Європа продовжує купувати у РФ нафту та газ. Ембарго може зупинити війну. Чому ЄС зволікає

У грудні 2005 року 53-річний президент Володимир Путін поставив перед Радбезом Росії амбітне завдання: перетворити РФ у країну зі статусом "енергетичної наддержави". Так цементувався фундамент для використання потужної зброї – торгівлі газом, нафтою й вугіллям у своїх геополітичних цілях. Відтоді видобуток газу в Росії зріс на 19%, а нафти – на понад 11%.

На сьогодні Росія – один із найбільших виробників газу, нафти й вугілля у світі. Щороку РФ отримує сотні мільярдів доларів від експорту енергоресурсів у Європу. За даними Міжнародного інституту фінансів (IIF), саме завдяки енергетиці бюджет РФ залишається профіцитним – усупереч санкціям за вторгнення в Україну.

Чи не єдиним антидотом проти цієї зброї може бути енергетичне ембарго. Про це ще від початку війни не припиняють говорити українські політики й дипломати. До ембарго, принаймні часткового, закликали й світові лідери. Зокрема, президент Франції Емманюель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц, прем'єр Італії Маріо Драгі та Європарламент.

Утім, реальність не відповідає очікуванням. Попри військові злочини армії РФ в Україні, Європа все ще продовжує купувати російську нафту, газ і вугілля. За місяць війни, за даними європейського дипломата Жозепа Борреля, Євросоюз заплатив Росії за енергоресурси $35 млрд.

Чому зволікає Європа та як це допомагає РФ у війні з Україною?

Енергетична голка

Європа – найбільший споживач російських енергоресурсів. На країни Заходу, разом з Великою Британією та США, припадає близько 55%–60% експорту з Росії природного газу, нафти й нафтопродуктів. Про це свідчать розрахунки економістки з IIF Еліни Рибакової. "Історично, нафта й нафтопродукти – це ключові товари для платіжного балансу Росії", – пише вона в Twitter.

За даними дослідницької організації CREA, за 2021 рік енергетична торгівля з Європою принесла Росії понад 202 млрд євро доходу. Це 40% від усього експортного виторгу РФ за минулий рік. За оцінкою російського економіста Андрія Ілларіонова, Росія експортує близько 40% видобутого в країні газу та 27% – нафти.

Показова й статистика європейців. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), в Європі щонайменше 10 країн залежать від російського газу, вугілля, нафти й нафтопродуктів мінімум на 30%. Найменшу залежність – до 5-10% – МЕА зафіксувало у Франції, Великої Британії, Естонії, Чехії й Іспанії. 

"Ми дуже від них (Росії. - Ред.) залежимо", – говорив Жозеп Боррель в інтерв’ю Sky News Arabia. Іронія у тому, що з 2009 року в Євросоюзі діє так званий енергетичний пакет – перелік законодавчих правил, згідно з якими, Європа має не допускати енергетичних монополій.

Чому ж тоді для Росії діє виняток? Причин декілька, найголовніші з них – політична корупція, потужний лобізм і загравання з європейцями низькими цінами. Наприклад, у вересні президент РФ Путін розповідав, що Німеччина купує у Росії газ по $220 за тисячу кубометрів.

Це було втричі дешевше за ринкову на той момент ціну та вп’ятеро менше ніж вартість газу на європейському ринку на 11 квітня. "Ті, хто погодився укладати з нами в Європі довгострокові контракти, зараз можуть лише потирати руки й радіти", – говорив Путін.

Чому зволікає Європа 

 

Позбутися російського нафтогазу – завдання нетривіальне. За оцінкою Bloomberg, тільки для німецької економіки відмова від газу з РФ коштуватиме 2-3% ВВП. Для порівняння: пандемія коронавірусу зменшила ВВП Німеччини на 4,5%. 

Економічні збитки – одна з причин, чому Європа не розриває енергетичну торгівлю з Росією. Наприкінці березня дипломат Жозеп Боррель пояснював, що Європа прагне не заборонити імпорт енергетичних ресурсів із РФ, а знайти їм альтернативу.

Згідно з планом Єврокомісії, вже до кінця цього року країни ЄС можуть зменшити імпорт газу з Росії на дві третини. Йдеться про 100 млрд кубометрів палива на рік. Окрім цього, вже до середини серпня Євросоюз обіцяє повністю відмовитися від постачання із РФ вугілля. 

Щоб компенсувати втрату, Європа планує зменшити своє споживання, пришвидшити розвиток альтернативних джерел енергії й купувати газ у конкурентів Росії спільними силами. Зокрема, це має допомогти підтримувати свою стабільність країнам Балтії, що вже відмовилися купувати у РФ газ.

Проте ситуація динамічна. По-перше, після трагедій у Бучі, Бородянці та Краматорську, риторика європейських політиків, хоча і не всіх, стала більш категоричною стосовно Росії. За словами Борреля, європейські дипломати уже обговорюють ембарго на нафту. "Рано чи пізно, сподіваюсь, що рано, – це станеться", – говорив Боррель 7 квітня.

По-друге, часткове ембарго підтримав навіть Європейський парламент. Його рішення стало продовженням політики США, Канади, Великої Британії та приватного бізнесу, які частково або повністю вже відмовилися від російської нафти. "Ми зможемо зробити це протягом цього року", – пояснював канцлер Німеччини Олаф Шольц.

Імовірність ембарго не виключає й російський аналітик Михайло Крутіхін. На його думку, під час оголошення Україні війни, Кремль розраховував, що в Європі немає єдності, а "капіталісти будуть готові бозна на що, якщо прибуток буде 300%".

"Виявляється капіталісти стали прислухатися до суспільної думки. Ввести ембарго на нафту й газ буде дуже важким рішенням. Це приблизно як розпочати торгову війну. Але така перспектива є. Можливо не повного, але чутливого для економіки Росії", – припускав Крутіхін в одному з інтерв'ю.

Які наслідки матиме для Росії енергетичне ембарго

За словами Крутіхіна, з початку війни експорт російської нафти й нафтопродуктів із Росії просів на 50%, до 3 млн барелів на добу. Через це, навіть і без ембарго видобуток нафти й газу у РФ обвалиться до кінця року на 20%–30%, прогнозує Рибакова з IFF. 

За оцінкою IFF, санкції та повне енергетичне ембарго може обвалити ВВП Росії на 25%. Це більше, ніж постраждає Європа. "Наші розрахунки показують, що від торгових ембарго середньострокові наслідки для Росії будуть набагато сильніші, ніж для західних союзників", – вважає аналітик Кільского інституту світової економіки Хендрік Малькоу.

Схожої думки й Крутіхін. Він вважає, що  Китай не зможе повноцінно замінити для Росії Європу – незрівнянні розміри й недостатньо розвинена інфраструктура. "Економічна війна призведе до краху [російської] економіки. Тоді вже, можливо, населення Росії зрозуміє, куди його завели політичні поривання сидільця у Кремлі", – додає аналітик.