

Альтернатива – Констанца та суходіл

Повноцінної заміни "зерновому коридору" поки немає. Україна працює над кількома альтернативними варіантами. Але навіть у сукупності вони стануть лише "милицею" для підтримки обсягів експорту зерна. По-перше, це перевалка зерна через румунський порт Констанца. По-друге, залізниця – нові маршрути Європою до портів Балтики та навіть іспанських портів. По-третє, для актуалізації автомобільних перевезень Мінагрополітики допомогло впровадженню електронної черги. Мова не стільки про нарощування обсягів, скільки про покращення якості логістики, скорочення простою транспорту на кордоні.

Нарешті, унікальний проєкт – будівництво олієпроводу. Фактично, він стане експортним хабом для української олії. Проєкт передбачає постачання олії (переважно соняшникової, але можливі партії ріпакової та соєвої) трубопроводом з Ягодина на Волині до порту Гданська. Його довжина 600 км, а потужність – до 2 млн т олії на рік.

У Мінагрополітики повідомили, що зараз проєкт проходить "внутрішні польські процедури, пов’язані з узгодженням шляху прокладання". Це тривалі процедури. Вони зачіпають дуже багато громад і екологічних норм. Отже, будувати олієпровід буде швидше, ніж погодити.

Залишається дочекатися реанімації проєкту магістрального зернопроводу. Декілька років тому в Україні анонсували будівництво цілого комплексу елеваторів навколо "труби", який був би спроможний доставляти до морського порту до 10 млн т зерна. Партнером проєкту вартістю $2,5 млрд мав стати Китай – тому китайці обирали порт на свій смак. Зараз німецькі ЗМІ пишуть про те, що вихід Росії із зернової угоди б’є по інтересах Китаю. Тому ідея зернопроводу не така вже й футуристична – її масштаби китайцям до снаги.