Газове ембарго Росії. Чи піде Європа на компроміс з Путіним у разі газової кризи

Прокачка газу по газопроводу Ямал-Європа впала до нуля. Чи це значить щось? 

Чи зупинили росіяни постачання газу після того, як німці відмовились платити рублями?

Якби ще тиждень тому газопровід працював на повну, ми би констатували, що росіяни перейшли від блефу до дій. Але правда в тому, що в цьому газопроводі мінімум газу приблизно останні пів року. Тобто нічого майже не змінилося. Основні маршрути – українська труба і Північний потік-1 – не демонструють змін.

Чи означає це, що росіяни тільки блефують? Що не зупинять постачання газу у Європу? Ще пів року тому можна було би сказати, що точно так. Бо накладати самим на себе ембарго не дуже розумно. "Їм це невигідно". 

Але тоді ми зважали на те, що Росією керує банда на чолі з корумпованим злодієм. А зараз ми усвідомили, що Володимир Путін не тільки злодій і корупціонер, але й лідер тоталітарної секти слов’янофілів-мілітаристів. Коротко кажучи, аятола Путін, лідер православного Ірану. 

Чи може аятола Путін зупинити газ європейцям? Навіть якщо це економічно невигідно? А от на це запитання вже набагато важче відповісти.

Тим більше, що до 24 лютого ми й російські війська на українському кордоні вважали блефом. І зараз, навіть розуміючи, що Путін залежить від експорту газу у Європу набагато більше, ніж Європа залежить від російського газу, він може на це піти.

Поки що консолідоване рішення ЄС – це тверде "ні" ідеї Путіна розраховуватися у рублях. Так само як і консолідована позиція ЄС, що Росія більше не є надійним постачальником палива. 

Євросоюз може відчути себе на місці України у 2006 і 2015 роках. Зокрема тому, що ЄС ухвалив політичне рішення відійти від купівлі російських енергоносіїв. І, власне, Путіну вже не важливо, чи вважає ЄС його надійним постачальником, чи ні. Тому що все одно контракти не будуть продовжені. І тому він може піти на ескалацію.

Що далі? 

Теоретично Путін розраховує, що бізнес-лобі може продавити позицію політиків і змусить владу погодитися на виплату рублями. Бізнесу байдуже, чим платити. Плюс, така конфронтація точно має призвести до суперечностей у самому ЄС, де в деяких країнах лобі може бути сильнішим. А послабляти ЄС – улюблена справа Путіна.

Чи розуміють це у самому ЄС? Так. І навряд чи радо підігруватимуть Путіну.

Навіщо Путіну ті рублі? 

Знов таки, за логікою йому би долари мати краще. Але то за логікою корумпованого злодія. 

По-перше, Путін хоче підірвати санкції проти Центрального банку Росії, а для того хоче, щоб європейці самі були вимушені їх порушити. 

По-друге, Путін боїться, що ці платежі можуть бути заморожені, повністю чи частково, і тому хоче отримувати оплату у своїй валюті.

Чи вдасться Путіну? Якщо він перейде від блефу до справи. Тут є сумніви. Все ж таки 24 лютого він недооцінив єдність Заходу, так само як недооцінив стійкість України та силу української армії. 

То ж аналітик з нього так собі. 

Анналена Бербок, друга людина у німецькому уряді, нещодавно сказала, що Захід страждає через те, що посилив свою залежність від Росії після 2014 року. Навряд чи визнання тієї помилки може призвести до нової помилки у вигляді прогинання перед Путіним.

Що буде, якщо Путін зупинить постачання газу?

Спершу він зможе заповнювати сховища у самій Росії. Але недовго. Потім доведеться палити газ. Чи "присипляти" свердловини. І це самовбивчо. Але знов таки, аятола Путін може піти на те, щоби палити газ і гріти атмосферу планети, передаючи привіт ще й Греті Тунберг, заради своїх збочених планів. Але чи зможе він цим прогнути Європу? Він же може думати, якщо НАТО боїться воювати, то вони злякаються й економічної кризи.

Але фішка у тому, що НАТО, країни Заходу, не бажають війни, бо дуже сильно цінують людське життя. А от газова війна – це не про людські життя. Це про економічне падіння. Про дискомфорт. А тут вже на важелях, де з одного боку ризик війни у майбутньому, цінності, а з іншого – економічні збитки. 

З одного боку – бізнес-інтереси окремих лобістів, з іншого – колективна позиція Заходу, яку висловив президент США Джо Байден у своїй промові у Варшаві. І політики в Європі вже можуть обрати саме цінності і єдину позицію, що вже було продемонстровано у консолідованих рішеннях G7 і ЄС щодо пропозиції платити рублями.

Тим більше розрахунки свідчать, що війна і так принесе в Європу економічні проблеми. І що довше вона продовжуватиметься, то більшими будуть економічні проблеми, то більше буде біженців, то більше дискомфорту у самій Європі. І якщо за допомогою само-ембарго можна вдарити по Путіну, то це вже має й економічний сенс. Бо це зменшить час війни, це змусить Росію піти на припинення бойових дій, що дуже корисно для європейської економіки. 

Довгостроково це вигідно навіть європейським економікам. Політикам важко наважитись на такі рішення, але якщо це рішення ухвалене не ними, то вже набагато легше.

Так, ми не можемо вважати 100% ймовірним сценарій, що у разі газової кризи політики в Європі не підуть на компроміси з Путіним. Але, схоже, ймовірність цих компромісів не така й велика.

ЄС дуже довго не наважувався ввести ембарго проти Путіна. Бо це боляче для самої Європи. І, схоже, тільки Путін може їм допомогти зробити це.

Оригінал