Черг за автогазом взагалі нема. Єдине виключення – станції, де газ продається за 37 грн/л (здебільшого 42-45 грн/л). 

Декілька АЗС із дизпальним були взагалі без черг або стояло 5-10 машин, що на тлі травневих подій взагалі важко вважати чергою.

За бензином – 20-30 машин. Днями масову інтервенцію зробила мережа KLO: бензин був майже на всіх АЗС мережі, які працюють. Періодично роблять "вилазки" AMIC та UPG. Мережа АЗС Marshal виставила у вихідні А-95 за 62 грн/л, черг не було, але за два дні стела знову згасла. Те саме відбулося із "спиртовим" бензином на БРСМ. 

У мережі ANP в столиці небагато станцій, але компанія є одним з найстабільніших продавців бензину. Цікаво, що основні обсяги мережа продає через свій застосунок, про що говорять черги на станціях, навіть якщо там горять нулі.

Наслідок такої активізації – зниження тиску на мережі WOG та ОККО, які виставляють продукт у вільний продаж щодня. 

Ця картина повністю показує ситуацію із постачанням пального в Україну. 

Щодо газу імпорт вже перевищив очікування, по дизпальному ринок потихеньку виходить на прогнозні показники, щодо бензину все ще не дотягує 20-25%. 

У червні 2022 року кількість постачальників дизпального зросла у півтора раза та сягнула майже 100, вдвічі менше (але на третину більше, ніж в травні) – імпортерів автогазу (45), щодо бензинів – 27 (21). Отакий картель на паливному ринку – понад півтори сотні компаній.

Стосовно бензину та ДТ кількість імпортерів зросла удвічі у порівнянні з довоєнною. Кожна з них сьогодні тримає оборону на своєму паливному фронті. 

Не буду говорити, що проблеми скінчилися, до цього ще дуже далеко. Постачання зростає, але й споживання не стоїть на місці. Повертаються люди, активізується бізнес. А у серпні-вересні на нас чекає сезонний пік споживання. 

Але ринок робить свою справу. 

В Європі українці вигребли всі вільні бензовози, розміщені замовлення на виробництвах. Кожного дня в Україну заходить понад 230 машин із пальним. Важко, але зростає постачання залізницею, тут зберігається найбільш потужний потенціал для збільшення імпорту. 

Є й деякі інші цікаві зсуви. 

Головні проблеми – у Європі. Тамтешні банки не тільки не фінансують прямі угоди з постачання в Україну, фактично не хочуть розглядати контракти в усіх потенційних регіонах, які можуть бути залучені у такому постачанні. Тобто якщо навіть неукраїнський резидент хоче привезти пальне в Румунію для іншого нерезидента – це вже відмова. Бо звідти багато пального йде саме в Україну. 

Відчуваючи попит, не можуть скласти собі ціну постачальники, судновласники, перевізники. На ринку з’явилася маса аферистів. 

Своєю чергою великі постачальники дуже обережно ставляться до України. Подейкують, що такі рекомендації їм надають безпосередньо чиновники: мовляв, не поспішайте. 

Наприклад, в Болгарії трейдери узгоджують обсяги постачання в Україну з урядом. Невдоволені й в Молдові, бо українці загнали гуртові ціни у регіоні. Через це в країні зупинилося чимало АЗС, які не можуть потрапити під державне регулювання. В Польщі протести водіїв. Угорщина… тут все зрозуміло. 

Тому на особливий профіцит чекати поки не слід, кожну машину наші трейдери буквально вигризають. 

Наразі головна мета – забезпечити поточний попит, що росте, та створити резерв під серпень-вересень 2022 року. Та й взагалі, він має бути у країни, що воює.