"Боляче, але запас є". Дорогий газ загрожує бізнесу Фірташа і Коломойського. ОПЗ вже став

20 вересня Одеський припортовий завод (ОПЗ), один з найбільших в Україні виробників мінеральних добрив, оголосив про вихід у простій. Офіційна причина – висока ціна газу в Україні та низька вартість продукції ОПЗ – аміаку та карбаміду - на світовому ринку.

ОПЗ – не єдиний, по кому б'ють високі ціни на газ. Зі схожою проблемою зіткнувся майже весь український бізнес: енергетики, аграрії, металурги, виробники будівельних матеріалів і скла.

За даними Української енергетичної біржі (УЕБ), у вересні середня ціна газу для бізнесу досягла рекорду за історію незалежної України – 18 468 грн за тис. кубометрів.

Такий самий обсяг ф'ючерсного газу в жовтні – на 55% вище, або 28 638 грн. Це вчетверо дорожче, ніж у січні 2021 року.

LIGA.net розбиралася, що відбувається з цінами на газ, чому зупинився ОПЗ і хто ще може взяти з нього приклад.

Знову простій

Одеський припортовий оголосив про вихід у простій 20 вересня. Це друге припинення роботи ОПЗ за останні три роки – в серпні 2019 року завод відновив виробництво карбаміду й аміаку після більш ніж річної паузи. Запустити виробництво допоміг контракт з приватною компанією Агро Газ Трейдинг (АГТ) бізнесменів з Донецька та Білої Церкви Володимира Колота й Олександра Горбуненка.

Маловідомий трейдер з літа минулого року працює з ОПЗ за давальницькою схемою – постачає газ і самостійно займається продажем продукції. Працювати без посередників завод не може через великі борги перед групою Ostchem Дмитра Фірташа і НАК Нафтогаз України.

Поки вартість газу на європейському ринку була відносно низькою, партнерство давало дивіденди. Трейдер заробляв на різниці: купував газ для ОПЗ дешевше, продавав добрива – дорожче. За таким принципом у 2020 році АГТ заробила 5,6 млрд грн доходу і 115 млн грн чистого прибутку. ОПЗ щастило менше. За виторгу 2,3 млрд грн завод показав 1,2 млрд грн збитку.

Восени 2021-го ця схема розсипалася. Основна причина – високі ціни на природний газ в Україні та світі. У собівартості азотних добрив, залежно від виду продукції, газ може займати 60-90%. Через це давальницький постачальник газу став недоплачувати підприємству за продукцію, йдеться в релізі ОПЗ.

Так, до вересня в АГТ накопичилося 140 млн грн боргу перед виробником добрив.

"Як наслідок, в ОПЗ виник борг перед газорозподільною компанією Одесагаз. З огляду на вищевказані обставини, менеджмент заводу ухвалив рішення зупинити підприємство, щоб запобігти надмірному витрачанню оборотних коштів", – наголошується в повідомленні ОПЗ.

Відновити виробництво на ОПЗ обіцяють до 1 листопада, коли місце Агро Газ Трейдинг посяде нова компанія – маловідомий офшор з Сінгапуру – Dachex Shipping Ltd. Але зупинки можна було уникнути, вважає директор компанії Інфоіндустрія Дмитро Гордейчук. За його даними, наявні ціни на світовому ринку добрив вийшли на пік – від $310 за тонну аміачної селітри до $400-585 за карбамід та аміак.

"Виробництво добрив буде не рентабельним після ціни – 25 000 грн за тисячу кубометрів газу", – каже Гордійчук. На цій підставі він вважає, що зупинка ОПЗ – політичний фактор. Вихід у простій і поява з листопада нового контрагента глава Інфоіндустрії пов'язав з чутками про можливу відставку першого помічника президента Сергія Шефіра. Співрозмовники УП і НВ йому приписують вплив на Одеський припортовий завод і Енергоатом.

У самого трейдера нинішні події називають форс-мажором і обіцяють "виконати умови договору після стабілізації ринку газу". Перемогу сінгапурської Dachex в новому конкурсі в липні цього року АГТ вже оскаржили в суді.

Газова криза

Проблеми ОПЗ – не унікальні. З аналогічною ситуацією зіткнулися й інші підприємства Європи. Про плани скоротити своє виробництво через високі ціни на природний газ вже оголосили два хімічних гіганти – британський концерн CF Industries Holdings і норвезька Yara International.

Цей самий сценарій розглядають підприємства з двох інших галузей: металурги з асоціації UK Steel і енергокомпанія Centrica, пише газета Financial Times.

Ці ж загрози стосуються й України. Що вища ціна на газ для бізнесу, то дорожче собівартість виробництва товарів, де його застосовують. А це, зі свого боку, прискорює інфляцію (зростання цін на споживчі товари) і знижує конкурентність українських виробників, розповідає глава аналітичного відділу Concordе Capital Олександр Паращій.

Згідно з даними Української енергетичної біржі (УЕБ), у вересні середня ціна газу для промисловості стала найбільшою за всю історію незалежної України – 18 468 грн за тис. кубометрів. Вартість природного газу в Україні зростає з липня 2020 року. За цей час ціна тисячі кубометрів зросла більш ніж на 14 000 грн.

У жовтні може бути ще вище. На УЕБ газ з постачанням у жовтні продають за 28 638 грн за тис. куб. м. Це вчетверо більше ніж, у січні 2021 року. З огляду на швидкий початок опалювального сезону, очікувати різкого відкочування цін на газ в Україні не варто.

Хто наступний: Ахметов, Коломойський чи Фірташ?

"Якщо газ коштуватиме дорожче 20 000 грн за тисячу кубометрів, залежні підприємства будуть економити та знижувати виробництво", – вважає директор Expo Consalting Геннадій Кобаль. Хоча для більшості виробників, крім хіміків, газ – лише частково впливає на собівартість, зазначає старший аналітик Adamant Capital Костянтин Фастовець.

Більш того, ефект від подорожчання газу може бути не відразу, все залежить від торговельної стратегії підприємства: купує завод газ за довгими контрактами та фіксованими цінами чи на спотовому ринку, де вартість палива змінюється щодня, каже Фастовець.

Кому, крім ОПЗ, може загрожувати зупинка?

"Подорожчання газу торкнеться всіх, де висока частка газу у виробництві", – додає Паращій з Concordе Capital. Потенційно, під ударом може опинитися аграрний сектор (виробники цукру, борошна тощо), металурги, виробники цементу, скляні заводи, виробники труб, перелічує старший аналітик Dragon Capital Денис Саква.

На думку Фастовця і головного експерта Департаменту фінансової стабільності НБУ Андрія Блінова, через дорогий газ найуразливіші сьогодні тільки хімпідприємства – аграрії та металурги компенсують високі ціни на газ завдяки доходам від експорту зернових і руди. А частка газу в собівартості цементу, після переходу на спалювання вугілля, відносно низька: всього 10%, уточнили в Concordе Capital.

"З урахуванням поточних цін на сталь (Метінвест Ріната Ахметова. – Ред.) навіть в поточній ситуації металурги заробляють в рази більше, ніж минулого року", – додає Фастовець. EBITDA Метінвесту за перше півріччя 2021-го – $3,7 млрд, чистий прибуток – $2,7 млрд.

А що хіміки? За словами директора з комунікацій Group DF Дмитра Фірташа Олега Арестархова, у хімпідприємств, орієнтованих на внутрішній ринок, поки немає серйозних проблем з газом. Головні ризики – у заводів на кшталт ОПЗ, де переважна частка товару йде на експорт і конкурує за споживача на світовому ринку.

Але якщо тенденція триватиме, виробники добрив почнуть скорочувати виробництво, впевнений Гордійчук з Інфоіндустрії. До зупинки справа не дійде. "Зупиняти виробництво – це дуже дорого. Щоб запустити той самий Дніпроазот (входить у групу Приват Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова. – Ред.), потрібно вкласти $600 000, а за наявних умов і цін на газ – понад $1 млн. Хто на таке піде?" – зазначає він.

"Нам боляче, але у нас ще є запас міцності", – підтверджує Арестархов з Group DF.

Заплатять усі: українці й Україна

Опитані LIGA.net інвестаналітики впевнені: в довгостроковій перспективі вплив дорогого газу на інфляцію в Україні буде мінімальним, в межах прогнозу НБУ – до 10% рік до року. Одні з головних чинників утримання в Україні інфляції – це стабільність обмінного курсу і високі ринкові ціни на руду і зернові, пояснює Фастовець.

Серед інших важливих чинників він також виділяє підвищення у вересні Нацбанком облікової ставки до 8,5% і регулювання цін для населення на газ і електроенергію. Це гарна новина для електорату, але погана загалом для економіки: різниця в цінах на газ, тепло й електроенергію між бізнесом і населенням ляжуть не на споживача, а на державний бюджет, вважає Фастовець. Але це може змусити уряд до нових реформ.

"З зими енергетики вийдуть дуже виснаженими, з мінімальними запасами газу і вугілля. Це загострить неминучість підвищення тарифів наступного року. Але загалом на той час світові ціни на товари не зростатимуть так стрімко, і це поступово знижуватиме інфляційний тиск. Наступного року є всі шанси повернутися до інфляційної мети НБУ – 5%", – впевнений Блінов з НБУ.